Экспериментальная установка. 1, 3, 4, 5, 22, 23, 30, 33 – трубопроводи; 2-запобіжний клапан; 6-рульове колесо; 7-насос-дозатор; 8-опора вала; 9-поздовжній брус рами; 11-поперечна тяга;

1, 3, 4, 5, 22, 23, 30, 33 – трубопроводи; 2-запобіжний клапан; 6-рульове колесо; 7-насос-дозатор; 8-опора вала; 9-поздовжній брус рами; 11-поперечна тяга; 12, 27, 29 – гідроциліндри; 13-вал переключення; 14-переставляючий важіль; 15-паралелограмна підвіска; 16-вилка уловлювач; 17-вилка фіксатор; 18-датсик; 19, 21, 25 – тяги; 20, 32 – ричаги; 24-керуюче колесо машини; 26-балка керуючого моста; 28-втулка обмеження; 30-кронштей золотника; 31-золотник; 34-гідронасос; 35-масляний резервуар.

Автомат водіння по рядках РКС-6.

Автомат водіння представляють собою гідромеханічний пристрій, призначений для автоматичного направлення викопуючих робочих органів машини по осі рядків цукрового буряка. Базовою лінією для копіюючих органів автомата є рядки коренів буряків з обрізною гичкою.

В автомат водіння входять слідуючи основні елементи: рама, датчики копіри, золотник керування коліс, важільна система, гідроциліндр підйому копірів і капот .

Автомат водіння комплектується двома типами датчиків: копіри – рихлячі і полозкові копіри .

Копіри - рихлячі приміняються на важких ґрунтах і в основному коли головки коренів знаходяться на рівні і нижче поверхні ґрунту.

Колоскові копіри застосовують при підвищеній вологості ґрунту і коли головки коренів виступають над поверхнею ґрунту на 15...20 мм.

Копіри кріпляться на паралелограмних підвісках , які через поперечну тягу і сумуючий важіль зв’язані з пальцями золотника керування коліс. Всі вузли автомата водіння змонтовані на рамі , яка при допомозі двох фланців кріпиться до основної рами машини. Зверху всі механізми закриті капотом .

Автомат водіння працює слідуючим чином. При русі машини в загонці датчики-копіри своїми перами торкаються головок коренів буряка. У випадках відхилення керуючих коліс від осі міжряддя, а також викопуючих вилок між рядками буряків, копіри зміщуються від середнього положення і через важільну систему переміщується золотник керування коліс. При цьому масло поступає в ту чи іншу порожнину гідроциліндра керуючих коліс, який повертає колеса машини в потрібну сторону.

В режимі автоматичного водіння, зазори повинні бути в межах 1...1,5 мм, а зазори А – не менше 30 мм при повністю витягнутому штокові гідроциліндра. Необхідний зазор збивається установкою стійки-датчика копіра в стійко тримачі паралелограмної підвіски на максимальну її довжину.

При роботі автомата водіння можливо коректування напрямку руху машини шляхом дії на кермо.

Переведення датчиків-копірів з транспортного положення в робоче і навпаки здійснюється гідроциліндром і валом піднімання з робочого місця тракториста-машиніста.

При далеких транспортних переїздах зазори „Б” необхідно ліквідувати рівномірне підтискування болтів зверху і знизу, а тягу зворотнього зв’язку переставити на внутрішній отвір важеля, при цьому датчики-копіри підняти в крайнє верхнє положення в тримання стояків паралелограмного механізму.

Экспериментальная установка

Установка состоит из исследуемой двухэлементной вибраторной антенны, один элемент которой (активный) питается от генератора (рабочая частота генератора указана на лабораторном стенде), внутренняя частота модуляции 1 кГц, а второй (пассивный) нагружен на перестраиваемую реактивную нагрузку (отрезок короткозамкнутой экранированной двухпроводной линии). Расстояние между пассивным и активным элементами можно регулировать, его следует установить по указанию преподавателя в интервале от 85 до 190 мм.

На некотором расстоянии от исследуемой антенны установлена приемная антенна, выполненная в виде вибратора со сплошным металлическим рефлектором. В свою очередь, приемная антенна нагружена на амплитудный детектор. Сигнал с выхода детектора подается на селективный низкочастотный измерительный усилитель В6-9, от него по кабелю сигнал передается на рабочее место и регистрируется милливольтметром. Ввиду квадратичности характеристики детектора, сигнал на выходе усилителя пропорционален квадрату диаграммы направленности , это следует учесть при обработке результатов эксперимента.

В качестве реактивной нагрузки пассивного вибратора в макете используется шлейф с подвижным короткозамыкателем, выполненный из экранированной двухпроводной линии (поперечное сечение линии приведено на рис. 1.5). Волновое сопротивление шлейфа рассчитывается по формуле[3]:

,

где r = 15 мм – расстояние между проводниками двухпроводной линии; =
= 10мм – диаметр внутренних проводников; = 36 мм – диаметр экрана.

Реактивное сопротивление нагрузки определяется известным выражением из теории длинных линий: _{ш ш}, где – волновое число; _ш – длина шлейфа.

Примечание: для определения истинной длины шлейфа к цифровым значениям на стойке лабораторной установки следует прибавлять величину 50 мм (указана на лабораторном стенде).