Пожежі як стихійні лиха

Пожежі – це неконтрольований процес горіння за межею спеціального осередку горіння, що стихійно виникає і розповсюджується в навколишньому середовищі і супроводжується інтенсивним виділенням тепла, диму та світловим випромінюванням, створює небезпеку для людей і завдає шкоду об’єктам господарської діяльності та навколишньому середовищу. Основними видами пожеж як стихійних лих є ландшафтні пожежі – лісові (низові, верхові та підземні торф’яні) і степові.

Лісові пожежі виникають головним чином з вини людини та внаслідок дії деяких природних чинників(грози, вулканічна діяльність). Вогонь може швидко розростатися і, підхоплений вітром, стати вогняним валом, що знищує на своєму шляху все живе і перетворює ліси в нежиттєздатні пустелі. За інтенсивністю горіння розділяють на слабкі, середні та сильні, а за характером - низові і верхові; верхові в свою чергу поділяються на біглі та стійки.

Низові пожежі виникають головним чином в результаті загоряння хвойного підліску, живого надґрунтового покриву (моху, лишайника, трав’янистих рослин) та мертвого покриву або підстилки (опалого листя, хвої, кори, сушняку) без захоплення крон дерев. Швидкість руху фронту низової пожежі складає 0.3 – 1м/хв при слабкій пожежі до 16 м/ хвилину при сильної пожежі. Висота полум’я досягає 1 –2 метрі, максимальна температура на кромці пожежі 900⁰С.

Верхові лесові пожежі виникають із низових і характеризуються горінням крон дерев. При біглій верховій пожежі полум’я розповсюджується головним чином з крони на крону з великою швидкістю, яка досягає 8 – 25 км/годину. При цьому окремі частки лісу можуть бути не зачеплені. Висота полум’я при цьому становіть 100м і більше. При стійкій верховій пожежі полум’я охоплює не тільки крони, а і стовбури дерев. Полум’я розповсюджується зі швидкістю 5 – 8 км/годину, охоплюючи вісь ліс від ґрунтового покриття до верхівок дерев.

Підземні пожежі виникають як наслідок низових або верхових пожеж і розповсюджуються по торф’яному шару на глибину 50см і більше. Горіння відбувається не швидко, практично без доступу повітря. Виділяється велика кількість диму і утворюються пустоти в вигорілому шару торфу ( прогарі).

Степові пожежі виникають на відкритій місцевості при наявності сухої трави або зрілих хлібів. Мають сезонний характер. Швидкість їх розповсюдження може досягати 20 –30 км/годину.

Основні засоби боротьби з лісовими низовими пожежами є: захлистування кромки вогню, засипка її землею, заливка водою, створення огороджуючих чи мінералізованих смуг, пуск зустрічного вогню. При цьому ширина смуги повинна бути не менше 10 – 20м.

Гасіння верхової лісової пожежі складніше. Використовують огороджуючі смуги, зустрічний вогонь та воду. При цьому ширина смуги повинна бути не менше 150 – 200м. Степові пожежі гасять так само, як і лісові.

Підземні торф’яні пожежі гасять прокопуванням на відстані 8 -10 м від кромки пожежі траншеї глибиною до мінерального шару або до рівня ґрунтових вод. Її заповнюють водою. Другий спосіб полягається в устрої навколо пожежі мережі, яка насичена розчинами хімікатів. В шар торфу нагнітають за допомогою спеціальних пик, яки є завдовжки 2 м, розчин хімічно активних речовин. Речовини в сотні разів прискорюють проникання вологи до шару торфу. Нагнітанні здійснюють на відстані 5 – 8 м від кромки підземної пожежі і через 25 – 30 см один від другого.