Рентгенівська томографія
Отримання пошарового знімку в методі рентгенівської томографії ґрунтується на переміщенні двох із трьох компонентів (рентгенівська трубка, рентгенівська плівка, об'єкт дослідження). Поширення дістала методика, при якій об'єкт нерухомий, а рентгенівська трубка і касета з плівкою узгоджено переміщуються в протилежних напрямках.
У рентгенівських томографах пацієнта "використовують" в ролі вісі, навколо якої обертають рентгенівську трубку і високочутливий детектор (приймач) рентгенівського випромінювання. Принцип одержання рентгенограм різних шарів показаний на рис. 8.20.
Рис. 8.20. Принцип рсптгеїіогомографії.
Рентгенівську трубку 1 і плівку (детектор) 3 зміщують в протилежні сторони так, щоб тінь шару, де знаходиться точка весь час падала на одне і те саме місце плівки. За час, поки трубка пройде відстань а, плівка повинна пройти відстань За цієї умови на плівці з'являється чітке зображення шару Тіні шарів, розміщених вище і нижче шару будуть рухатися швидше або повільніше плівки і тому "змажуться". Глибину х залягання шару А визначають із подібності заштрихованих трикутників звідки - величина стала. Вимірюючи а і
знаходимо Для отримання рентгенограми другого шару треба змінити відстань між трубкою, шаром і плівкою.
Якщо розмістити рентгенівську трубку і детектор на протилежних кінцях діаметра "бублика", а в центрі (на осі "бублика") розмістити певну частину тіла пацієнта, то при зміщенні "бублика" вздовж тіла можна дістати зображення поперечного перерізу тіла пацієнта. Використовуючи в ролі детектора рентгенотелебачення, "зрізи" тіла можна бачити на телевізійному екрані. Програмування роботи томографа за допомогою ЕОМ називають комп'ютерною томографією.
Комбінація рухомих рентгенівських трубок і детекто-рів-приймачів випромінювання дає змогу реєструвати за допомогою запису на магнітну плівку дуже велику інформацію, що характеризує поглинання (інакше кажучи, абсорбцію) рентгенівського випромінювання. Обробка цих результатів на ЕОМ дає можливість виявити таку різницю в густинах досліджуваного об'єкта (організму людини), яка недосяжна звичайному рентгенівському обстеженню.
Вперше технічну ідею методу комп'ютерної томографії запропонував нейрорентгенолог В. Олендорф (1961 p.). Він дав методику визначення рентгенологічної густини складних об'єктів з використанням рухомої рентгенівської трубки. Але перші експерименти пройшли без успіху. Честь розробки нового методу дослідження належить англійському інженеру Г. Хаунсфілду, який, очолюючи групу дослідників, створив в 1968 р. "прототип" комп'ютерного томографа, який одержав назву ЕМІ-сканер. Клінічну апробацію його провів з 1968 р. по 1972 р. Дж. Амброз у шпиталі Аткінсон Морлі (США). Перше офіційне повідомлення про застосування нового методу рентгенологічного дослідження було зроблено Хаунсфілдом і Амброзом 19 квітня 1972 р. на щорічному конгресі Британського інституту радіології. Вони отримали перше в світі чітке зображення пухлини, схованої глибоко всередині незайманого людського мозку.
Рентгенівський томограф зробив революцію в діагностиці і лікуванні різних захворювань. За допомогою томографії досліджують трахею, бронхи, судини, виявляють запалення в легенях, камені нирок, жовчного міхура, жовчних протоків, пухлини мозку, надниркових залоз і органів сечостатевої системи тощо.
Доза опромінення при рентгенівській комп'ютерній томографії тіла не більша, ніж при звичайному рентгенівському дослідженні. Одноразове обстеження за допомогою комп'ютерної томографії дає на тіло людини дозу близько 2 рад, тоді як рентгеноскопія шлунку - дає одномоментно 30-40 рад. При цьому у обстежених не відзначалося підвищення частоти ракових захворювань.
У 1978 році Хаунсфілд і Маккормік отримали Нобе-левську премію за впровадження рентгенівського томографа в медицину.
Технічні основи роботи рентгенівського коми 'Іотер-пого томографа. Суть рентгенівської комп'ютерної томографії можна сформулювати таким чином: на спеціальній круговій рамі закріплені рентгенівська трубка і два чутливих сцинтиляційних детектори з кристалічного натрію, направлені в бік трубки. Поміж трубкою і детекторами знаходиться об'єкт дослідження. Колімований (тобто паралельний) пучок рентгенівських променів типово перерізом 3x13 мм проходить через нерухомий об'єкт дослідження. При лінійному переміщенні трубки вздовж скануючої (досліджуваної) площини 160 разів проводиться реєстрація фотонів рентгенівського випромінювання, які пройшли через об'єкт. Потім система трубка-детектор повертається на 1° і знову проводиться сканування і та доти, доки не пройдуть всі 180°. При цьому з кожноп детектора реєструється 28800 (180x160) показів, які фіксу ються або на магнітній стрічці, або на магнітному диску обробляються комп'ютером. Ширина досліджуваного шар> в даній системі становить 13 мм.
Реконструкція рентгенологічної картини здійснюється на підставі оцінки інтенсивності рентгенівського випромінювання, яке реєструється кожним детектором. А величина реєструючої інтенсивності визначається поглинанням рентгенівських променів тими матеріалами, через які вони проходять.
Зображення відображається у формі матриці, що має 80 х 80 полів розміром 3x3 мм. Кожне із 6400 полів характеризує величину випромінювання, поглинутого ділянкою тканини розміром 3x3x13 мм (117 мм3). Назвемо його як елемент тканини. Кожний такий елемент має свій номер і свій коефіцієнт поглинання. Останній обчислюється цифровим комп'ютером з точністю до 0.5% і відтворюється спеціальним друкуючим пристроєм.
Поряд з вивченням коефіцієнта поглинання в чисельному вигляді є й інші методи обробки одержаної інформації:
1) одержують безпосереднє зображення об'єкта на екрані електронно-променевої трубки. При цьому аналоговий комп'ютер видає на екран осцилоскопа величину поглинання рентгенівського випромінювання кожною точкою досліджуваного шару, перетворену у відповідну градацію яскравості. Найчастіше відтворюються 16-20 градацій сірого зображення об'єкта, яке розрізняє око людини.
2) для фіксації досліджуваної ділянки об'єкта використовується рентгенографія зображення апаратом типу "Поляроїд".
Комплекс рентгенівського комп'ютерного томографа, що призначений для досліджень як головного мозку, так і інших органів тіла людини, включає сім основних блоків: 1 - стіл для хворого, пульт керування і кругова рамка з рентгенівською трубкою і детекторами; 2 - центральний пульт управління; 3 - генератор рентгенівського випромінювання; 4 - пристрій для обробки інформації; 5 - пристрій для відтворення зображення; 6 - система охолодження (кондиціонер); 7 - високовольтний трансформатор.
В апаратах типу Delta для дослідження як черепа, так і інших органів тіла людини, що випускаються з 1975 року у США, використовується інший принцип сканування -пучок променів рентгенівської трубки розділяється коліматором на кілька пучків, які реєструються більшою кількістю (до ЗО) детекторів. Зміщення такої системи при кожному скануванні становить 10-18°, що скорочує час дослідження до 18 с, і таким чином робить можливою затримку дихання лише на даний період. Таке доступне більшості досліджуваних хворих. Такі апарати відносяться до другого покоління комп'ютерних томографів.
У комп'ютерних томографах третього покоління використано новий принцип. Широкий пучок рентгенівського випромінювання охоплює весь об'єкт і реєструється комплексною системою ксенонових детекторів (до 256) з використанням лише обертового руху трубки. У деяких випадках використовують принцип паралельного обертання трубки і детекторів, що скорочує час обстеження до 5-6 с (апарати General Electric СТ/Т, СТ/М, Variari).
Оскільки при дослідженні черепа необхідне високе контрастне і хороше просторове розділення, то для цього краще використати комп'ютерні томографи перших двох поколінь. Під час дослідження всього тіла ще необхідно і малий час процедури, тому в такому випадку використовують комп'ютерні томографи третього покоління.
Для удосконалення наявних комп'ютерних томографів впроваджують матриці розміром що дає змогу реєструвати дозу опромінення, яка поглинається значно меншим об'ємом тканини. Прагнуть одержати кольорове зображення, поліпшити його якість. Збільшують кількість показів, що знімають з детекторів - вона зросла з 28800 на перших моделях до 80000-324000 на сучасних апаратах. Розробляються і впроваджуються принципово нові типи комп'ютерних томографів, зокрема надшвидкі моделі, та моделі, в яких застосовано принцип позитронно-емісійного сканування (див. нижче), а також апарати, де поєднується принцип комп'ютерного томографа з вимірюванням концентрації радіоактивних ізотопів в організмі.
Можливості методу рентгенівської комп'ютерної діагностики. Метод рентгенівської комп'ютерної томографії має високу роздільну здатність для м'яких тканин, що дає змогу виявити патологічні зміни м'яких тканин, які не реєструються іншими методами рентгенодіагностики.
Рентгенівське зображення при комп'ютерній томографії одержують завдяки тому, що різні тканини тіла людини мають неоднаковий коефіцієнт поглинання рентгенівських променів. Під час дослідження будь-якого органа або тканини їх патологічні зміни можуть проявитися або ділянками з великим коефіцієнтом поглинання (пухлини, кальцінати), або з малим коефіцієнтом поглинання (зони деструкції), або чергуванням зон більшої і меншої густини. Деякі захворювання можуть не супроводжуватись суттєвими змінами густини порівняно зі здоровою тканиною, але виявляються шляхом збільшення органа, його деформацією, зміщенням прилеглих структур тощо.
У нормальних умовах коефіцієнт поглинання різних тканин головного мозку коливається в межах до 4%. Оскільки точність вимірювання апаратом становить 0.5%, то в середині зони 4% утворюється вісім рівнів інтенсивності, які характеризують варіанти сірого зображення. Дослідження коефіцієнта поглинання головного мозку показали, що для кори головного мозку він дорівнює 19-20 умовних одиниць, білої речовини - 13-17, церебральноспинальної рідини - 0-7, циркулюючої крові - 13-23, кальцію - 20-200. Завдяки цьому на різних рівнях зрізів добре видно різні ділянки головного мозку і ліквормістких просторів. Для аналізу цієї картини необхідно добре знати рентгеноанато-мію головного мозку.
Для збільшення контрастності - "підсилення" зображення при комп'ютерній томографії у вену вводять 20-40 мл sodium iothalamate і повторно скапують через 5, 10, 15, 20 хвилин. При цьому спостерігається значне збільшення густини багатьох патологічних утворень і, як наслідок, збільшення роздільних можливостей методу. Методику "підсилення" в даний час використовують більш ніж у 60% хворих. Кількість інших типів контрастної речовини, яку вводять людям під час обстеження, змінюється від 50-100 мл 60%-го ренографіну до 300-600 мл метилглкжатіну або гіпаку.
Чому поява в організмі контрастної речовини "підсилює" зображення? Методами радіоізотопного дослідження було показано, що контрастна речовина зосереджується в зонах пошкоджень. Контрастна речовина утворює із протеїнами плазми великі комплексні молекули. Теоретично можливі кілька механізмів входження їх у тканину мозку: пасивна дифузія, активний транспорт та ін.
Щодо променевих навантажень хворих при рентгенівській комп'ютерній томографії, то слід зазначити таке. Уже в 1973 р. рентгенівська комп'ютерна томографія проводилась при режимі рентгенівської трубки: Ua = 120-140 кВ, Іа - 28-33 мА. Поглинута доза при обстеженні головного мозку коливалася в межах 1-2.5 рад, тобто менша, ніж при звичайному знімку черепа. Так, Коллард показав, що інтегральна доза для двох комп'ютерних томограм у три рази менша, ніж для звичайної рентгенограми черепа. При комп'ютерній томограмі всього тіла Сагел із співробітниками показали, що поверхнева поглинута доза була 3 рад, а глибока 1-3 рад. Маршалл із співробітниками виявили, що поверхнева доза на шкірі не перевищувала 3-8 рад.
Дата добавления: 2015-03-03; просмотров: 1232;