Метод проблемного викладу

Метод проблемного викладу є перехідним від виконавської до творчої діяльності. На певному етапі навчання учні ще не можуть самостійно розв'язувати проблемні завдання. Тому вчитель ставить проблеми і сам їх розв'язує, демонструючи шлях наукового мислення і пошукової діяльності. Вчитель не лише повідомляє кінцеві висновки науки, які невідомо звідки взялися, але й показує «ембріологію знань», тобто розкриває учням шлях їх відкриття, демонструє зразок наукового пізнання, дає можливість учням спостерігати за діалектичним рухом думки до істини, робить їх мовби співучасниками наукового пошуку.

Отже, своєрідність цього методу полягає в тому, що учні не лише сприймають, осмислюють і запам'ятовують готові наукові висновки, але й стежать за логікою доказів, за рухом думки вчителя, контролюють правдоподібність запропонованих ним гіпотез, переконливість доказів, у них виникають сумніви, запитання, що стосуються логіки і переконливості як доведення, так і самого розв'язання сформульованої вчителем проблеми.

Безпосередній результат проблемного викладу - засвоєння учнями способу і логіки розв'язання певної проблеми або певного типу проблем, але ще без уміння застосовувати їх самостійно. Тому для проблемного викладу вчитель може відбирати проблеми більш складні, ніж ті, що доступні для самостійного розв'язання учнями.