Місія С. Мазуренка до Москви.

17.01.-4.02.1919 за дорученням В. Винниченка та В. Чехівського була відряджена надзвичайна дипломатична місія на чолі із С.Мазуренко. Він вів у Москві українсько-російські мирні переговори 1919 щодо припинення агресії проти УНР та визнання її незалежності Кремлем. Перед нею ставилося за­вдання відстоювати 3 головних пункти: нейтралітет Ук­раїни, протистояння контрреволюції й наступу Антанти, система радянської влади у формі трудових рад. Але ці пропозиції були блоковані більшовицькою стороною, що наполягала обмежитись угодою про спільну боротьбу з експедиційними військами Антанти, Військом Донським й А. Денікіним без визнання де-юре УНР. Попри всю несхожість позицій підписаний врешті мирний до­говір визнавав нейтралітет України із захистом від Денікіна, Краснова, Польщі й Антанти. Але цей договір підписали тоді, коли Директорія вже здала Київ, — 4 лютого. Тобто реалізований договір фактично не був.

Українська делегація, очолювана соціал-демократом Семеном Мазуренком, домоглася поставленої мети. Після тривалих дискусій Ленін схилив більшість керівних органів Компартії прийняти умови, висловлені українською стороною: самостійність і незалежність України було офіційно визнано у відповідній резолюції, а мирний договір підписали голова російського уряду В. Ленін та нарком іноземних справ Чичерін. З українського боку договір підписав керівник делегації С. Мазуренко і повідомив про це телеграфом Київ. Цей документ як акт державної ваги підлягав ратифікації Директорією.

Як стверджує Винниченко, повідомлення військовим телеграфом, яке надіслав С. Мазуренко, прийняв С. Петлюра, але Директорію про це не повідомив і ратифікації договору не відбулося. Намагання Мазуренка одержати відповідь були марними - ніякого погодження він так і не одержав, а тому вирішив повертатися в Україну, не довершивши важливої справи, щоб особисто вручити Директорії укладений договір. Але його... не пустили в Україну.

Коли в 1920 р. В. Винниченко проїздом із Відня в Україну зупинився в Москві, С. Мазуренко офіційно доповів йому і про підписаний договір, і про всі події, пов'язані з його підписанням та спробами подати на ратифікацію Директорії.