Загальна характеристика лейкоцитів

Мультимедиа-тренажеры предназначены для моделирования поведения (действий) специалистов в различных ситуациях. Особенно актуальны подобные возможности при создании тренажеров в газовой индустрии, электроэнергетике и других областях, связанных с повышенной опасностью.

Применение мультимедиа-технологий и сценариев позволяет предложить решения для проектирования и создания эффективных тренажерных комплексов, которые обладают рядом интеллектуальных функций и основаны на моделях поведения и восприятия пользователя.

Благодаря различным принципам, положенным в основу сценария, при обучении с помощью тренажера вы можете достичь следующих целей:

• приобретение знаний и умений;
• апробация теоретических знаний;
• трансформация чужого опыта в свой собственный.

Традиционно тренажеры относят к средствам отработки практических навыков с комплексом технических средств и закрепления профессиональных умений.

Для достижения цели активно используются все составляющие мультимедиа: видео, 3D-анимация, графические изображения, текст, звуковое и голосовое сопровождение.

Мультимедиа-тренажеры успешно сочетаются с выставочным оборудованием — мультимедиа проекторы, большие экраны, мониторы.

Загальна характеристика лейкоцитів

Кількість лейкоцитів у дорослих людей складає в середньому 4-9х10⁹/л. Збільшення цієї кількості називається лейкоцитозом, а зменшення - лейкопенією. Основна функція лейкоцитів - захисна. На відміну від еритроцитів, лейкоцити здійснюють свої функції не в крові, а в сполучній тканині шкіри та внутрішніх органів. Саме тут знаходиться основна маса лейкоцитів. У кровоносне русло лейкоцити попадають із місць свого утворення (кістковий мозок, тимус, лімфоїдна тканина), циркулюють в крові на протязі декількох годин і мігрують у тканини. У тканинах вони можуть перебувати на протязі багатьох діб. Усі лейкоцити можуть самостійно рухатися, завдяки наявності в них скоротливих білків. На відміну від еритроцитів вони є повноцінними клітинами, мають ядро та інші органели. В залежності від наявності в цитоплазмі гранул, лейкоцити ділять на дві групи:

гранулоцити (містять гранули) нейтрофіли, базофіли та еозинофіли.

агранулоцити (не мають гранул) лімфоцити та моноцити.

Нейтрофіли - складають більшість усіх лейкоцитів крові (в середньому 40-70%). При фарбуванні їх гранули мають схильність до барвників із нейтральною реакцією, їх діаметр в середньому становить 10-15 мкм. Вони є неоднорідною фракцією і складаються із юних форм (метамієлоцитів - попередників нейтрофілів), паличкоядерних та сегментоядерних нейтрофілів. Ці фракції розрізняються формою ядра. Так, у юних форм ядро кругле; у паличкоядерних - видовжене, а у сегментоядерних - має 2-3 лопасті. Після виходу із кісткового мозку нейтрофіли перебувають в крові лише 6-8 годин і швидко мігрують в тканини. Основна функція нейтрофілів полягає у фагоцитуванні чужерідних мікроорганізмів та продуктів розпаду тканин. За цю здатність та порівняно невеликі розміри їх називають мікрофагами. Перетравлення фагоцитованих мікроорганізмів досягається за рахунок дії лізосомних ферментів (протеази, пероксидази, ДНКази, ліпази). Нейтрофіли можуть виробляти енергію, як і еритроцити, шляхом анаеробного гліколізу, тому вони здатні виконувати свої функції і в тканинах із малим вмістом кисню (при набряках, у вогнищах запалення). Так, гній, що утворюється при запальних процесах, складається головним чином із нейтрофілів та їх залишків.

Цікаво, що з допомогою нейтрофілів можна визначити статеву належність людини. Так, жінок принаймі 7 із 500 нейтрофілів мають специфічні утворення - барабанні палички - це гранули хроматину округлої форми, що з'єднані із ядром тонкою перетяжкою.

Еозинофіли - дістали таку назву за схильність їх гранул до кислих барвників. їх кількість складає в середньому 2-4 % всіх лейкоцитів. Але ця величина зазнає виражених добових коливань. В другій половині дня та ранком їх кількість на 20% менша середньодобової, а вночі - на 30% більша. Діаметр еозинофілів в середньому становить 12-17 мкм. Вони виконують ряд специфічних функцій, зв'язаних з інактивацією факторів, що зумовлюють розвиток алергічних та аутоімунних реакцій, індикатор гельмінтозів.

Базофіли - клітини розміром 10-12 мкм в діаметрі, із сегментові ним ядром, їх гранули мають схильність до основних барвників, їх кількість в крові складає 0,5-1% загальної кількості лейкоцитів. Гранули базофілів містять такі біологічно активні речовини як гепарин та гістамін.

Гепарин - речовина, яка запобігає зсіданню крові (антикоагулянт), а гістамін - сильний судиннорозширюючий фактор. На поверхні базофілів розташовані рецептори до гама-глобулінів фракції. Ці антитіла зв'язують антигени, що викликають алергічні стани. Після зв'язування комлекс антиген-антитіло фіксується на рецепторах мембрани базофілів і викликає виділення із гранул гістаміну, що зумовлює появу типових алергічних реакцій - почервоніння шкіри, свербіння, а деколи і спазм бронхів. Тому збільшення кількості базофілів вказує на схильність до алергічних реакцій.

Лімфоцити - складають 20-40% усіх лейкоцитів, їх цитоплазма не містить гранул, а ядро має округлу форму. Ці клітини на відміну від гранулоцитів після виходу в кров зберігають здатність до проліферації та диференціювання. Розрізняють дві великі фракції лімфоцитів: Т-лімфоцити та В-лімфоцити.

Т-лімфоцити утворюються в тимусі, а В-лімфоцити - в кістковому мозку. Після виходу з місць утворення вони мігрують у вторинні лімфоїдні органи - лімфатичні вузли, селезінку, лімфоїдну тканину шлунку та кишечника, глоткові миндалини. При попаданні в організм чужерідних (антигенів) чутливі до них лімфоцити інтенсивно розмножуються і забезпечують формування так званого клітинного та гуморального імунітету.

Моноцити - складають 2-7% усіх лейкоцитів. Вони мають найбіль ший розмір із усіх лейкоцитів - 16-20 мкм в діаметрі. Після виходу із кісткового мозку перебувають в крові до 3-х діб, після чого мігрують у тканини, проліферують і перетворюються на нерухомі гістіоцити, що також можуть розмножуватися у вогнищі запалення. В кістковій тканині трансформуються в остеокласти. Основна функція моноцитів - фагоцитоз бактерій та ушкоджених клітин. Тому їх називають макрофагами. Вони кооперуються разом з лімфоцитами при здійсненні імунних реакцій. Макрофаги синтезують ряд біологічно активних речовин - компоненти системи комплементу, інтерферон, а також ендогенний піроген - білок, який попадаючи в кров, впливає на центр терморегуляції гіпоталамуса і викликає збільшення температури при запальних процесах.