Стомлення при фізичній і розумовій роботі. Відновлення.

Будь м'язова діяльність, заняття фізичними вправами, спортом підвищують активність обмінних процесів, тренують і підтримують на високому рівні механізми, які здійснюють в організмі обмін речовин і енергії, що позитивним чином позначається на розумовій та фізичній працездатності людини. Однак при збільшенні фізичного або розумового навантаження, обсягу інформації, а також інтенсифікації багатьох видів діяльності в організмі розвивається особливий стан, звана втома.

Втома - це функціональний стан, тимчасово виникає під впливом тривалої та інтенсивної роботи і призводить до зниження її ефективності. Стомлення проявляється в тому, що зменшується сила і витривалість м'язів, погіршується координація рухів, зростають витрати енергії при виконанні роботи однакового характеру, сповільнюється швидкість переробки інформації, погіршується пам'ять, ускладнюється процес цілеспрямованості і перемикання уваги, засвоєння теоретичного матеріалу. Стомлення пов'язано з відчуттям втоми, і в той же час воно служить природним сигналом можливого виснаження організму і запобіжним біологічною механізмом, що захищає його від перенапруги. Втома, виникає в процесі вправи, це ще й стимулятор, мобілізуючий як резерви організму, його органів і систем, так і відновні процеси.

Стомлення настає при фізичній і розумовій діяльності. Воно може бути гострим, тобто проявлятися в короткий проміжок часу, і хронічним, тобто носити тривалий характер (аж до декількох місяців); загальним, тобто характеризує зміну функцій організму в цілому, і локальним, що зачіпають будь-яку обмежену групу м'язів, орган, аналізатор. Розрізняють дві фази стомлення: компенсовану (коли немає явно вираженого зниження працездатності через те, що включаються резервні можливості організму) і некомпенсовану (коли резервні потужності організму вичерпані і працездатність явно знижується). Систематичне виконання роботи на тлі недовідновлення, непродумана організація праці, надмірне нервово-психічне і фізичне напруження можуть призвести до перевтоми, а отже, до перенапруження нервової системи, загострень серцево-судинних захворювань, гіпертонічних та виразкових хвороб, зниження захисних властивостей організму. Фізіологічною основою всіх цих явищ є порушення балансу збудливо-гальмівних нервових процесів. Розумова перевтома особливо небезпечно для психічного здоров'я людини, воно пов'язане зі здатністю центральної нервової системи довго працювати з перевантаженнями, а це в кінцевому підсумку може призвести до розвитку позамежного гальмування, до порушення злагодженості взаємодії вегетативних функцій.

Усунути стомлення можливо, підвищивши рівень загальної та спеціальної тренованості організму, оптимізувавши його фізичну, розумову і емоційну активність.

Профілактиці та віддаленню розумового стомлення сприяє мобілізація тих сторін психічної активності та рухової діяльності, яке не пов'язані з тими, що привели до стомлення. Необхідно активно відпочивати, перемикатися на інші види діяльності, використовувати арсенал засобів відновлення.

Відновлення - процес, що відбувається в організмі після закінчення роботи і полягає в поступовому переході фізіологічних і біохімічних функцій до вихідного стану. Час, протягом якого проходить відновлення фізіологічного статусу після виконання визначеної роботи, називають відновним періодом. Слід пам'ятати, що в організмі як під час роботи, так і в передробочому і післяробочому спокої, на всіх рівнях його життєдіяльності безперервно відбуваються взаємопов'язані процеси витрати і відновлення функціональних, структурних і регуляторних резервів. Під час роботи процеси дисиміляції переважають над асиміляцією і тим більше, чим значніше інтенсивність роботи і менше готовність організму до її виконання.

У відновному періоді переважають процеси асиміляції, а відновлення енергетичних ресурсів відбувається з перевищенням початкового рівня (понад відновлення, або суперкомпенсація). Це має величезне значення для підвищення тренованості організму і його фізіологічних систем, що забезпечують підвищення працездатності.

Схематично процес відновлення можна представити у вигляді трьох взаємодоповнюючих ланок: 1) усунення змін і порушень в системах нейрогуморального регулювання; 2) виведення продуктів розпаду, які виникли в тканинах і клітинах працюючих органів, з місць їх виникнення; 3) усунення продуктів розпаду з внутрішнього середовища організму.

Протягом життя функціональний стан організму періодично змінюється. Такі періодичні зміни можуть відбуватися в короткі інтервали і протягом тривалих періодів. Періодичне відновлення пов’язано з біоритмами, які обумовлені добової періодикою, часом дня, віковими змінами, статевими ознаками, впливом природних умов, навколишнього середовища. Так, зміна тимчасового пояса, температурних умов, геомагнітні бурі можуть зменшити активність відновлення і обмежити розумову і фізичну працездатність.

Розрізняють ранню і пізню фазу відновлення. Рання фаза закінчується через кілька хвилин після легкої роботи, після важкої - через кілька годин; пізні фази відновлення можуть тривати до декількох діб.

Втома супроводжується фазою зниженій працездатності, а через якийсь час може змінитися фазою підвищеної працездатності. Тривалість цих фаз залежить від ступеня тренованості організму, а також від виконуваної роботи.

Функції різних систем організму відновлюються неодночасно. Наприклад, після тривалого бігу перший повертається до вихідних параметрів функція зовнішнього дихання (частота і глибина); через кілька годин стабілізується частота серцевих скорочень і артеріальний тиск; показники же сенсомоторних реакцій повертаються до вихідного рівня через добу і більше; у марафонців основний обмін відновлюється через три доби після пробігу.

Раціонально поєднувати навантаження і відпочинок необхідно для того, щоб зберігати і розвинути активність відновних процесів. Додатковими засобами відновлення можуть бути фактори гігієни, харчування, масаж, біологічно активні речовини (вітаміни). Головний критерій позитивної динаміки відновних процесів - готовність до повторної діяльності, а найбільш об'єктивним показником відновлення працездатності служить максимальний обсяг повторної роботи. З особливою ретельністю необхідно враховувати нюанси відновних процесів при організації занять фізичними вправами і плануванні тренувальних навантажень. Повторні навантаження доцільно виконувати у фазі підвищеної працездатності. Занадто довгі інтервали відпочинку знижують ефективність тренувального процесу. Так, після швидкісного бігу на 60-80 м кисневим борг ліквідовується протягом 5-8 хв. Збудливість ж центральної нервової системи протягом цього часу зберігається на високому рівні. Тому оптимальним для повторення швидкісної роботи буде інтервал в 5-8 хв.

Щоб прискорити процес відновлення, в спортивній практиці використовується активний відпочинок, тобто перемикання на інший вид діяльності. Значення активного відпочинку для відновлення працездатності вперше було встановлено російським фізіологом І.М. Сеченовим (1829-1905). Він показав, наприклад, що стомлена кінцівку відновлюється прискорено ні при пасивного відпочинку, а під час роботи інший кінцівкою.