Згідно з формулою ( 12 ) для еталонного зразка маємо

с₁ ρ_{1 =} (T-T₀)S₁ , (13)

для досліджуваного

с₂ ρ_{2 =} (T-T₀)S_{2 .} (14)

Тут r₁V₁ = m₁ і r₂V₂ = m₂ – маси порівнюваних тіл при умові, що зразки мають однакову форму та розміри і нагріваються до однакової початкової температури: V₁ = V₂ ; S₁ = S_{2 ;} = . Для забезпечення останньої умови (рівність коефіцієнтів тепловіддачі) поверхня зразків покривається термостійкою фарбою (коефіцієнт тепловіддачі визначається властивостями тільки поверхні тіл).

З (13) і (14) з врахуванням вище вказаних умов отримуємо:

. (15)

Таким чином, для визначення теплоємності другого тіла необхідно знати теплоємність першого тіла і швидкості охолодження тіл при одній і тій самій температурі. Перше тіло розглядається як еталон і для нього заздалегідь повинні бути відомими с₁ і . Звичайно еталоном обирають мідний зразок.

Схема установки для визначення теплоємності твердих тіл методом охолодження зображена на рис. 2.

Електрична піч (1), досліджувані зразки розміщені на оптичній лаві (2), якою забезпечується вхід до печі і вихід з неї. Зразки (3) нагрівають до 500... 600⁰ С і виймають з печі. Кінетику їх охолодження реєструють мілівольтметром (4). До термопари додається градуювальна крива, за допомогою якої визначають температуру зразків.

Отримані при вимірюванні криві

Т=f(t) через рівні проміжки часу переводять у криві

= f (t) . Швидкість визначають методом графічного диференціювання.