НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ. Поряд із стародавніми пісенними традиціями, що продовжували розви­ватися в календарній та родинній об­рядовості

Поряд із стародавніми пісенними традиціями, що продовжували розви­ватися в календарній та родинній об­рядовості, виникає новий фольклорний жанр - билини, що уславлювали захисників рідної землі, народних ге­роїв. Цей різновид героїчного епосу стає провідним у народній творчості епохи Київської держави, але згодом зникає з ужитку. Билини співали під акомпанемент гусел. З-поміж билин київського циклу набули поширення зразки, основу яких становили спогади про Володимира Красне Сонечко. Са­ме з його ім'ям пов'язували важливу подію в історії вітчизняної культури - хрещення Русі.

До скарбниці народної музичної культури Київської держави входили й танці. Про це яскраво свідчить од­на з давніх мініатюр, на якій можна побачити танцювальну сцену. У центрі її - танцюристка з довгими опущеними рукавами виконує пластичні рухи, а поруч з нею - троє музик та група лю­дей, які плещуть у долоні. На чаші XII ст. з Чернігова зображено жінку, яка танцює під музику гусляра.

Після введення християнства цер­ковнослужителі намагалися викорінити прадавні язичницькі вірування, проте зробити це супротив волі народу було нелегко. Поступово старі й нові обряди, зазнаючи змін, поєднуючи язичницькі та християнські традиції, утворили своєрідний релігійний дуалізм. Наприклад, стали збігатися в часі давній звичай зустрічати весну з Великоднем, русальні обряди - з хри­стиянською Трійцею, свято Купала - з днем Івана Хрестителя, Коляда -з Різдвом Христовим, Щедрий вечір - з йорданськими святами, Водохрещею.