Князівські устави та уроки як джерело права Руської держави.

«Устави» та «Уроки» княгині Ольги (Х ст.)були першими зразками князівського правотворчості. Урок означав «уректи», тобто проголосити, висловити, а устав - «установити», «постановити». Уроки видавалися за власним бажанням княгині, стосувалися здебільшого фінансових справ держави, мали тимчасовий характер. Устави погоджувалися з представниками державної влади, насамперед з князівською Радою, і діяли впродовж усього періоду перебування князя при владі.

Із цього виду джерел збереглися відомості про:

- Устав земляний князя Володимира Святославовича. В ньому визначалися основи державного устрою та правового становища дружинників.

- Устав князя Володимира (церковний) – конспективний кодекс церковного судового права, що діяв від часу прийняття християнства аж до ХVIII ст. У його основі лежала грамота князя Володимира, написана на Кормчій книзі чи на окремому аркуші, який додався до Кормчої книги. У ній підтверджувалися постанови візантійського імператорського законодавства про церкву і визначався обсяг візантійської церковної юрисдикції. Оригіналу тексту не існує. Його можна лише приблизно реконструювати.

- Устав князя Ярослава (церковний) –пам’ятка церковного права, яка розвивала ідеї, закладені в Уставі князя Володимира. Він визначав церковну юрисдикцію у справах моралі, сім’ї, шлюбу, а також тих, що стосувалися злочинів священиків, членів їхніх родин, церковної обслуги. Оригінал тексту не зберігся.