Перифирична нервова система

Національний доход (НД) – це вартісне вираження витрат живої і прибавочної праці в економіці.

НД=ЗП+Пр

Валовий продукт (ВП) – кінцева ринкова вартість товарів і послуг, вироблених у системі.

ВП = НД

У реальних умовах інтереси виробників не збігаються. Домашні господарства витрачають на споживання менше коштів, чим одержують доходів за надавані ресурси. Ця різниця називається заощадженняі носить характер вилучень (кошти, не витрачені на продукт, вироблений у системі). Відповідно фірми витрачають більше коштів, чим отримано від реалізації продукту. Різниця називається інвестиції, носить характер ін’єкцій (додаткові кошти на продукт, вироблений у системі). Інвестиції здійснюються за рахунок заощаджень. Трансформація заощаджень в інвестиції відбувається на фінансових ринках, де діють фінансові посередники. У закритій економіці вилучення = ін’єкціям S = I.

У макроекономіці під інвестиціями мають на увазі кошти, які йдуть на відтворення і приріст основного капіталу в економіці (у т.ч. житлові будинки) і на приріст виробничо-матеріальних запасів (нереалізованих товарів). Перерозподіл капіталу (покупка акцій) інвестиціями не буде. Різниця між всією сумою інвестицій і амортизаційних відрахувань – чисті інвестиції (приріст капіталу в економіці).

При включенні в схему кругообігу держави з’являються нові грошові потоки:

· податки – вилучення коштів з метою формування державного бюджету. Діляться на:

1. непрямі – не залежні від результатів господарської діяльності (ПДВ, акциз, митні збори);

2. прямі:

а) пропорційні – залежні від результатів діяльності (податок на прибуток, прибутковий);

б) автономні – в основному податки на використання ресурсів (земля, майно, комунальний, власники транспортних засобів).

· трансферти –однобічні безтоварні грошові потоки, що представляють собою повернення коштів з метою виконання соціальних програм державою (пенсії, стипендії, лікарняні).

· субсидії –однобічні грошові потоки з метою стимулювання діяльності державних підприємств.

· державні видатки –видатки держави на товари і послуги, що необхідні для виконання державних функцій (зарплата держслужбовців).

· державні позики – кошти, отримані від реалізації державних цінних паперів і інших зобов’язань для фінансування дефіциту держбюджету.

Включення в схему впливу іноземних економік формує такі грошові потоки як:

· експорт – приплив коштів при реалізації товару за кордон;

· імпорт – відтік коштів за товар, вироблений за кордоном;

· чистий приплив (відтік) капіталу – у результаті продажу-купівлі акцій, репатріації прибутку, іншої форми обміну коштів.

У загальній схемі кругообігу виділяють вилучення (заощадження, податки, імпорт) і ін’єкції (інвестиції, держвидатки, експорт).

Аналіз замкнутої схеми кругообігу дозволяє сформулювати 2 макроекономічні тотожності:

1) доходи системи = видаткам.

Y = E

Y = C + I + G + (X - M)

X - M = NX - чистий експорт.

С - витрати на споживання

І - інвестиції

G - держвидатки

2) ін’єкції = вилученням (заощадження = інвестиціям).

S = I

Під заощадженнями маються на увазі заощадження всіх економічних агентів системи:

S = S_Ч + S_G + S_NX (приватні, державні, закордонні)

S_Ч = (Y + TP + N – T) – C (національний доход, трансферти, відсотки по державному боргу, податки, споживання)

S_G = (T – TP – N) – G (G – держвидатки)

S_NX = M – X = -NX (імпорт, експорт, чистий експорт);

2. Аналіз економічного кругообігу у відкритій економіці без участі держави.

При аналізі вирішуються наступні завдання:

1) побудувати діаграму грошових потоків, що характеризують задану систему;

2) сформувати макроекономічні рахунки, що характеризують доходи-видатки кожного економічного агента;

3) побудувати матрицю кругообігу, що характеризує доходи-видатки системи в цілому;

4) розрахувати макроекономічні показники.

Фирмы оплачивают домашним хозяйствам потребленные ресурсы на 100 ед. и создают фонд амортизации 10 ед. ДХ 70% ед. дохода используют на потребление, а 25% сберегают. Экспорт продуктов в системе 30 ед., импорт – 20 ед. Бестоварный денежный обмен ДХ составляет перечисление 10 ед. и получение 5 ед. Валовые инвестиции 30 ед.

1)

NX (+) «<-»

NX (-) «->»

ΔZ = Д_ЗГ – Р_ЗГ = (М+Zai) – (Х+Zia) = (20+10) – (30+5) = -5.

2)

3)

4)

1) Объем продукта, произведенного в системе

ВВП = НД+АО=100+10=110

ВВПр = С+I+NX=70+30+(30-20)=110

Iч = Iв–АО=30-10=20

3. Система макроекономічних показників у відкритій економіці з державним регулюванням.

До найважливіших макроекономічних показників належать:

ВВП – ринкова кінцева вартість продукції, виробленої в країні за звітний період всіма суб’єктами підприємницької діяльності, у тому числі й іноземними. ВВП визначається трьома способами:

1) виробничий у рамках системи національних рахунків (СНР), використання якої Україна прийняла в 1993 році; 9 галузей, 100 підгалузей, 5 секторів. ;

j - 5 секторів, на які розділена економіка;

ВДВ - валова додана вартість, сформована в кожному секторі.

ВДС = ВП - ПП (валовий продукт - проміжний продукт (матеріали, сировина, комплектуючі)),

Т_k – непрямі податки (ПДВ, акциз).

2) за видатками ВВП = C + G + I + NX

3) за доходами ВВП = АВ + ЗП + П + Д_с + Р + N + Т_k – Д_от

АВ – амортизаційні відрахування,

ЗП – зарплата з відрахуваннями,

П ­– корпоративний прибуток,

АТ + ЗП + П – факторні доходи,

Д_с – змішані доходи дрібних власників,

Р – рентні платежі (оренда),

N – відсотки за кредит,

Д_от – дотації, субсидії, податки держави;

ВНП – ринкова вартість кінцевого продукту, виробленого громадянами даної країни як на її території, так і за кордоном.

ВНП = ВВП + Д_{громадян за корд} – Д_{іноземц. усередині країни}

ЧНП = ВНП - АВ (чистий національний прибуток)

НД = ЧНП - Т_k + Д_от – дохід домашніх господарств за надані ресурси, Y

Особистий дохід – дохід формований на рівні фізичних осіб;

ОД = НД – ВС – П_нп – Т_пр + ТR

ВС – відрахування на соцстрах;

П_нп – нерозподілений прибуток;

Т_пр – прямі податки (податок на прибуток).

Дохід у розпорядженні – РД(Yd) – по відомості

Yd = ОД – Т_пд – ННП;

Т_пд – прибутковий податок;

ННП – неподаткові платежі (штрафи, пеня);

РД використовується з двома цілями – споживання ф заощадження. РД = C + S

Макроекономічні показники можуть бути визначені як у цінах поточного періоду – номінальні показники, так і в цінах базового періоду з метою зіставлення – реальні показники.

; (P = P₁ – P₀)

P < 1 – ціни зменшилися в порівнянні з базовим періодом. Процес розрахунку реального показника називається інфлювання.

P > 1 – процес називається дефлювання – індекс цін називається дефлятором ВНП.

Індекс цін визначається шляхом аналізу зміни цін по фіксованій кількості продуктів, що входять у споживчий кошик.

Існує:

1) індекс Ласпейреса ; P¯

– ціни на і-й продукт у поточному й базовому періоді.

– обсяг споживання і-го продукту в базовому періоді.

Цей індекс занижений (підвищений рівень життя).

2) індекс Пааше; ;

3) індекс Фішера;

Перифирична нервова система

1. До складу периферичної нервової системи відносяться спинальні та черепні нерви, корінці нервів, їх чутливі ганглії, пре- та паравертебральні ганглії вегетативної нервової системи, а також мотонейрони передніх рогів спинного мозку та рухових ядер черепних нервів.

Абсолютна більшість периферичних нервових волокон є мієлінізованими і всі волокна вкриті оболонкою з Шванівських клітин. Два механізми забезпечують функцію волокон – електрична передача імпульсів завдяки мієліновій оболонці та аксональний транспорт активних речовин, в т.ч. медіаторів до ефекторних органів (м’язів, шкіри, залоз, внутрішніх органів). Периферичні нерви захищені трьома оболонками: епіневрій, периневрій та ендоневрій. Саме в субендоневральному просторі нервові волокна контактують з капілярами судинної системи і в цьому просторі розігруються більшість патологічних подій, що ушкоджують периферичні нерви. Є чотири основні механізми пошкодження – Валерівська дегенерація (звичайно, при механічному пошкодженні нерву), сегментарна де- мієлінізація, аксональна дегенерація та нейронопатія.

При Валерівській дегенерації відбувається фрагментація аксону та мієлінової оболонки в дистальному від пошкодження сегменті нерву і згодом залишається лише смужка з шванівських клітин, в яку потім вростає регенеруючий аксон і таким чином повільно (1 мм/добу) відновлюється цілісність нерву.

При сегментарній демієлінізації внаслідок аутоімунного конфлікту втрачається мієлінова оболонка на певних ділянках нервового волокна і згодом мієлін може відновлюватись з відповідним відновленням нормальної швидкості проведення нервового імпульсу та функції.

Аксональна дегенерація виникає внаслідок порушення метаболізму в цілому нерві (наприклад, накопичення сорбітолу та інозитолу при цукровому діабеті, дефіцит тіаміну при алкоголізмі, токсичний вплив важких металів тощо). Швидкість проведення майже не страждає, а от кількість імпульсів, що доходить до робочого органу різко зменшується (клінічні прояви переважають в дистальних відділах кінцівок).

Нейронопатія – специфічний тип ураження, коли страждають первісно самі тіла нейронів, а вторинно – їх відростки. Прикладом доброякісної нейронопатії є герпетичне ураження чутливих гангліїв (Herpes zoster), а злоякісної, необоротної – ураження клітин передніх рогів в рамках паранеопластичного процесу, при злоякісних новоутвореннях соматичних органів.

Всі типи пошкодження утворень ПНС називають терміном нейропатія. В клінічному сенсі часто застосовуються терміни невралгія та неврит. Ці два типи пошкодження можуть мати однакову етіологію та механізми ураження, але при невралгіях звичайно патологічний процес не сягає ступеню морфологічного ураження мієлінової оболонки чи осьового циліндру і тому клінічно переважають симптоми подразнення – біль (звичайно штрикаючий, гострий, короткий) та гіперестезія в ділянці інервації відповідного нерву, болючість його при пальпації. При невриті є ознаки пошкодження цілості волокон (аксонів та/або мієлінової оболонки), що проявляється наявними симптомами випадіння функції: в’ялі парези м’язів, зони гіпо- чи анестезії, зниження відповідних рефлексів. Одночасно можуть бути присутні болі, як і при невралгії. Це є відмінність суті двох клінічних термінів.

При формулюванні діагнозу часто позначають переважне місце ураження: радикуліт (корінцевий рівень), плексит (рівень нервового сплетення), гангліоніт (при ураженні відповідного ганглію) або неврит.

Ураження ПНС класифікують також на мононейропатії (один нерв), множинні мононейропатії (кілька нервів в одному чи кількох різних місцях) та полінейропатії (коли патологічний процес стосується охоплення всіх нервів).