Функції та принципи страхування, їх економічний зміст.

Страхування як економічна категорія виконує наступні функції:

Ризикова функція (функція страхового захисту) полягає в переданні за певну плату страховику матеріальної відповідальності за наслідки ризику в разі настання страхових подій, передбачених чинним законодавством або до­говором страхування. Саме в рамках реалізації ризикової функції визначаєть­ся об'єктивна необхідність страхового захисту.

Функція формування і використання страхових резервів визначає особ­ливість страхування як економічної категорії. За допомогою створення до­статнього обсягу страхових резервів у вигляді страхових внесків здійснюєть­ся відшкодування матеріального збитку в разі настання страхових випадків або виплата страхових сум по закінченні дії договору страхування життя.

Заощаджувальна функція дає змогу страхувальнику за рахунок страхових внесків накопичити певну страхову суму за умови відсутності страхового випадку під час дії договору страхування. Така функція характерна лише для довгострокового страхування.

Превентивна функція страхування спрямована на попередження можли­вих збитків та зменшення їх наслідків від несприятливих страхових подій. Здійснення такої функції передбачає широкий комплекс заходів, їх фінансу­вання за рахунок частини коштів страхового фонду з метою зменшення стра­хового ризику. При цьому страховики та страхувальники об'єктивно зацікав­лені у попередженні настання страхових випадків.

Інвестиційна функція страхування передбачає розміщення тимчасово віль­них коштів страховика у різні активи на умовах безпечності, поворотності, прибутковості та диверсифікації. При цьому забезпечуються умови для інвестування цих коштів в економіку у вигляді прямих інвестицій, через фондовий ринок, або за допомогою фінансо­вих посередників з метою отримання прибутку.

Контрольна функція виявляється одночасно з іншими функціями у певних страхових взаємовідносинах. Відповідно до контрольної функції здійснюється фінансовий контроль за правильним проведенням страхових та інвестиційних операцій, оптимальним формуванням та цільовим використанням страхових капіталів.

Страхування характеризується не лише певними функціями, а й ґрунтуєть­ся на основних принципах, що забезпечують його дію як економіч­ного інструменту. До основних принципів страхування належать:

Принцип максимальної сумлінності (страхувальник повинен надати страховику всю інформацію про об'єкт страхування для оцінки ризику і визначення ціни страхової послуги, а страховик зобов'язаний правильно ви­значити збиток і виплатити страхове відшкодування);

Принцип реальності страхового захисту (виплата відшкоду­вання в розмірах реального збитку);

Принцип платності (передача ризику за плату від страхуваль­ника до страховика);

Принцип неперервності (особі для отримання страхової випла­ти необхідно мати постійно діючий договір страхування, оскільки за його від­сутності страхова виплата здійснюватися не буде);

Принцип поворотності (повернення страхувальнику страхових платежів у вигляді страхового відшкодування в разі настання страхового випадку);

Принцип диверсифікації (можливість здійснення діяльності страхо­вих компаній поза межами основного бізнесу);

Принцип франшизи (частина збитків, яка згідно з договором стра­хування не відшкодовується страховою компанією);

Принцип суброгації (передача страховику, який виплатив страхове відшкодування, права вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток);

Принцип контрибуції (одна страхова компанія вимагає від іншої або інших компаній розподілити між собою виплату страхового від­шкодування у випадку страхування одного і того ж об'єкта одночасно кілько­ма компаніями від однакових ризиків).

Принцип співстрахування (страхування об'єкта за одним спільним договором кількома страховиками) та перестрахування (передача однією страховою компанією ін­шій частини своїх зобов'язань згідно з укладеними договорами).