Короткострокова сукупна пропозиція і ціна

Теорія короткострокової сукупної пропозиції є однією з найсуперечливіших елементів макроекономічної теорії. Передусім макроекономісти виділяють дві моделі короткострокової сукупної пропозиції. Одна з них називається крайнім випадком. Сутність моделі за крайнім випадком полягає в тому, що ціни і заробітна плата тимчасово є абсолютно негнучкими, тобто фіксованими. Такий випадок припускав Кейнс в умовах депресії, коли в усіх або переважній більшості галузей спостерігається низький рівень використання виробничих потужностей. За такої ситуації у разі збільшення сукупного попиту робітники зацікавлені втримуватися від вимог щодо збільшення заробітної плати, а підприємці - від бажання підвищувати ціни.

На рис. 4.4 крива AS є кривою короткострокової сукупної пропозиції (короткострокова сукупна пропозиція). Оскільки у крайньому випадку ціни не змінюються, то крива AS має вигляд горизонтальної лінії. Збільшення сукупного попиту переміщує його криву з положення АD₁ у положення AD₂. За абсолютно негнучких цін збільшення сукупного попиту втілюється в адекватне зростання обсягів виробництва - з Y₁ до Y₂ . Це означає, що в умовах фіксованих цін короткострокова сукупна пропозиція є функцією сукупного попиту.

Рис. 4.4. Крива короткострокової сукупної пропозиції (крайній випадок)

Згідно з міжнародною статистикою індекси споживчих цін і номінальної заробітної плати, як правило, демонструють щорічне зростання. Це підтверджує й українська статистика. Отже, нормальним (типовим) явищем для економіки з ринковими відносинами є не жорсткі (фіксовані), а гнучкі, тобто змінні ціни і заробітна плата. Проте їх зміна є недостатньою для швидкого відновлення повної зайнятості. Ціни і заробітна плата, що змінюються недостатньо для швидкого врівноваження економіки на умовах повної зайнятості, називаються негнучкими. Негнучку поведінку цін і заробітної плати відображує основна модель короткострокової сукупної пропозиції.

Згідно з основною моделлю обсяг виробництва у короткостроковому періоді підприємства визначають з урахуванням їхніх очікувань щодо рівня цін. Якщо фактичні ціни перевищили очікувані, то підприємства зменшуватимуть обсяг виробництва порівняно з потенційною величиною. Отже основна модель передбачає що сукупна пропозиція в короткостроковому періоді є зростаючою функцією від ціни, внаслідок чого її крива має додатковий нахил.

Додатний нахил кривої короткострокової сукупної пропозиції визнається переважною більшістю макроекономістів. Проте й, досі відсутній єдиний теоретичний інструментарій, який би пояснював негнучкість цін і заробітної плати в короткостровому періоді. Натомість існує кілька гіпотез, в основі яких лежать різні припущення. Щоб не переобтяжувати розгляд теоретичного інструментарію короткострокової сукупної пропозиції, наведемо короткі анотації лише тих гіпотез, які є найпоширенішими.

Згідно з гіпотезою негнучкої заробітної плати номінальна заробітна плата визначається в трудових угодах наперед з урахуванням очікуваного в майбутньому рівня цін. Тому в разі зростання цін, яке перевищує очікуваний рівень, номінальна заробітна плата тимчасово змінитися не може. Але реальна заробітна плата зменшується порівняно з тією, на яку розраховували працівники та яку враховували підприємці під час укладання трудових угод. Це здешевлює працю і стимулює підприємства збільшувати обсяг виробництва.

Гіпотеза неправильних уявлень працівників передбачає, що в процесі встановлення номінальної заробітної плати працівники виходять із своїх цінових очікувань і бажаної реальної заробітної плати. Але вони можуть помилятися в своїх цінових очікуваннях. Якщо фактичні ціни виявилися вищими за очікуваний рівень, то це здешевлює працю і спонукає підприємства до збільшення обсягу виробництва.

За гіпотезою недосконалої інформаціїпідприємства не володіють інформацією про загальний рівень цін у прогнозному періоді, з яким вони мають узгоджувати ціни на свої товари та послуги. Тому ухвалюючи рішення щодо обсягів виробництва вони змушені спиратися на свої цінові очікування. Якщо загальний рівень цін перевищить їх очікуваний рівень, підприємства адекватно піднімуть ціни на свою продукцію, що стимулюватиме їх до збільшення обсягу виробництва.

Гіпотеза негнучких цінприпускає, що підприємства, встановлюючи ціни на свою продукцію на базі своїх очікувань, не відразу змінюють їх у відповідь на зміни попиту. Це зумовлюється довгостроковими угодами між виробниками і споживачами або побоюваннями підприємств відвернути від себе своїх покупців. Припустимо, що рівень цін в економіці впав порівняно з очікуваним. Але за даною гіпотезою підприємство не знижує ціни на свою продукцію. За таких умов фактичний рівень цін виявився нижчим порівняно з їх очікуваним рівнем. Тому попит на продукцію даного підприємства та обсяг її виробництва скоротяться.

Хоча кожна з наведених гіпотез спирається на різні припущення, всі вони ведуть до однакового висновку: якщо фактичний рівень цін відхиляється від їх очікуваного рівня, то в такому самому напрямі обсяг виробництва відхиляється від потенційного рівня. При цьому очікуваний рівень цін - це рівень цін повної зайнятості, оскільки працівники і підприємці враховують його в процесі ухвалення рішень щодо обсягів виробництва та рівня номінальної заробітної плати, яка має врівноважувати ринок праці та унеможливити циклічне безробіття. Звідси випливає функція короткострокової сукупної пропозиції:

(4.4)

де Y^AS - обсяг виробництва (сукупна пропозиція) у короткостроковому періоді; a - чутливість обсягів виробництва до відхилення фактичного рівня цін від очікуваного їх рівня. Показує, наскільки процентів фактичний ВВП відхиляється від потенційного ВВП у разі відхилення фактичного рівня цін від очікуваного рівня на один процентний пункт; P, P^e - відповідно фактичний та очікуваний рівень цін.

Для унаочнення рівняння (4.4) звернемося до рис. 4.5.

Рис. 4.5. Крива короткострокової сукупної пропозиції (основна модель)

На рис. 4.5 початкова рівновага в економіці знаходиться в точці Т₁. У цій точці крива AS перетинається з кривою AD₁ на умовах, що фактичний рівень цін збігається з очікуваним рівнем, тобто Р₁ = Р^е, безробіття дорівнює природній нормі, а фактичний обсяг виробництв знаходиться на потенційному рівні, тобто Y₁ = Y_р. Тепер припустимо, що внаслідок збільшення сукупного попиту фактичний рівень цін зростає від Р₁ до Р₂, що вищий за очікуваний рівень. Внаслідок цього здешевлюється праця і у підприємців з'являється мотивація збільшити обсяг виробництва порівняно з потенційним рівнем, тобто від Y₁ до Y₂.

Отже, якщо фактичний рівень цін перевищує очікуваний рівень (Р > Р^е), то фактичний обсяг виробництва перевищує його потенційний рівень (Y > Y_р). Звичайно, що коли фактичний рівень цін, буде менший за їх очікуваний рівень (Р < Р^е), то фактичний обсяг виробництва буде менший за його потенційний рівень (Y < Y_р).