Променеві методи дослідження опорно-рухового апарата

В этой передаче на внутренней стороне плоского ремня об­разованы выступы (зубья) трапецеидальной формы, а на шкиве - соответствующие впадины. Таким образом, передача ра­ботает по принципу зацепления, а не трения. К ременным передачам она относится условно только по названию и конструкции тягового органа. По принципу работы она ближе к цепным передачам. Принцип зацепления устраняет скольжение и необходимость в боль­шом предварительном натяжении, что повышает КПД передачи. Здесь уменьшается влияние угла обхвата и межосевого расстояния на тяговую способность, что позволяет значительно снизить габа­риты передачи и увеличить передаточное отношение. Эластичная связь и упругость зубьев (вместо жестких шарнирных связей цепи) устраняют шум и динамические нагрузки.

Использование принципа зубчатого ремня предложено давно, но его практическое применение оказалось возможным только с появ­лением новых материалов - пластмасс. Ремень изготовляют из эластичной маслостойкой резины или пластмассы и армируют стальными проволочными тросами или полиамидным кордом.

Первое применение передача зубчатыми ремнями получила в станкостроении.

Променеві методи дослідження опорно-рухового апарата

1.Рентгенологічний метод: багатопроекційна рентгенографія, функціональна рентгенографія (хребет, суглоби, стопа), площинна томографія, панорамна томографія (переважно застосовують для дослідження щелеп).Для дослідження судинної системи опорно-рухового апарату, як і інших органів і систем, використовують ангіографію. До інших рентгеноконтрастних методик належать синусографія, яку застосовують для дослідження приносових пазух, та артрографія, котру проводять з метою контрастування високоатомними і газовими речовинами порожнин суглоба, фістулографія (рентгенографія після введення контрастної речовини у норицю), денситометрія (методика визначення щільності кісткової тканини за допомогою УЗД або РН).

а б в

Мал.11.1. Рентгенограми гайморових пазух: норма (а), гайморит (б), стороннє тіло в головному мозку – куля (в).

2.УЗД опорно-рухового апарату використовують для вивчення стану м’яких тканин. Застосування цього методу не має протипоказання. УЗД використовують для оцінки нестабільності кульшових суглобів, для виявлення випоту (див.мал. 11.2.) чи гематоми в порожнині великих суглобів, ушкоджень суглобових хрящів, сухожилків і зв’язок, а також сторонніх тіл. Під УЗ контролем виконують голкову аспірацію чи біопсію.

а б

Мал.11.2. УЗД: а – нормальний кульшовий суглоб; б - випіт в суглобі.

2.КТ набагато перевищує можливості рентгенографії, її проводять після попереднього рентгенологічного дослідження у тому разі, коли виникає сумнів щодо наявності патології скелета (див.мал 11.3.). Особливість КТ – зображення кісток, суглобів, м’яких тканин в аксіальній проекції.

Мал.11.3. КТ перелом шийного хребця.

3.МРТ має переваги перед КТ при досліджені м’яких тканин (див.мал 11.4.). За допомогою МРТ не можна детально вивчити кісткову структуру і виявити звапнення, тому для детального вивчення кісткової структури і виявлення звапнень використовують КТ.

Мал.11.4. Сіамські близнюки: зовнішній вигляд, рентгенограма, МРТ.

5.Радіонуклідні методики дослідження скелету (див.розділ 9).

Променеві методи дослідження м’яких тканин: рентгенографія (РГ), КТ, МРТ,УЗД, РН. Недостатня контрастність м’яких тканин є причиною малої ефективності рентгенографічного дослідження. З метою покращення зображення м’яких тканин кінцівок|концовок| іноді використовують ангіографію|. Больш інформативними є УЗД, КТ та МРТ.

В нормальній кістці функція остебластів| і остеокластів| находяться в динамічній рівновазі. Нарушение одного из процессов жизнедеятельности кости ведет к|до| изменениям|сменам| темпа уменьшения и увеличения костного вещества - либо|или| избыточное рассасывание, либо|или| образование костной ткани|головные|. Поэтому|оттого| задача рентгенолога сводится|сводится| к изучению этих двух основных процессов