Види і функції узагальнювальних статистичних показників.

Зібрані методом статистичного спостереження первинні мате­ріали узагальнюють та дістають підсумкові статистичні дані. Сукуп­ності одиниць подають у цілому та в розрізі груп.

Показники, за допомогою яких статистично характеризують су­купності одиниць в цілому або її окремих груп, називають узагальнювальними показниками.

Узагальнювальні статистичні показники описують кількісно озна­ку досліджуваної сукупності суспільних явищ у певних одиницях

виміру.

Функції статистичних показників: пізнавальна, управлінська,

контрольна, стимулювальна.

Узагальнювальні статистичні показники є базою для аналізу та прогнозування соціально-економічного розвитку держави, її окремих галузей і регіонів, стану й розвитку досліджуваних явищ, напряму та інтенсивності процесів, що відбуваються в суспільстві. Вивчаючи явища кількісно, економіст аналізує їх, пізнає якісно, проникає в сутність. У цьому й проявляється пізнавальна функція статистичних показників.

Управлінська функція статистичних показників полягає в тому, що вони є важливим елементом процесу управління на всіх йото ріннях. З розвитком ринкових відносин ця роль статистичних показників зростає. Підвищується значення й контрольної функції статистичних показників, насамперед — за виконанням договірних умов.

Показники, які обчислюють під час статистичної роботи, поділені

§ За способом обчислення

первинні визначаються зведенням даних статистичного спостереження й подаються у формі абсолютних величин (кіль­кість і сума вкладів у Ощадний банк).

похідні показники обчис­люються на базі первинних або похідних показників. Вони мають форму середніх або відносних величин (середня заробітна плата, індекс середньої заробітної плати).

□ за суттю досліджуваних явищ:

об'ємні показники, що характеризують розміри явищ, процесів (обсяг виробництва, реалізації);

якісні показники, що характеризують кількісні співвідношення, характерні властивості досліджуваних явищ (наприклад, про­дуктивність праці);

□ за ступенем агрегуванпя явищ:

індивідуальні показники, що виражають розміри ознаки окремих одиниць сукупності;

загальні (узагальнювальні) показники, що виражають розміри ознаки окремих груп або всієї сукупності;

□ залежно від характеру досліджуваних явищ:

інтервальні показники, які виражають розміри кількісної ознаки за певні періоди часу (обсяг капітальних вкладень за місяць, квартал);

моментні показники, що виражають розміри кількісної ознаки на певний момент (дату), наприклад, запаси товарно-мате­ріальних ресурсів, спискова чисельність робітників на під­приємстві.

Для того щоб статистичні показники правильно відображали досліджувані явища, потрібно дотримуватися таких вимог:

О виходити з положень економічної теорії та статистичної мето­дології побудови показників;

О прагнути добувати повну інформацію як за кількістю одиниць сукупності, так і за кількістю сторін (ознак) досліджуваного явища;

О забезпечувати порівнянність статистичних показників у часі й просторі, в одиницях виміру;

О забезпечувати точність і достовірність вихідної інформації, на підставі якої розраховуються показники.

Статистичні показники як відображення об'єктивної реальності тісно пов'язані між собою, тому їх розглядають не ізольовано один під одного, а в певному взаємозв'язку. Наприклад, для характерис­тики діяльності промислового підприємства потрібно розглядати кілька показників (обсяг виробництва, основні фонди тощо), які, перебуваючи в певному взаємозв'язку, утворюють систему статис­тичних показників.

Отже, з вищесказаного. Інформація про розміри, пропорції, зміни в часі, інші законо­мірності соціально-економічних явищ створюється, передається і зберігається у вигляді статистичних показників.

З філософського погляду статистичний показник — це мі­ра, тобто єдність якісного і кількісного відображення певної вла­стивості соціально-економічного явища чи процесу.

Якісний зміст показника визначається суттю явища і відбиває­ться в його назві: народжуваність, урожайність, прибутковість тощо.

Кількісна сторона подається числом та його вимірником. Оскільки статистика вивчає суспільні явища в конкретних умо­вах простору і часу, значення будь-якого показника визначається щодо цих атрибутів. У цьому сенсі говорять, наприклад, що капі­тал певної фірми на початок 2000 року становив 4400 млн. грн.

Сполучною ланкою між якісним змістом і числовим виражен­ням є правило побудови — модель показника, яка розкриває йо­го статистичну структуру, установлюючи, що, де, коли і як має бути виміряне. У моделі обґрунтовуються одиниці, узяті для ви­мірювання, технологія збирання даних, обчислювальні операції.

Модель показника має надзвичайно важливе значення для за­безпечення вірогідності статистичної інформації. Як видно з рис. 4.1, від обґрунтованості моделі залежать обидва аспекти ві­рогідності такої інформації, адекватність відображення явища і точність вимірювання.

Рис. 4.1. Зв'язок статистичної моделі показника та вірогідності інформації

Адекватність розглядається як здатність показника відбити саме ту властивість, яка передбачена програмою дослідження. Адже для однієї й тієї самої якісної категорії можна побудувати кілька показників. Наприклад, рентабельність виробництва мож­на оцінити на основі балансового або чистого прибутку, стосовно капіталу чи активів.

Точність і повнота вимірювання залежать від можливостей обліку, організації збирання та обробки даних. Отже, щоб показ­ник відповідав своєму призначенню й виконував покладені на нього функції, на стадії його проектування потрібно з усіх боків логічно та статистично обґрунтувати модель.

Згідно способу свого обчислення статистичні показники можуть подаватися у наступних формах:

1. У вигляді абсолютних величин.

2. Відносні величини.

3. Середні величини