Висновки. Здійснення господарської діяльності, прийняття стратегічних і тактичних рішень неможливо без урахування ризиків та управління ними

Здійснення господарської діяльності, прийняття стратегічних і тактичних рішень неможливо без урахування ризиків та управління ними. Управління ризиками — це сукупність дій економічного, організаційного, технічного характеру, спрямованих на встановлення видів, факторів, джерел ризику, оцінку величини, розробку й реалізацію заходів щодо зменшення його рівня та запобігання можливим негативним наслідкам.

Відповідно до сучасної концепції управління ризиками ризик-менеджмент можна розглядати як систему чи як процес. Як система управління ризик-менеджмент включає в себе дві підсистеми: об’єкт управління — керовану підсистему; суб’єкт управління — керівну підсистему. Для функціонування ризик-менедж­менту повинен існувати орган управління ризиками з певними функціональними обов’язками та необхідними матеріальними, фінансовими, трудовими, інформаційними ресурсами. На підприємстві має бути створено спеціальний підрозділ — відділ (або) відділення управління ризиками на чолі з ризик-менеджером.

Як процес управління ризик-менеджмент передбачає розробку стратегічних і тактичних рішень та включає такі етапи: оцінку господарської ситуації на підприємстві та виявлення ризиків; кіль­кісний та якісний аналіз; регулювання ступеня ризику (вибір напрямів і методів регулювання, їх реалізація); оцінка отриманих результатів та їх коригування.

Вибір методів та інструментів регулювання ступеня підприємницького ризику є важливим етапом процесу управління. Основними на­прямами впливу та методами регулювання ступеня ризику виступають: уникнення ризику (відмова від ненадійних партнерів, постачальників; відмова від прийняття ризикованих проектів, рішень); компенсація ризику (стратегічне планування діяльності; прогнозування зовнішньої економічної ситуації; моніторинг соціально-еконо­мічного та правового середовища; активний цілеспрямований маркетинг); збереження ризику (відмова від будь-яких дій, спрямованих на компенсацію збитку (без фінансування); створення спеціальних резервних фондів у натураль­ній або грошовій формі (фондів самострахування або фондів ризику); залучення зовнішніх джерел (отримання кредитів та позик, державних дотацій для компенсації збитків та відновлення виробництва); передача ризику (страхування; передача ризиків через укладання договорів факторингу, поручительства; передача ризику через укладання біржових угод (хеджування)); зниження
ризику (диверсифікація; здобуття додаткової інформації; лімітування).

* А. Сміт: «…досягнення навіть нормальної норми прибутку завжди пов’язано з біль­шим або меншим ризиком». І. Шумпетер: «…якщо ризики не враховують у господар-
ському плані, тоді вони стають джерелом, з одного боку, збитків, а з іншого — прибутків».

* Умовні позначення: Пр — прибуток; Вр — виручка; Вт — втрати; Вк — власні кошти підприємства; Н_1…5 — коефіцієнт ризику (відношення всього капіталу підприємства до суми його активів; відношення можливих утрат до розміру власних коштів підприємства).

* Умовні позначення:

Вп — імовірність втрати всього прибутку; Вкр — імовірність втрат, що дорівнюють величині виручки; Вкт — імовірність втрат, що дорівнюють величині власних коштів підприємства; ПР — прибуток; ВР — величина виручки; МП — власні кошти підпри-
ємства.