Попит і пропозиція. Складники ринкового механізму

1. Ринкова економіка ґрунтується на приватній власності на ресурси і ціновому механізмі. Іншими важливими принципами її організації є свобода підприємництва і вибору, особиста заінтересованість, конкуренція та обмежена роль уряду в господарському житті. Приватна власність дає змогу окремим особам і підприємствам на свій розсуд залучати й застосовувати ресурси. Інститут приватної власності формувався еволюційно і підтримується правом заповіту. Ціновий механізм вирішує основні проблеми організації економіки, а конкуренція – її контрольно-регулювальний механізм. Суть конкуренції полягає в широкому розпорошенні економічної влади всередині двох складових національної економіки – домогосподарств та фірм. Уряд не повинен втручатися в господарську діяльність ділових одиниць.

2. Загальне уявлення про функціонування ринкової економіки дає схема кругопотоку. Ця спрощена модель показує ринки продуктів, ресурсні ринки та найважливіші потоки – «доходи-видатки» і «ресурси-продукція». Урахування у схемі кругопотоку державного сектора дає змогу з’ясувати місце держави у національній економіці. Модель кругопотоку відкритої економіки пов’язує національну економіку з рештою світу. Експорт творить надходження для вітчизняних фірм і збільшує величину національного продукту, а імпорт означає, що частину грошових коштів країна витратить на купівлю благ, що виготовлені за кордоном.

Попит і пропозиція. Складники ринкового механізму

За допомогою цього поняття економісти описують поведінку не лише фактичних, а й потенційних покупців товарів і послуг. Попит характеризує зв'язок між ціною та кількістю товару, яку споживачі бажають і спроможні купувати в межах визначеного періоду часу за інших однакових умов. Цей зв'язок називають шкалою,або кривою попиту. Шкалу попиту подають у вигляді таблиці, а криву попиту — графіку. У табл. 1 наведено ті кількості продукту (курчатини), які домогосподарства хочуть і можуть купити за відповідною ціною. Величина попиту – це одна з головних його характеристик. Розгляньмо їх детальніше.

В економічній науці оперують кількома видами попиту. Так, в макроекономіці важливим його видом є сукупний попит, а в мікроекономіці - ринковий, галузевий та індивідуальний попит. Відповідно до цього необхідно уточнювати в кожному конкретному випадку, про яку саме величину попиту йдеться.

Таблиця І

Шкала ринкового попиту на курчатину,

2005 p. (гіпотетичні дані)

Величина попиту на ринку певного товару - це загальний його обсяг, який потенційні покупці цього товару хочуть і можуть придбати за певну ціну упродовж визначеного періоду часу. Її характеризують три моменти. По-перше, величина попиту завжди є бажаною. Проте, вона може відрізнятися від кількості товару, яку покупці насправді викуплять на ринку цього товару. Отож термін “величина попиту” застосовують до бажаних закупівель, а «кількість куплена» - до фактичних. По-друге, слово «бажана» стосується не якихось недосяжних потреб, а тих, які споживачі можуть задовольнити за даного рівня їхнього доходу. По-третє, величина попиту стосується тривалого потоку закупівель і її вимірюють у межах визначеного періоду часу. Наприклад, у табл. 1 величина попиту - це потік можливих закупівель за рік.

Поняття «попит» і «величина попиту» близькі, але не тотожні. Друге поняття є складовою першого. Взаємозв'язок і відмінність між ними ілюструють за допомогою шкали та кривої попиту. Шкала попиту показує усі можливі комбінації ціни і величини попиту для певного товару. Таблиця 1 - це гіпотетична шкала попиту на курчатину. У ній вписано обсяги курчатини, які споживачі бажають купувати за певного рівня ціни, якщо інші чинники, що впливають на попит, не змінюються. Наприклад, за ціни 12 грн за 1 кг покупці планують купити 110 000 кг на рік. У табл. 1 подано величини попиту лише для шести вибраних рівнів ціни, проте їх могло б бути значно більше - від кількох десятків копійок до кількох десятків гривень.

Крива попиту - це інший можливий спосіб зображення зв'язку між ціною та величиною попиту. Вона відтворює шкалу попиту графічно. Крива попиту на рис. 1 є суцільною лінією, що з'єднує точки, координати яких відповідають комбінаціям ціни і величини попиту у табл. 1. Величину попиту відкладено по горизонтальній осі, а ціну - по вертикальній. Ринкову величину попиту часто позначають Q, ціну - Р, а ринкову криву попиту - D.

		D0

на курчатину

Спадний нахил кривої попиту показує, що величина попиту зростає внаслідок зниження ціни, тобто вони перебувають в оберненій, або зворотній залежності. Цей зв'язок називають законом попиту. Він грунтується на здоровому глузді і його підтверджує економічна теорія. Цей закон емпірично перевірений і підтверджений для більшості благ, за винятком деяких (наприклад, так званих товарів Гіфина).

Зміну у величині попиту на певний товар спричинену зміною його ціни називають загальним ефектом від зміни ціни (ТЕ). Його можна розкласти на дві частини – ефект заміщення (SЕ) і ефект доходу (ІЕ). Позначимо зміну у величині попиту через DQ і запишемо таке рівняня: DQ = ТЕ = SЕ + ІЕ. Це рівняння у світовій економічній науці ще називають тотожністю Слуцького, оскільки вперше ідею про можливість розкладання загального ефекту від зміни ціни на два складники запропонував видатний український економіст Євген Слуцький (1880-1948 рр.). Отож ефекти заміщення і доходу виникають одночасно у разі зміни ціни товару.

Ефект заміщення – це та частина загального ефекту від зміни ціни певного товару, що спричинена зміною відносної привабливості інших товарів. Розгляньмо такий приклад. Нехай ціна товару А знизилася, тоді як ціни інших товарів не змінилися. Товар А став для споживача бажанішим, і він збільшить обсяг його закупівель.

Ефект доходу – це частина загального ефекту від зміни ціни певного товару, що спричинена зміною реальної купівельної спроможності споживача. Продовжимо наш приклад. Якщо ціна товару А знизилася, а грошовий дохід споживача не змінився, то він зможе тепер витратити на придбання попередньої кількості цього товару меншу суму, ніж витрачав раніше. Отож він зможе придбати за заощаджену величину свого доходу додаткові кількості різних товарів і зокрема, товару А.

Отже, суть закону попиту полягає в тому, що, зі зниженням ціни товару та незмінності решти чинників, що впливають на попит, покупці купуватимуть цього товару більше, і навпаки, підвищення ціни спричинить зменшення величини попиту.

Криву попиту будують на припущенні «за інших однакових умов». Це припущення передбачає, що поряд з ціною товару, існують й інших чинники, що визначають попит. Для зручності їх називають неціновими чинниками, а власне ціну товару - ціновим чинником попиту. Основними неціновими визначниками попиту є: доходи споживачів (І); ціни споріднених товарів (Р_R); смаки і уподобання споживачів (t); чисельність населення та його структура (n); розподіл доходу між споживачами (d); очікування споживачів щодо майбутніх доходів і цін (еР).

Поряд із названими загальними чинниками існують також особливі чинники (S_f), що впливають на попит на окремі товари. Наприклад, велика кількість опадів підвищує попит на парасольки, а спекотне літо сприяє попиту на безалкогольні напої.

Для аналізу впливу цінового та нецінових чинників на попит використовуть поняття “функція попиту”. Її можна записати у вигляді рівняння:

Q_d=f (P; I , R_R, t, n, d, eP, S_f, a),

де a - інші визначники попиту.

Коли аналізують попит на певний товар, одразу важко простежити, як саме впливають на нього всі чинники, якщо вони змінюватимуться одночасно. Тому спочатку вивчають поведінку споживачів під впливом дії якогось одного чинника, допускаючи, що всі інші змінні, що впливають на ринкову поведінку покупців, сталі. Застосовуючи такий підхід до кожного визначника, з'ясовують наскільки сильно кожен з них впливає на попит. Пізніше отриману інформацію синтезують і це дає змогу прогнозувати можливі зміни на ринку, коли кілька чинників змінюються одночасно, як це часто буває на практиці.

Якщо споживачі збільшують закупівлі якогось одного продукту, ціна котрого не змінюється, то ці закупівлі зазвичай не можна зображати точками на початковій кривій попиту. Їх треба зобразити на новій кривій, яка знаходиться праворуч від попередьої. Так, збільшення чисельності споживачів товару переміщуватиме криву ринкового попиту вправо, як показано на рис. 2. Отже, зміна будь-якого нецінового чинника, який раніше був сталим, переміщуватиме цю криву у нове положення.

Q

Рис. 2. Переміщення кри­вої

попиту вправо через збільшення

кільності споживачів

Проаналізуємо впливи на попит деяких можливих змін у його нецінових чинниках.

Отже, зі зростанням середнього доходу населення криві попиту на блага вищої споживчої цінності переміщуватимуться вправо (рис. 3), а на товари нижчої цінності - вліво (рис. 4).

			Q

Рис. 3. Переміщення кривої попиту

на товар вищої споживчої цінності

		Q

Рис. 4. Переміщення кривої по­питу на

товар нижчої споживчої цінності

Ціни споріднених товарів. Попит на деякий товар може змінюватися під впливом змін у ціні споріднененого товару. Наприклад, попит на курчатину залежить від того, як змінюється ціна яловичини. Якщо ціна на яловичину зростатиме, то за інших однакових умов попит на курчатину збільшуватиметься. Чому так відбувається? Річ у тім, що змінюватимуться відносні ціни, і люди споживатимуть трохи більше дешевшого продукту (курчатини) і менше відносно дорожчого продукту - яловичини. Так само на попит на курчатину впливатиме динаміка цін інших товарів-замінників - свинини, риби тощо. Такі пари товарів, для яких зростання ціни одного товару спричиняє збільшення попиту на другий, економісти називають взаємозамінюваними товарами, або субститутами.

Підвищення ціни товару-замінника для товару, попит на який вивчається, переміщуватиме його криву попиту вправо. Тому за кожного рівня ціни купуватимуть, наприклад, більше курчатини (рис. 5), якщо попит на неї збільшився через підвищення ціни на ринку яловичини.

Протилежною до розглянутої вище буде поведінка споживачів у разі зміни цін тих товарів, які можуть використовуватися лише разом, як наприклад, бензин і автомобілі: за вищої ціни бензину попит на автомобілі за інших однакових умов звужуватиметься. Такі пари товарів, для яких зростання ціни одного товару спричиняє зменшення попиту на другий, називають взаємодоповнюваними,або комплементарними товарами. Підвищення ціни на один із взаємодоповнюваних продуктів (бензин) переміщуватиме криву попиту на другий продукт (автомобілі) вліво (рис. 6).

Рис. 5 Переміщення кривої

		Q

Рис. 6. Переміщення кривої

попиту на автомобілі

на другий продукт покупці плануватимуть придбавати меншу його кількість.

Смаки і уподобання. Смаки і уподобання відображають вплив на попит суб'єктивних чинників. Споживачі відчувають на собі різноманітні зовнішні та внутрішні впливи, які віддзеркалюють їхні смаки. Зовнішні впливи визначаються традиціями, релігією, історичним розвитком певної країни, природно-кліматичними умовами, рекламою, модою тощо, а внутрішні - психологічними та фізіологічними потребами людини. Так, традиційно українці полюбляють смакувати мясні вироби зі свинини, проте ці продукти є табу для мусульман.

Смаки впливають на бажання людей купувати ті чи інші продукти. Зміни у смаках можуть бути тривалими і повільними, як наприклад, витіснення кульковими ручками чорнильних. Або ж вони можуть бути короткостроковими і швидкими, як у випадку із сезонною модою на одяг та взуття.

Рис. 7. Збільшення попиту на кулькові ручки

плануватимуть купувати такого продукту дещо більше (рис. 7).

Чисельність населення та його структура. Попит залежить від кількості споживачів окремого продукту. Наприклад, якщо зменшується народжуваність, то за інших однакових умов, зменшуватиметься попит на товари для немовлят (ця несприятлива тенденція мала місце в Україні у 90-х роках ХХ століття), а тому криві попиту на ці товари переміщуватимуться вліво.

Припустімо, ви прочитали в сьогоднішній газеті, що зростання ціни на курчатину викликане збільшенням попиту на неї. Через кілька днів ви читаєте, що підвищення ціни курчатини помітно зменшило закупівлю цього продукту типовими домогосподарствами, оскільки покупці переорієнтовуються на яловичину, свинину, сосиски тощо. Два газетні повідомлення видаються такими, що заперечують одне одного. Перше пов'язує зростання ціни зі збільшенням попиту, а друге - зі зменшенням попиту. Чи можуть бути обидва твердження правильними? Так, оскільки вони стосуються різних речей. Перше описується переміщенням ринкової кривої попиту, а друге - рухом по стабільній кривій попиту відповідно до зміни ціни цього товару.

Розгляньмо перше твердження, згідно з яким зростання ціни курчатини спричинилось підвищенням попиту на неї. У цьому разі крива попиту перемістилась вправо, показуючи, що за кожної ціни покупці бажають купувати курчатини більше. Це переміщення, як буде з'ясовано пізніше, підвищить ринкову ціну курчатини.

Тепер розгляньмо твердження про те, що курчатини купують менше внаслідок її подорожчання. Це твердження стосується руху по кривій попиту і відображує зміну у кількості цього продукту, спричинену підвищенням його ціни.

Можливі пояснення до цих газетних повідомлень такі:

1) збільшення населення, що відбулося через певні причини (наприклад, газета повідомляла про ринок курчатини у невеликому містечку, де щойно почав діяти потужний промисловий об'єкт), переміщує криву попиту на курчатину вправо. Тоді покупці бажатимуть купувати за кожної ціни більшу кількість цього продукту. Це, в свою чергу, підвищує його ціну внаслідок існування причини, про яку довідаємося дещо пізніше. Отже, знайдено пояснення до першого газетного повідомлення;

2) підвищення ціни курчатини змушує кожне окреме домогосподарство обмежувати її закупівлі, за умови, що всі нецінові визначники попиту на неї є сталі. Це зумовлює рух вгору по визначеній кривій попиту на цей продукт. Отже, пояснено друге газетне повідомлення.

Уникаючи типового непорозуміння, що може породжуватися такими повідомленнями, економісти розрізняють два терміни, - «переміщення кривої попиту» та «рух по кривій попиту».

Поняття «попит» стосується всієї кривої попиту, тоді як поняття «величина попиту» стосується конкретної кількості товару, яку потребують за певну ціну і яку позначають на кривій попиту окремою точкою. Наприклад, на рис. 8 попит зображено кривою Do; за ціни 16 грн. величина попиту становить 77 500 кг (точка W).

Економісти вживають термін «зміна в попиті», описуючи переміщення кривої попиту, тобто зміни в кількостях певного продукту, які споживачі планують купувати за кожного рівня ціни. Термін «зміна величина попиту» стосується переходу від однієї точки на кривій попиту до іншої або ж переходу від деякої точки на початковій кривій попиту до деякої точки на новій кривій.

Отже, зміна обсягу попиту може бути результатом: зміни в попиті за незмінної ціни, руху по даній кривій попиту відповідно до зміни ціни або поєднання цих двох змін.

Розгляньмо кожну з цих можливостей детальніше.

Збільшення попиту означає, що крива попиту переміщується вправо; зменшення попиту означає її переміщення вліво. За певної ціни збільшення попиту спричинює збільшення обсягу попиту, а зменшення попиту - зменшення обсягу попиту.

Так, на рис. 8 переміщення кривої попиту від D₀ до D₁ відображає збільшення попиту, і за ціни 14 грн. величина попиту збільшується з 90 000 кг до 116 000 кг. Це показано переміщенням від точки V до точки V^¢. Криві попиту D₀ і D₁ на рис. 8 побудовано на основі табл. 2.

збільшення доходів споживачів

Рух униз і вправо по кривій попиту спричинює збільшення величини попиту; рух угору і вліво - зменшення величини попиту. Наприклад, на рис. 8 зростання ціни від 14 грн. до 16 грн. спричинить рух по D₁ від V¢ до W¢. При цьому величина попиту зменшиться з 116 000 кг до 100 800кг.

Таблиця 2