Методика вимірювань та опис установки

Метод ґрунтується на залежності швидкості охолодження тіла від різниці температур тіла та зовнішнього середовища, а також його питомої теплоємності. Порівнюючи криві охолодження двох зразків, один з яких є еталоном, можна визначити питому теплоємність іншого зразка.

Кількість тепла, що втрачається елементом об'єму тіла dV за час dt можна визначити із співвідношення

dQ = с·ρ· dV·dt, (10)

де ρ – густина тіла, - швидкість охолодження температури тіла.

З іншого боку, таку ж кількість тепла, що віддається тілом за час dt, можна визначити дослідним шляхом з використанням закону Ньютона:

dQ= (T-T_o)dS d , (11)

де dS – зовнішня поверхня елементу об’єма dV, що граничить з середовищем, - коефіцієнт тепловіддачі, Т- температура тіла; Т_о- температура зовнішнього середовища.

Прирівнюючи праві частини рівнянь (10) і (11), отримаємо:

с·ρ· ·dV .

Для всього тіла

.

Припускаючи, що с і r не залежать від координат точок об’єму, а a, Т₀ і Т не залежать від координат точок поверхні зразка, можемо написати:

с·ρ· ·V S, (12)

де V – об’єм всього зразка; S - площа його поверхні.

Для порівняння теплоємностей металів наведеним методом необхідно виготовити з цих металів зразки, однакові за формою і розмірами.