Заощадження домогосподарств, їх класифікація, мотиви та чинники

Заощадження — частина грошових доходів населення, яка витрачається на споживання і призначена для забезпечення потреб у майбутньому.

Виділяють мотивовані і немотивовані заощадження домогосподарств. Основні мотиви для здійснення заощаджень можна об'єднати в такі групи:

придбання дорогих товарів;

непередбачувані витрати;

витрати майбутніх періодів (весілля, освіта та ін.);

звичка заощаджувати кошти;

заощадження з метою отримання прибутку.

Немотивовані заощадження домогосподарств виникають внаслідок перевищення платоспроможності над рівнем потреб. Це може відбуватися у таких випадках:

рівень доходів досить великий, тобто домогосподарство має змогу задовольнити нинішні потреби;

рівень пропозиції та якість пропонованих товарів або послуг не може задовольнити попит споживачів;

у державі реалізується ефективна політика, спрямована на підвищення рівня заощаджень домогосподарств.

За характером мобілізації заощадження домогосподарств поділяють на організовані та неорганізовані. Організовані заощадження — заощадження населення, мобілізацію і розміщення яких здійснює банківська система або небанківські фінансово-кредитні установи. Неорганізовані грошові заощадження населення — заощадження, що зберігаються безпосередньо у населення готівкою у національній та іноземній валютах. До неорганізованих заощаджень належать також зберігання коштів у вигляді коштовностей, дорогоцінних металів, дорогих товарів тривалого користування тощо.

Основними чинниками, що впливають на ощадну активність домогосподарств в Україні, є такі:

очікування домогосподарств щодо динаміки цін і кількості товарів на ринку (якщо домогосподарство припускає збільшення цін на певні ресурси або їхній дефіцит на ринку, вважається, що воно збільшить поточне споживання, щоб придбати товари за нижчими цінами. Отже, заощадження зменшаться. І навпаки);

очікування домогосподарств щодо змін у поточному доході та загальному фінансовому становищі у майбутньому (якщо домогосподарство очікує збільшення свого поточного доходу в майбутньому, воно буде вільніше розпоряджатися своїм поточним доходом сьогодні і збільшуватиме поточне споживання, зменшуючи тим самим частку коштів на зберігання);

відсоткові ставки;

податкові ставки (збільшення податкових ставок зменшує дохід кінцевого використання домогосподарств і, як наслідок, скорочує їхнє споживання і заощадження);

розвиток системи державного соціального забезпечення (система соціального забезпечення знижує мотивацію домогосподарств до створення страхового запасу на випадок непередбачених подій);

розвиток страхування внесків (гарантії держави підвищують привабливість інвестиційних інструментів для домогосподарств і призводять до збільшення обсягів заощаджень);

розвиток ринків капіталу;

демографічні чинники.

На ощадну поведінку домогосподарств в умовах транзитивної економіки впливають також додаткові чинники, не відображені у стандартних класифікаціях: рівень корупції в країні; привабливість і можливість порушення податкового законодавства; передбачуваність в економічній політиці і базових макроекономічних параметрах; довіра до фінансових інститутів і наявність зручних інструментів інвестування; досвід ефективної ощадної й інвестиційної діяльності.

Вітчизняні домогосподарства, незважаючи на певні труднощі, намагаються поводитися раціонально. Формуючи поточні плани щодо споживання, вони орієнтуються не лише на поточний реальний використовуваний дохід, а й враховують рівень доходів у попередньому та майбутньому часових періодах.