Діелектрики, поляризація діелектриків
Діелектрики - речовини, які в звичайних умовах погано проводять електричний струм. Термін "діелектрик" був введений М. Фарадеєм. До діелектриків належать всі гази (неіонізовані), деякі рідини (вода, гас) і деякі тверді тіла (фосфор, ебоніт). Електропровідність діелектриків дуже мала, їх ній питомий електричний опір Ом-м.
Мал. 2.9.
Внесемо однорідний діелектрик в поле напруженості Е0 = const. На протилежних гранях діелектрика з'являться зв'язані заряди різного знака, які створять власне поле . Враховуючи, що напрямки і Е' протилежні, результуюча напруженість (мал. 2.9). Величина, яка показує, у скільки разів напруженість поля в однорідному діелектрику менша, ніж напруженість поля у вакуумі, якщо ці поля створені одними і тими ж самими вільними зарядами, називається відносною діелектричною проникністю середовища є:
(2.20)
Поляризація середовища і діелектриків, зокрема, є процес утворення об'ємного дипольного електричного моменту середовища. Поляризація може здійснюватися не тільки під дією електричного поля, а й деяких інших факторів, наприклад, механічних напруг (п'єзоелектричний ефект). Мірою поляризації діелектрика є вектор діелектричної поляризації Р, який дорівнює сумарному дипольному моменту молекул, віднесеному до об'єму V, в якому вони містяться, тобто
(2.21)
де N - число молекул в об'ємі V, рі - дипольний момент частинки. Ступінь поляризації можна наближено вважати пропорційним до напруженості поля Е:
(2.22)
де - діелектрична сприйнятливість - безрозмірна величина, яка для вакууму дорівнює нулю, а для діелектриків є додатним числом
Електрична індукція в діелектрику визначається сумою двох доданків:
(2.23)
або з врахуванням (2.22):
(2.24)
Порівнюючи (2.3) і (2.24), дістанемо де
відносна діелектрична проникність. Обидві макроскопічні величини є безрозмірними і характеризують здатність речовини до поляризації. У таблиці 2.1 наведені значення діелектричної проникності є для ряду речовин при кімнатних температурах і постійних електричних полях.
Механізми поляризації діелектрика різноманітні і залежать від характеру хімічного зв'язку атомів у молекулі. Розрізняють діелектрики з полярними і неполярними молекулами. Діелектрики, в молекулах яких центри просторового розподілу позитивних і негативних зарядів збігаються, називають неполярними. До діелектриків цієї групи належать: парафін, бензол та інші вуглеводи. За відсутності зовнішнього поля дипольний момент таких молекул дорівнює нулю. Полярними називають молекули, в яких центри позитивних і негативних зарядів не збігаються. Полярні молекули за відсутності електричного поля мають відмінний від нуля дипольний момент р = ql, який називають власним. Якщо в електричному полі відстань l не змінюється, то такі молекулярні диполі називають жорсткими. До діелектриків з полярними молекулами (полярних діелектриків) належать речовини, що мають асиметричні молекули: органічні кислоти тощо.
Таблиця 2 .1.
Розглянемо основні види поляризації.
Орієнтаційна поляризація. За відсутності зовнішнього поля в рідинах та газах з полярними молекулами вектор поляризації Р = 0 (мал. 2.10а). Зовнішнє поле намагається зорієнтувати полярні молекули вздовж силових ліній. Внаслідок спільної дії двох факторів (зовнішнього поля і хаотичного теплового руху) у діелектрику з'являється переважаюча орієнтація молекулярних диполів у напрямку поля (мал. 2.10б).
Деформаційна (електронна) поляризація обумовлена зміщенням електричних зарядів в атомах і молекулах під дією зовнішнього електричного поля, що призводить до появи дипольного моменту р у цих частинок (мал. 2.11). Цей індукований момент зникає при вимкненні поля. Його величина в слабких полях лінійно залежить від напруженості поля, тобто
(2.25)
де Е - електричне поле в місці знаходження частинки, а -коефіцієнт, який називають поляризованістю молекули. Зауважимо, що діелектрична сприйнятливість де -кількість диполів в одиниці об'єму. Такі молекули, на відміну від молекул полярного діелектрика, є нежорсткими дипольними молекулами, їх плече
Мал. 2.10а. Мал. 2.106. Мал. 2.11.
Дата добавления: 2015-03-03; просмотров: 2597;