Сутність та значення іміджу

Термін «імідж» поширився в усьому світі і використовується практично у всіх мовних культурах. Етимологічне поняття іміджу перегукується з французьким іmage, що означає образ, уявлення, зображення. Імідж (анг. іmage) - образ, тобто, це візуальна привабливість особистості, самопрезентація, конструювання людиною свого способу й інших. Споконвічно російське слово, яке несе таке ж значеннєве навантаження, як і імідж, - образ - існувало завжди. За В.І. Далем, «образ - це вид, зовнішність, постать, портрет, писане обличчя... і воно пов'язане з часом». У психології під іміджем розуміють сформований у масовій людській свідомості та має характер стереотипу емоційно забарвлений образ когось чи чогось; формування іміджу відбувається стихійно, але частіше є результатом роботи фахівців; імідж відбиває соціальні очікування певної групи.

Поняття «імідж» виникло у країнах в 50-х рр. і спочатку використовувалося в рекламній практиці. Далі, в 60-х рр. цей термін знову виникає у сфері підприємництва як основний засіб психологічного впливу на споживача. Пізніше поняття іміджу стало основним елементом теорії та практики паблік рілейшнз, міцно увійшло політичне та громадське життя.

Ліліан Браун (іміджмейкер п'яти американських президентів від Кеннеді до Картера) вважає, що «професійний навик сам не забезпечить вам роботи, чи підвищення службовими щаблями». Вважається, що судять нас за зовнішнім враженням, яке ми виробляємо протягом п'яти секунд розмови. Імідж можна трактувати як жодну з форм соціальної регуляції і саморегуляції людської поведінки: індивідуального і групового. Поведінка людини регулюється як соціальним, так й біологічними і психологічними механізмами; усі вони взаємодіють між собою і злочини проникають один одного. Оскільки до механізмів соціальної регуляції відносяться соціальні норми, цінності, інститути, організації, то й імідж можна зарахувати до одного з таких механізмів.

До персональних характеристик відносяться фізичні, психологічні особливості, характер людини, тип особистості, індивідуальний стиль прийняття рішень та інші. Чимало дослідників зазначають існування деяких якостей, що робить особистість неповторною у власних очах, та інших і дозволяє їй здійснювати загадковий вплив на людей.

Філософські і психологічні дослідження щодо природи іміджу демонструють, що в основі всіх психічних процесів, незалежно від національності, епохи, рівня освіти лежать одні й ті ж структурні елементи колективного несвідомого - вони за К. Юнгом називаються архетипами. Юнг звернув увагу на те, що сюжети практично всіх відомих легенд, міфів, казок і літературних творів схожі один на одне. Коли ми розглядаємо проблему іміджу, ми можемо бачити, що в основі практично всіх іміджів лежать ті самі архетипи. Наприклад, всім нам відомий образ українських козаків. В хрестоматійному варіанті вони - хоробрі воїни, захисники українців від загарбників. В системі архетипів вони відносяться до архетипу Колективний Герой. Такий імідж частіше всього створюють і транслюють історики й політики. Але, цей імідж Колективного Герою, який існує в нашому несвідомому і в якому ми відчуваємо потребу, лише частково співпадає з якостями, які втілює реальна людина. Тобто, імідж, який транслюється і реальний його прототип – не одне й те саме. В нашому колективному несвідомому прихована потреба в тих чи інших архетипічних іміджах. І якщо є певний реальний суб’єкт, який підходить на роль Героя, Бунтаря, Правителя, Творця, то він це місце займає, а якщо ні - ми частково доповнюємо реальні риси людини тими рисами, в сприйнятті яких ми маємо потребу на несвідомому рівні. Тобто, в основі будь-якого іміджу лежить задоволення потреби людини будь-якою ціною.

У вітчизняній літературі виділяють три можливих підходи до вивчення іміджу: функціональний, контекстний, порівняльний.

До функціонального підходу входять такі варіанти іміджу з різного типу функціонування:

- дзеркальний - це імідж, властивий нашому уявленню про себе. Ми, як би заглядаємо до дзеркала і розмірковуємо, які ж ми.

- поточний - виражає погляд із боку. Необхідно пам'ятати, що недостатня інформованість, нерозуміння і упередження формують імідж не меншою мірою, ніж реальні поступки;

- бажаний - відбиває те до чому ми прагнемо;

- корпоративний - це імідж організації у цілому, а не якихось окремих підрозділів чи результатів роботи. Тут і репутація організації, і її успіхи, і рівень стабільності;

- негативний - це імідж, створюваний опонентом, суперником, ворогом, тобто, варіант, що свідомо конструюється, а не такий, що виникає спонтанно. Після запуску негативного іміджу виникають проблеми адекватного його спростування.

У контекстному підході імідж класифікується із способів застосування, коли він функціонує (імідж бізнесмена, державного службовця, політика, педагога і т.п.).

Порівняльний підхід залежить від порівняння іміджевих характеристик. Їх можна зіставити за низкою показників: компетентність, інтелігентність, схильність силового рішення тощо. Побачивши відмінність, можна відповідним чином перебудовувати імідж.

При формуванні будь-якого іміджу (бізнесмена, політика тощо.) враховують різні компоненти. Так, В.М. Шепель виділяє три наступних комплекси: