Класифікація методів психологічного дослідження

Підходи вітчизняних психологів до проблеми класифікації методів психології. С. Л. Рубінштейн в якості головних психологічних методів виділив спостереження та експеримент. Спостереження поділялося ним на зовнішнє і внутрішнє (самоспостереження), експеримент – на лабораторний, природний, психолого-педагогічний та допоміжний експериментальний метод – фізіологічний експеримент в його основній модифікації (метод умовних рефлексів). Крім того, Рубінштейн виділяв прийоми вивчення – прийом вивчення продуктів діяльності, бесіду і анкету. Особливу увагу він приділяв бесіді в різних варіантах (психоаналітична бесіда 3ігмунда Фрейда, клінічна бесіда в генетичній психології Жана Піаже, психолого-педагогічна бесіда). В іншій площині Рубінштейн розглядав порівняльний метод (особливо зіставлення даних нормального і патологічного розвитку) і генетичний метод, якому він надавав універсальне значення в дитячій психології.

Найбільш розгорнуту класифікацію методів психології в середині XX ст. запропонував Генчо Димитров Пірьов. Його класифікація багато в чому відповідала стану наукового апарату психології того часу. Пірьов виділив: а) основні методи - спостереження, експеримент, моделювання; б) допоміжні методи; в) синтетичний методичний прийом – психолого-педагогічну характеристику; г) спеціальні методичні підходи.

На підставі глибокого аналізу стану психологічної науки Б. Г. Ананьевим розроблена класифікація методів, відповідна етапам наукового дослідження. Першу групу складають організаційні методи (порівняльний, лонгітюдинальний і комплексний), які діють протягом всього дослідження, визначаючи його організацію. Друга, найчисленніша, група включає в себе емпіричні методи. Це обсерваційні методи (спостереження і самоспостереження), експериментальні методи (лабораторний, польовий, природній, формуючий, або психолого-педагогічний, експеримент), психодіагностичні методи (тести стандартизовані та проективні (сукупність методик для цілісного вивчення особистості, заснованого на психологічній інтерпретації, тобто усвідомленому або неусвідомленому перенесенні суб’єктом власних властивостей і станів на зовнішні об’єкти під впливом домінуючих потреб, сенсів і цінностей); анкети, соціометрія, інтерв'ю і бесіди), прийоми аналізу процесів і продуктів діяльності (хронометрія, циклографія (фотографічна реєстрація фаз руху людини, окремих частин тіла за допомогою фотографування світних міток або лампочок, закріплених на рухомих частинах тіла), професіографічний опис), оцінка виробів і виконаних робіт (праксиметричні методи – вивчення продуктів діяльності суб'єктів), моделювання (математичне, кібернетичне і т. п.), біографічні методи (аналіз дат, фактів і подій життєвого шляху людини, документів, свідчень і т. п.). Третю групу методів становлять прийоми обробки даних: кількісний (математико-статистичний) і якісний аналіз. У четверту групу – інтерпретаційних методів – входять різні варіанти генетичного (філо- і онтогенетичний) і структурного методів (класифікація, типологізація та ін.).

Слід зазначити, що класифікація методів Б. Г. Ананьєва зберігає своє значення до теперішнього часу.