Теоретичний матеріал

Природокористування — сфера виробничої та наукової діяльності, спрямованої на комплексне вивчення, освоєння, використання, відновлення, поліпшення й охорону природного середовища та природних ресурсів із метою розвитку продуктивних сил, забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини. Оскільки процес природокористування функціонує на стику суспільство — природа й охоплює багато видів виробничої і невиробничої діяльності людей, то в конкретний історичний період можна говорити про раціональний чи нераціональний типи природокористування.

Раціональне природокористування — це високоефективне, екологічно обґрунтоване господарювання, яке не призводить до різких змін природно-ресурсного потенціалу, підтримує продуктивність природних комплексів або окремих об’єктів, забезпечує умови існування людства й стабільного одержання матеріальних благ. Раціональне природокористування забезпечує максимальний економічний ефект при збереженні екологічної рівноваги у природних і антропогенних системах (геоекосистемах, ландшафтах), тобто сумарне навантаження на екосистеми не перевищує їх регенераційної здатності, тим самим величина навантажень не перевищує рівень гранично допустимих антропогенних навантажень. Це контрольоване, нормативне (ощадливе, невиснажливе) освоєння (використання) природних ресурсів, попередження можливих негативних наслідків діяльності людини, підтримання (підвищення) продуктивності й привабливості природних комплексів і окремих природних об’єктів. При раціональному природокористуванні економічна діяльність орієнтується на ресурсозберігання, доцільність використання природно-ресурсного потенціалу і застосування найновіших безвідходних або комплексне використання маловідходних технологій (ефективне використання відходів, бо яким би високим не був науково-технічний рівень виробництва, завжди є відходи, які є результатом незавершеного технологічного циклу, для якого ще не знайдено сферу оптимального використання). Отже, охорона

навколишнього природного середовища є одним із чинників раціонального природокористування.

Нераціональним уважається таке природокористування, у результаті якого природа втрачає здатність до самовідтворення, самоочищення, порушується рівновага біосистем, вичерпуються матеріальні ресурси, погіршуються рекреаційні, оздоровчі та курортні умови, естетичні характеристики ландшафтів, умови проживання людини загалом. Нераціональне природокористування призводить до деградації природно-територіальних комплексів, втрати їх здатності до самовідновлення, що характеризується низькою ефективністю використання природних ресурсів, споживацьким ставленням до природи, урахуванням лише економічних принципів у процесі господарської діяльності. Нераціональне природокористування може бути навмисним, випадковим, або супутнім, може бути зумовлене планово-економічними та проектними прорахунками, тимчасовими й вимушеними позиками у природи, неправильною оцінкою природних ресурсів, недосконалістю природоохоронного законодавства. Нераціональне природокористування не забезпечує збереження природно-ресурсного потенціалу, а, навпаки, запускає негативні процеси антропогенного впливу на навколишнє

середовище (забруднення навколишнього природного середовища,

порушення та деградація природних ландшафтів, зникнення деяких видів тварин і рослин, порушення зв’язків між елементами

екосистеми).