Дидактичні ігри

У грі є така сама

відповідальність,

як і в праці, безперечно,

у грі хорошій, правильній

А.С. Макаренко

Поняття «гра» в педагогіці та соціальній психології має декілька значень. По-перше, під грою розуміють не примусову, а вільну діяльність, яка є особливою формою самовираження особистості людини, спрямованої на задоволення потреби у розвагах, зменшенні напруги, а також на розвиток певних знань, вмінь і навичок. По-друге, гра, на думку американського соціолога Дж.Міда, - це соціальна діяльність, у процесі якої дитина чи доросла людина, копіюючи інших, сприймає їх цінності, установки і вчиться виконувати соціальні професійні ролі. Ю.П. Сурмін та Н.В. Туленков виокремлюють сукупність функцій гри і показують призначення ігрової діяльності у сучасному суспільстві (табл.12).

Таблиця 12

Функції гри і їх характеристика

У вищому навчальному закладі як засіб активізації процесу навчання доцільно використовувати дидактичну гру – цілеспрямо-вану організацію навчально-ігрової взаємодії викладача і студентів в процесі моделювання ними цілісної структури професійної діяльності майбутнього фахівця.

Сутність дидактичної гри полягає у взаємозв’язку імітаційного моделювання і рольової поведінки учасників гри в процесі вирішення ними типових і творчих, професійних і навчальних задач достатньо високого рівня проблемності. Гра розкриває особистісний потенціал студента, адже кожен учасник може продемонструвати і проаналізувати свої власні можливості, співставляючи їх з діями інших учасників ігрової діяльності. Трансформація особистісних рис студентів відбувається на всіх рівнях підготовки і проведення гри, адже їм необхідно «вжитися» у роль фахівця, роль якого вони будуть виконувати.

Дидактичну гру можна розглядати і як технологію групової психотерапії, адже за правильної організації атмосфера групи, співробітництво і підтримка позитивно впливають на кожного учасника. Студенти вчаться долати психологічні, комунікативні бар’єри, вдосконалюють особисті властивості. Результати дидактичної гри в значній мірі залежать від авторитету викладача, його вміння встановлювати контакт з аудиторією та завойовувати довіру. У вищій професійній школі наразі широко упроваджуються ділові та рольові ігри.

Методика проведення дидактичної гри

Продемонструємо особливості методики проведення дидактик-ної гри на прикладі гри «Ми живемо в містечку Х» (навчальна дисципліна «Конфліктологія»).

1 етап. (Підготовка) Студентів заздалегідь знайомимо з темою практичного заняття «Технології управління конфліктними ситуаціями» та пропонуємо самостійно підготуватися до нього, опрацювавши рекомендовану літературу.

2 етап. На початку практичного заняття знайомимо студентів з ситуацією, що склалася в невеличкому містечку Х:

Уявіть собі, що Ви мешканці маленького містечка Х, на території якого розташований хімічний завод (рис.18).

Рис.18 Розташування містечка Х.

Хімічний завод забруднює оточуюче середовище. Жителі містечка вимагають його закрити. Позиція представників заводу: завод випускає багато продукції, якою користуються жителі міста. На заводі працюють жителі містечка Х, якщо його раптом закриють , то виникне проблема безробіття. Позиція представників громадськості містечка Х: завод забруднює середовище, річку, з якої жителі беруть воду. Забруднене повітря пагубно впливає на здоров’я людей. Завод необхідно закрити.

3 етап. Групі незалежних експертів (найкраще підготовлені та найбільш авторитетні студенти групи або викладачі, запрошені з кафедри екології, менеджменту організацій та ін.) пропонують організувати дискусію з метою вирішення конфлікту між представниками заводу і жителями міста Х. Для цього групу за бажанням поділяють на дві підгрупи: заводчани і представники громадських організацій містечка. При організації дискусії бажано використати стратегію «П’ять кроків» (Методика Д.Шапіро):

1) Аналіз конфлікту: виявити причину конфлікту та позиції учасників.

2) Аналіз почуттів. Учасникам конфлікту рекомендується проаналізувати емоції та почуття, які вони відчувають при виявленні причини конфлікту.

3) «Чого ми хочемо?» Учасникам конфлікту слід сформулювати свої вимоги один до одного. Висловити їх в коректній формі. Проаналізувати: «Чого ми хочемо? Чого хочуть наші опоненти? Які перешкоди заважають нам досягти бажаного? Яким чином сумісними зусиллями досягти цього?»

4) Наші ідеї. Сформулювати ідеї, реалізуючи які можна б досягти бажаних результатів (вирішити конфлікт).

5) Наш план. При обговоренні ідей сформулюйте сумісний з опонентом план досягнення бажаних результатів, обміняйтесь думками: «Чи задовольняє присутніх запропонований план?»

4 етап. Після завершення дискусії слід обговорити стилі поведінки у дискусії учасників гри та запропонувати їм визначити оптимальні шляхи вирішення конфлікту. Слід визначити, чи дотримувалися учасники гри етичних норм ведення дискусії. Якщо вирішення конфлікту не відбулося, то необхідно проаналізувати причини.

Безперечно, організація дидактичної гри потребує від викладача широкої ерудиції, педагогічної майстерності та вмінь педагогічної імпровізації. Так, наприклад, у даному випадку у сюжет гри можна включити виступ мера міста, представників засобів масової інформації, представників громадських організацій з інших міст, які б могли стати третейськими суддями, консультантами тощо. Для поглиблення дидактичного ефекту організованої гри студентам доцільно пропонувати подальшу самостійну роботу за темою та виконання творчих вправ. Зокрема, у розвиток теми дидактичної гри «Ми живемо в містечку Х» учасникам можна запропонувати:

а) знайти шляхи вирішення міжгрупового конфлікту, зміст якого описаний місцевими засобами масової інформації (газета, часопис, телебачення);

б) скласти анотацію джерел інформації, у яких запропоновані шляхи вирішення виробничих конфліктів.

Реформування системи вищої освіти (при всій різноманітності підходів до її реалізації) центрується навколо однієї мети - розвитку тих структурних елементів професіоналізму, за допомогою яких формується особистість майбутнього спеціаліста. Важливим структурним елементом професіоналізму сучасного випускника вищого навчального закладу є його здатність до ефективного ділового спілкування. З усіх можливих інтерактивних методів навчання саме ділова гра містить у собі великі можливості в підготовці студентів до такого спілкування. Вона дає змогу залучити кожного студента у такі ситуації, що враховують динамізм комунікативних дій, їх нестабільність та пульсації. Зазначимо, що ігровий підхід особливо необхідний у фаховій підготовці сучасного менеджера, керівника виробництва, адже його діяльність вимагає постійного ризику, вибору, потреби у зміні самого себе, мотивації професійної діяльності. Відомо, що мотив, його спрямованість і характер обумовлюються різноманітними потребами тих, хто нав-чається. Внутрішня спонука зважується і зіставляється з обставинами відповідно до пізнавальних інтересів і потреб, професійних установок і ціннісних орієнтацій студентів. При використанні ділової гри у навчальному процесі важливо враховувати те, що мотив як внутрішній стимул до дії неможливий без відповідності його спрямованості характеру діяльності, так само, як і самостійне вирішення навчальних завдань, пошук виходу з ігрових ситуацій неможливі без наявності позитивної мотивації. Під час використання ділових ігор у навчальному процесі важливо стимулювати позитивну мотивацію студентів, внутрішні спонуки їхньої активної участі у пошуку виходу із запропонованих ігрових ситуацій і поєднувати ділову гру з іншими методами активного та інтерактивного навчання. За твердженням Морозова О.В. та Чернилевського Д.В.: "Активні методи вивчення (дискусії, дидактичні ігри, моделювання ситуацій та ін.) в тому випадку, якщо вони відображають суть майбутньої професії, формують професійні якості спеціалістів, є своєрідним "полігоном", на якому студенти можуть відпрацьовувати професійні навички в умовах, наближених до реальних. Глибокий аналіз помилок студентів, який проводиться при підведенні підсумків, знижує ймовірність їх повторення в реальній дійсності. А це сприяє скороченню терміну адаптації молодого спеціаліста до повноцінного виконання професійної діяльності"1.

Молодому викладачеві і, зокрема студенту магістратури, в процесі педагогічної практики, плануючи дидактичну гру, слід дотримуватися наступного плану дій:

1. Вибір теми та діагностика початкової ситуації. Темою дидактичної гри може бути практично любий розділ соціально-гуманітарної дисципліни. Бажано при цьому, щоб ігровий матеріал був орієнтований на формування навичок професійної діяльності.

2. Діагностика рівня психологічної та навчальної підготовки студентів.

3. Формування цілей та задач гри, які формулюються не тільки згідно теми, але й з урахуванням раніше вивченого матеріалу. В одній і тій ситуації, але маючи різні дидактичні та виховні цілі, бажано по-різному моделювати гру. Для цього потрібно відповідно розмістити акценти та сформулювати цілі гри на кожному її етапі, дотримуючись правила: «Гра не заради гри, а для навчання».

4. Діагностика ігрових якостей учасників ділової гри. Проведен-ня занять в ігрових формах буде більш ефективним, якщо дії викладача звернені не до абстрактного студента, а до конкретної особистості або глибоко вивченої групи студентів.

5. Визначення структури гри. Структура визначається з ураху-ванням цілей, задач, теми, кількості учасників та рівня їх підготовки.

6. Діагностика об'єктивних обставин. В даному випадку розгляд-дається питання про те, де, як, коли та при яких умовах, з якими предметами буде проходити гра, тобто оцінюючи її зовнішні атрибути (аудиторія, технічні засоби навчання, навчальне заняття за розкладом та ін.).

7. Виявлення можливих варіантів перебігу гри, вибір оптималь-ного варіанту з урахуванням специфіки студентської групи.

8. Завдання для самостійної роботи студентів для поглиблення знань та умінь, отриманих у процесі гри.

Наведемо декілька прикладів дидактичних ігор з дисципліни "Менеджмент", адаптованих нами до навчання економістів-менедже-рів та апробованих в процесі магістерської педагогічної практики на економічному факультеті ХДАУ.

Ділова гра «Новий керівник»

Проведення гри передбачає вирішення таких завдань:

- закріплення теоретичних знань з теми "Процес менеджменту та його складові";

- зосередження уваги студентів на необхідності чіткого формулювання мети, виявлення проблемної ситуації та аналізу всіх можливих варіантів усунення проблеми;

- навчання студентів обґрунтуванню можливих альтернатив у аргументуванні власної думки;

- формування навичок прийняття управлінських рішень за обмежений період часу;

- формування навичок групової розробки та прийняття управлінських рішень;

- виявлення лідерів в групах та розвиток їх лідерських можливостей, а також творчої активності студентів.

Ділова гра "Новий керівник" надає можливості моделювати діяльність сучасного керівника та демонструє особливості прийняття індивідуальних та групових рішень. У процесі імітації ігрового експерименту досліджуються мотиви прийняття рішень, виявляються лідери, оцінюються можливості та наполегливість учасників гри у відстоюванні власної думки.

Термін ділової гри 30-35 хв.

Кількість учасників не обмежується.

Дія ділової гри "Новий керівник" відбувається на умовному підприємстві, де призначений новий керівник невеликого виробничого підрозділу (low-менеджер), який зайняв посаду після отриманого від директора попередження, що діяльність персоналу очоленого ним підрозділу на сьогодні є незадовільною. Протягом перших тижнів, проведених зі спеціалістами даного підрозділу, новий керівник став очевидцем їх недбалої, неакуратної та неякісної роботи. Він дійшов висновку, що підлеглі потребують суворої дисципліни і скликав нараду де "встановив порядок" і не стримався у висловленні своєї думки про підлеглих і їх працездатність.

Через декілька годин цей керівник зустрівся зі своїм знайомим, теж керівником низової ланки, і розповів йому про свої дії: "Я оголосив перелік проблем, які виникають у мене при керівництві підрозділом, і повідомив, що з наступного дня діяльність буде організована по-новому. Я знаю, що вони здатні працювати добре. Настав час, коли вони почнуть заробляти гроші, а я буду спостерігати за ними, і у разі виявлення недоліків вдаватимуся до дисциплінарних заходів". Колега запропонував йому використовувати інший підхід у роботі з підлеглими.

Проблеми для обговорення зі студентами.

1. При вирішенні людських проблем у своєму підрозділі новому керівнику низової ланки необхідно буде використовувати багато знань з управління. Які вони і в яких випадках він буде їх використовувати?

2. Керівник переймає на себе багато ролей. Які ролі він буде змушений виконувати? Чи доцільне це? Чому?

3. Чи існує ймовірність того, що при переговорах з підлеглими вони відчують, що керівник маніпулює ними? Якщо так, то що може зробити керівник для зміни такого враження?

4. Уявіть, що колега запропонував молодому управлінцю здійснювати консультативний підхід у роботі з підлеглими. З Вашої точки зору, це – можливо?

Гра проводиться в три етапи. На першому етапі йде обговорення поставлених питань. На другому етапі – кожен учасник гри приймає індивідуальне рішення щодо виходу з критичної ситуації.

На третьому етапі приймається групове (колективне) рішення стосовно цієї ж проблеми, виходячи з критеріїв, сформульованих самою групою (підкоритися лідерові, досягти консенсусу).

Слід підкреслити, що учасники гри повинні приймати рішення в конкретній ситуації стосовно себе, а не удаваної особи.

Об'єктом гри обрана досить складна управлінська ситуація (вирішення людських проблем), яка потребує термінового аналізу для усунення проблеми. Ігрова ситуація передбачає наявність ведучого (викладача), який знайомить з умовами гри, правилами, слідкує за термінами прийняття рішень та підводить підсумки гри. Лідери груп обираються учасниками гри або після проведення тесту "Оцінка лідерських рис".

На узагальнюючому практичному занятті навчальної дисципліни «Основи менеджменту» можна провести дидактичну гру "Старт -Фініш".

Цілі гри:

- закріплення, узагальнення та систематизація теоретичних знань з дисципліни "Основи менеджменту".

- Зосередження уваги студентів на необхідності чіткої відповіді на тести.

Крім дидактичних завдань окреслюємо психологічне та виховне завдання підсумкового практичного заняття.

Психологічна мета: розвивати у студентів довільну та післядовільну увагу.

Виховна мета: виховувати у майбутніх менеджерів культуру прояву емоцій.

Сценарій гри

У грі використовуються фішки та ігрове поле. Об׳єктом гри обрані комплексні тести з дисципліни "Основи менеджменту". В аудиторії повинен бути великий ігровий стіл (наприклад поставлені разом 4 столи). З навчальної групи формують дві команди, а також визначають експертів з числа найбільш підготовлених студентів. Кожна команда обирає колір фішки та ігрову доріжку. Команди встановлюють свої фішки "на старт". До ігрового столу запрошуються по одному учаснику з кожної команди. Запрошені по черзі відповідають на запитання, які довільно вибирають з купи розкладених карток. Правильна відповідь надає право команді перемістити фішку на наступну позначку в напрямку до фінішу; неправильна відповідь - фішка повертається назад. Виграє команда, яка першою дістанеться фінішу.

Розподіляючи студентів на дві команди, проводимо експрес-діагностику за методикою Сьюзен Делінгер1: кожен з студентів повинен намалювати на аркуші паперу одну з декількох фігур: трикутник, овал, квадрат та ін. Студенти будуть поділені на дві команди: наприклад, команда "трикутників" та команда "квадратів". Декілька студентів обираються в експерти. Після закінчення гри експерти визначають команду-переможницю, викладач аналізує психологічні особливості ігрової діяльності студентів - "овалів", "квадратів", "трикутників" та ін. Знання психологічних особливостей поведінки людей, виявлених на основі психолого-«метрії», необхідні менеджерам, викладачам, юристам, тобто фахівцям типу «людина-людина» у майбутній професійній діяльності.

Наші спостереження свідчать, що ігри, окрім вирішення навчальних завдань, дають змогу студентам відверто висловлювати свої думки та стимулюють їх до удосконалення комунікативної культури та культури прояву емоцій, вчать приймати правильні рішення в ситуаціях наближених до реальних, виховувати в собі професіональні навички, зосереджувати увагу на конкретній проблемі, а також удосконалювати комунікативну і управлінську культуру.

Переваги дидактичних ігор

1. Отриманий в процесі дидактичної гри досвід та переживання запам’ятовуються та зберігаються протягом тривалого часу.

2. Учасники гри отримують позитивні емоції.

3. Гра дає змогу зрозуміти, як почувають себе інші люди, потрапляючи в конкретні виробничі чи життєві ситуації.

4. Гра надає можливість учасникам засвоїти та закріпити різно-манітні моделі поведінки.

Недоліки дидактичних ігор

1. Успішність ділової гри цілковито залежить від умов її проведення: якщо студенти відчують, що сценарій гри – нереалістичний за своєю сутністю, та не враховує деталей практичної діяльності, цінність гри буде втрачена, а її мета не буде досягнута.

2. Якщо мета гри не має ґрунтовних пояснень і не зроблений акцент на важливості демонстрації певної поведінки (а не акторських здібностей), то існує небезпека, що дидактична гра буде сприйматися як розвага і не матиме конкретного дидактичного результату.

3. Якщо студенти не підготовлені до гри, бояться “втратити обличчя”, емоційно скуті, то використання цього методу лише посилить напруження, а дидактичні, виховні та розвивальні завдання не будуть досягнуті.

Синанон-метод як засіб підготовки

до професійної діяльності в системі "людина -людина"

Випускники вищих навчальних закладів повинні бути готовими до професійної діяльності "бінарного характеру", тобто, фахівець, по-перше, повинен добре орієнтуватись в галузі професійних знань, а, по-друге, що дуже важливо, бути підготовленим до плідної взаємодії з людьми як керівник трудового колективу і його член. Така діяльність передбачає високе розумове, емоційне, вольове напру-ження, і тому майбутніх фахівців слід психологічно готувати до неї.

Наш досвід свідчить, що сучасна дидактика вищої школи накопичила такі технології та методи, які при певній модифікації та творчій інтерпретації викладачем можуть одночасно вирішувати як проблеми засвоєння студентом теоретичних знань, так і проблеми формування системи професійно значимих умінь, таких як уміння контролювати негативні емоції, гнів, агресію, уміння знаходити індивідуальні засоби їх подолання.

Одним з таких методів є "Синанон-метод", успішно випробовуваний при підготовці менеджерів в КНЕУ1 і адаптований нами до навчального процесу аграрного університету.

Навчання за цим методом відбувається в ігровій формі з використанням так званого "гарячого стільця". Учасник тренінгу, який знаходиться на ньому, піддається опитуванню членами групи за конкретною навчальною темою (тобто вирішується завдання поглиблення та систематизації теоретичних знань). У той же час своїми запитаннями члени групи мають право "вдаряти" по його найболючіших місцях, зачіпати його суб'єктивні проблеми. Таким чином у учасників тренінгу окрім професійних знань має виховуватися емоційна врівноваженість, толерантність до негативних емоційних дій, відбуватися удосконалення рис характеру і зокрема вольових якостей. За висновками В.С. Лозниці у вітчизняних ВНЗ "Синанон-метод" дає позитивний результат у 80%, що пояснюється особливостями менталітету наших студентів. У американських студіях використання "Синанон-методу" дає суттєво вищий результат. Цей психологічний феномен можна пояснити тим, що в американській діловій культурі не прийнято зациклюватись на суперечках, образах, конфліктах, тоді як у слов'янському менталітеті можлива досить довга образа один на одного після гострої ділової, хоч і конструктивної, суперечки. У в зв'язку з цим проведенню групового навчання з використанням "Синанон-методу" повинне передувати дієве психологічне налаштування. Так, перед початком заняття викладачу слід аргументовано пояснити аудиторії, чому необхідно оволодівати вміннями регуляції своїх психічних станів, адже майбутня робота випускника ВНЗ пов'язана з "реальними" людьми, їх недоліками, індивідуальними особливостями, проблема-ми, негараздами. Отже, толерантність до негативних психологічних дій - необхідна складова частина високого професіоналізму фахівця, який працюватиме в системі "людина - людина".

Зміст виступу викладача може бути приблизно таким: "У своїй професійній діяльності Ви спілкуватиметесь з людьми, у яких є свої проблеми, недоліки, акцентуації характеру, зіпсований настрій, можливі оманливі припущення і т.п. Ви можете стати "мішенню", по якій інколи "розряджатимуть" свої емоції клієнти, підлеглі чи Ваші керівники. Тому Ваше завдання - навчитись витримувати емоційне, розумове напруження, не втрачаючи самовладання, спокою, "тверезого мислення". Цей чинник є важливою ознакою високого професіоналізму, не менш важливим, ніж фахова підготовка.

Якщо Ви навчитесь гідно витримувати шквал негативних емоцій, то в будь-якому випадку матиме психологічні переваги:

- якщо напружену психологічну ситуацію створює клієнт чи Ваш підлеглий, то після спілкування з Вами і аналізу ситуації, цій людині стане незручно і вона прагнутиме налагодити з Вами сприятливі психологічні зв'язки. Якщо ж Ви втратите самовладання, відповісте на агресію чи образу брутальністю, то втратите право на моральну компенсацію і авторитет.

- Якщо подібну ситуацію створив Ваш керівник, то він "охолонувши", зрозуміє, що Ви вольова людина з витриманим характером, на яку можна покластися в екстремальних ситуаціях.

Ось чому на сьогоднішньому занятті ми будемо навчатися толерантності до негативних психологічних дій. Після заняття треба "стерти" негативний психологічний відбиток, забути всі негативні емоції, які були пов'язані з кимось з учасників гри. Мабуть необхідно також, не звинувативши нікого, поглянути на самого себе, визначити шляхи самовдосконалення.

У процесі психологічного налаштування викладачу слід звернути увагу на межу допустимого в спілкування аудиторії з учасником гри, який знаходиться на "гарячому стільці". Не можна ображати особисті якості гравців, підкреслювати їх фізичні недоліки, використовувати ненормативну лексику. Але учасникам

слід враховувати, що в реальній практиці в екстремальних психологічних ситуаціях вживаними виразами, на жаль, можуть бути вирази типу: "бездушний", "тупий", "тільки за себе думаєте", "бюрократи" тощо.

При проведенні тренінгу слід правильно просторово розташувати учасників (рис. 19), враховуючи, що можна використати два варіанти гри.

Перший варіант- індивідуальна гра: на "гарячий стілець" сідає кожен член академічної групи, а його опитування здійснюють всі інші студенти. Оцінювання відповідей та емоційного стану гравця здійснюють судді (чи "експертна Рада"), які мають авторитет найбільш підготовлених та максимально об'єктивних осіб.

Розташування гравців може бути таким:

Рис. 19 Розташування учасників при використанні «Синанон-методу»

Другий варіант– академічна група розбивається на 2 (3-4) команди. На "гарячий стілець" по черзі сідають члени команд, яким делеговані повноваження представляти погляди команди або власну точку зору на вирішення проблемної ситуації.

Вибір варіанту гри має залишатись за викладачем, який здійснює його в залежності від дидактичної мети, індивідуально-психоло-гічних особливостей гравців, специфіки студентської групи тощо.

Безпосередньо перед початком тренінгу викладач повідомляє аудиторії функції суддів та організує зі слухачами обговорення "Правил гри":

1) Кожному із учасників, що знаходяться на "гарячому стільці", протилежною командою пропонуються запитання з теми заняття, а також висловлюються репліки, спрямовані на викликання негативних реакцій, гніву, агресії (з метою формування стресостійкості, емоційної стабільності, виховання толерантності до різноманітних точок зору);

2) Якщо "гравці" захоплюються грою і ставлять запитання "своїм", гра не припиняється;

3) Слід будь-якими засобами домагатися відповіді у гравця, який знаходиться на "гарячому стільці", щоб впевнитися:

а) як він орієнтується у навчальному матеріалі,

б) наскільки успішно презентує позиції своєї команди,

в) наскільки зберігає емоційну врівноваженість.

4) Час опитування представника команди на "гарячому стільці" -

2-5 хв.

5) Команда, яка набирає більше балів, - програє, перемагає

емоційно стабільніша команда.

Ціна балів може бути такою:

0 балів – правильна відповідь на запитання за темою заняття;

1 бал – неправильна (або частково правильна) відповідь на запитання;

0 балів – поведінка учасника тренінгу емоційно стабільна;

1 бал – у учасника гри має місце незначний ступінь прояву негативних емоцій і початок втрати самовладання (постукав пальцями, крутив олівець, почервонів тощо);

2 бали – учасник гри перейшов на роздратований тон, емоційно заперечував щось, "огризався" на репліку, перебивав мову гравця, який задавав запитання тощо;

3 бали – гравець "забуває" правила гри: категорично (або в брутальній формі) заперечує іншим гравцям, до закінчення опитування покидає "гарячий стілець" і т.п.

Проведення гри відбувається таким чином. Учасникам гри (командам) пропонуються для аналізу ситуації, які добираються викладачем відповідно змісту практичного заняття. Вони обговорюються в командах (10-12 хв.). Потім по черзі учасники тренінгу сідають на "гарячий стілець" і піддаються "бомбардуванню" запитаннями та репліками, які надходять від протилежної (а іноді і від своєї) команди.

Судді ведуть протоколи, які записуються на дошці (або листах ватману).

Зразки протоколів