Технологія конструкційних матеріалів та матеріалознавство

Государственный бюджет – финансовый план образования и использования централизованного фонда денежных средств государства.

Основными элементами государственного бюджета являются доходы и расходы государственного бюджета:

Основные формы доходов – налоги и сборы;

Основные формы расходов – финансирование экономики, социально-культурные программы, оборона, управление.

Состояние государственного бюджета может быть как нормальным, так и дефицитным. При нормальном состоянии расходная часть равна доходной, а при дефицитном – расходная часть превышает доходы.

Основные формы бюджетного дефицита:

- структурный дефицит;

- циклический дефицит.

Структурный дефицит – возникает в результате сознательно принимаемых правительством мер по увеличению государственных расходов и снижению налогов в целях предотвращения спадов.

Циклический дефицит – возникает в результате циклического падения производства и отражает кризисные явления в экономике, неспособность правительства держать под контролем финансовую ситуацию.

Общая сумма непогашенных дефицитов государственного бюджета, накопленная за время существования страны называется государственным долгом.

Концептуальные подходы к бюджету

Бюджет, в котором правительственные расходы совпадают с общими поступлениями за вычетом займов, называют сбалансированным.

Концепция ежегодно балансируемого бюджета

Суть: к концу каждого финансового года бюджет должен быть сбалансирован. Данная концепция не является экономически нейтральной. Она выступает как проциклическая. Например: в экономике наблюдается спад, правительство, стремясь сбалансировать бюджет, повышает налоги и снижает государственные расходы. Данные меры сдерживают совокупный спрос, в то время как правительство должно было его стимулировать. То есть, данными мерами экономический спад еще более углубляется.

Концепция бюджета балансируемого на циклической основе

Суть: в ходе экономического цикла бюджет должен быть сбалансирован. Однако, подъемы и спады уровня экономической активности различаются по глубине и длительности. Глубокий и длительный спад, за время которого образуется существенный дефицит, может сменяться коротким и непродолжительным подъемом, за время которого ранее возникший дефицит не ликвидируется.

Функциональные финансы

Суть: цель любого правительства – обеспечение не инфляционной, полной занятости. Если при этом и будет возникать дефицит государственного бюджета, то его величина не столь важна, поскольку данная проблема может быть решена с помощью различных займов.

13.3. Проблемы эффективности фискальной политики

Основными рычагами фискальной политики являются изменения налоговых ставок, базы налогообложения, видов налогов, их количества и размеров государственных расходов или их направлений в соответствии с конкретными целями общества.

В экономической теории существуют различные точки зрения на методы проведения фискальной политики государства.

Сторонники кейнсианского направления традиционно ориентируются на создание эффективного совокупного спроса как стимула экономического развития. Поэтому они рассматривают сокращение налогов как основной фактор роста совокупного спроса и, соответственно, роста реального объема производства.

Сторонники теории «экономики предложения» рассматривают уменьшение налоговых ставок как фактор увеличения совокупного предложения. Они считают, что уменьшение налогового бремени приводит к росту доходов:

1) населения, а, следовательно, к росту сбережений;

2) бизнеса, а, следовательно, к увеличению прибыльности инвестиций.

Таким образом, сокращение налогов вызывает рост национального производства и дохода, что в свою очередь, не только не уменьшает налоговые поступления в бюджет и не вызывает бюджетного дефицита, но при более низких ставках налогов обеспечивает рост налоговых поступлений в бюджет за счет расширения налоговой базы.

«Эффект Лаффера»

Известно, что при высокой ставке подоходного налога (выше 50%) резко снижается деловая активность фирм и населения в целом, что и пытались теоретически доказать американские экономисты во главе с профессором А. Лаффером.

Рис.13.1. Кривая Лаффера

Графически так называемый эффект Лаффера отражается кривой, которая показывает зависимость поступаемых в бюджет сумм налогов от ставок подоходного налога. На кривой Лаффера отмечают следующие критические точки:

- ставка налога равна нулю (поступлений в бюджет нет);

- ставка налога равна 100% (поступлений в бюджет нет, так как в легальной экономике никто не работает, все уходят в «теневую экономику»);

При всех остальных значениях налоговой ставки налогоплательщики будут платить налоги, а государство их получать.

При оптимальном уровне ставки налога достигается максимум поступлений в бюджет.

Если ставка налога будет увеличиваться по сравнению с оптимальной, то произойдет не увеличение, а уменьшение поступлений в бюджет, поскольку при больших ставках налога снижаются стимулы к трудовой и предпринимательской деятельности.

Суть «эффекта Лаффера» заключается в следующем: если экономика находится справа от точки А, то уменьшение уровня налогообложения приведет к временному сокращению налоговых поступлений в бюджет, а в долгосрочном периоде – к их увеличению, поскольку возрастут стимулы к трудовой и предпринимательской деятельности, произойдет переход из «теневой» в легальную экономику.

Технологія конструкційних матеріалів та матеріалознавство

Конструкційні матеріали, матеріали, з яких виготовляються деталі конструкцій (машин і споруд), що сприймають силове навантаження. Визначальними параметрами є механічні властивості, що відрізняє їх від інших технічних матеріалів (оптичних, ізоляційних, змащувальних, лакофарбних, декоративних, абразивних і ін.). До основних критеріїв якості відносяться параметри опору зовнішнім навантаженням: міцність, в'язкість,надійність, ресурс та ін. Тривалий період в своєму розвитку людське суспільство використовувало для своїх потреб (знаряддя праці і полювання, начиння, прикраси і ін.) обмежений круг матеріалів: дерево, камінь, волокна рослинного і тваринного походження, обпалену глину, стекло, бронзу, залізо.

Промисловий переворот 18 ст і подальший розвиток техніки, особливе створення парових машин і поява в кінці 19 ст двигунів внутрішнього згорання, електричних машин і автомобілів, ускладнили і диференціювали вимоги до матеріалів їх деталей, які стали працювати при складних знакозмінних навантаженнях, підвищених температурах і ін. Основними метеріалами стали металеві сплави на основі заліза ( чавуни і стали ) , міді ( бронзи і латунь ), свинцю і олова.

При конструюванні літаків, коли головною вимогою стала висока питома міцність, широкого поширення набули деревні пластики (фанера), малолеговані стали, алюмінієві і магнієві сплави. Подальший розвиток авіаційної техніки зажадав створення нових жароміцних сплавів на нікелевій і кобальтовій основах, сталей, титанових, алюмінієвих, магнієвих сплавів, придатних для тривалої роботи при високих температурах. Вдосконалення техніки на кожному етапі розвитку пред'являло нові вимоги, що безперервно ускладнювалися (температурна стійкість, зносостійкість, електрична провідність і ін.). Наприклад, суднобудуванню необхідні сталі і сплави з хорошою зварюваністю і високою корозійною стійкістю, а хімічному машинобудуванню — з високою і тривалою стійкістю в агресивних середовищах. Розвиток атомної енергетики пов'язаний з вживанням До. м., що володіють не лише достатньою міцністю і високою корозійною стійкістю в різних теплоносіях, але і що задовольняють новій вимозі — малому поперечному перетину захвату нейтронів.

Навчальне питання 2. Природа та фізичні, хімічні, механічні, технологічні властивості конструкційних матеріалів.

Кристалічні ґратки металів. Усі метали в твердому стані мають кристалічну будову. Розташування атомів (іонів) у кри­сталічній речовині звичайно зображають у вигляді елементарної ґратки (комірки)—найменшого комплексу атомів, багато­разове повторення якого відображає розташування атомів в об'ємі речовини.

Найхарактернішими для металів є три типи кристалічних ґраток (рис. І): об’ємноцентрована кубічна (о. ц. к.), гранецентрована кубічна (г.ц.к.) і гексагональна щільно упакована (г. щ. у.). У системі о. ц. к. (рис. 1, а) кристалізуються, напри­клад, W, Сг, Мо; у системі г. ц. к. (рис. 1, б) — Аl, Cu, Ni; у си­стемі г. щ. у. (рис. 1, в) —Zn, Be, Cd.

Відстань між центрами атомів, розташованих на ребрі кри­сталічної комірки, називають параметром ґратки. Кубічні ґратки характеризуються одним параметром—довжиною ребра куба. Параметри кристалічних ґраток дуже малі, тому їх вимірюють в ангстремах А (1А= 10-¹⁰ м). Параметр ґратки хрому, наприклад, становить 2,878 А, алюмінію — 4,041 А. От­же, у ґратках металу на 1 см довжини розташовано десятки мільйонів атомів.

Анізотропія властивостей кристалів. У різних кристало­графічних площинах, проведених через центри атомів у криста­лічних ґратках, число атомів і відстані між ними неоднакові.

Рис. 1. Елементарні кристалічні ґратки металів.

Наприклад, у площині, проведеній через основу гексагональної ґратки (рис. 1, β), розташовано 7, а в площині її бічної гра­ні — 4 атоми. У зв'язку з цим властивості монокристалів (оди­ничних кристалів у вигляді геометрично правильної фігури многогранника) у різних напрямах неоднакові. Таке явище нази­вається анізотропією.

Виявляється анізотропія в неоднаковості опорів монокри­стала електричному струму і швидкостей розчинення в хімічних реактивах, у відмінності механічних властивостей. Наприклад, міцність зразків, вирізаних у різних напрямах з монокристала міді, відрізняється приблизно в 3 рази, а пластичність — більш як у 5 раз; монокристали кобальту здатні намагнічува­тися в одних напрямах у 3 рази інтенсивніше, ніж в інших.

Реальні метали є тілами полікристалічними, тобто склада­ються з багатьох по-різному орієнтованих у просторі кристалів (зерен). Тому властивості таких металів у будь-якому напрямі усереднені, однакові. Проте коли обробка металів сприяє пе­реважному орієнтуванню окремих кристалів (наприклад, при прокатуванні, куванні), полікристалічні метали стають також анізотропними. Так, міцність холоднокатаних зразків, вирізаних у напрямі впоперек прокатування, вища, ніж міцність зразків, вирізаних уздовж прокатування; коефіцієнт теплового розши­рення листа з цинку може відрізнятися в 1,5—2,0 рази залежно від напряму прокатування.

Тіла, в яких окремі кристали (точніше, кристалічні ґратки) переважно орієнтовані в деяких напрямах, називаються тексту­рованими. Штучне текстурування є одним із способів виготов­лення матеріалів з високими властивостями. Наприклад, тек­стурування електротехнічної сталі дає змогу підвищити її маг­нітну проникність у деяких напрямах до ЗО раз.

Поліморфізм металів. У деяких металів (Fe, Sn, Ті та ін.) при зміні температури відбувається перебудова атомів у просторі, тобто змінюється форма кристалічної ґратки. Існу­вання тієї самої речовини в різних кристалічних формах (моди­фікаціях) називають поліморфізмом, а перехід з однієї модифі­кації в іншу — поліморфним перетворенням.

Поліморфні перетворення (як і перехід з твердого в рідкий стан і навпаки, втрата магнітних властивостей та деякі інші явища) супроводяться тепловим ефектом—виділенням або поглинанням тепла. Тому виявити їх можна за температурними зупинками—критичними точками (див. рис. 7, 10) —при побу­дові кривих нагрівання (охолодження).

Окремі поліморфні модифікації позначають буквами грець­кого алфавіту: α, β, γ, δ і τ. д „ які додають до назв металів, наприклад: а-залізо, β-олово, або до їх символів: Fea, Sпв. При цьому буквою а позначають модифікацію, яка існує при температурі, нижчій за температуру першого поліморфного пе­ретворення.

Рис 2. Точкові і лінійний дефекти кристалічної будови металів.

При поліморфних перетвореннях змінюється не тільки будова кристалічної ґратки металу, а й його властивості — об'єм, пластичність, здатність розчиняти в собі різні домішки та ін. Так, пластичне «біле» олово є його високотемператур­ною β-модифікацією, тоді як а-модифікація, що існує при температурі, нижчій за 18° С, являє собою крихкий порошок і належить навіть не до металів, а до напівпровідників. Плутоній утворює шість різноманітних кристалічних форм. Дві з них відзначаються аномальними вла­стивостями: від'ємним коефіцієнтом теплового розширення (із зростанням температури метал не розширюється, а стискається), а при найбільш високотемпературному поліморфному перетво­ренні густина плутонію змінюється з 17, 7 до 19, 8 г/см³.

Поліморфізм металів має велике практичне значення, оскіль­ки він багато в чому визначає поводження і властивості мета­лів при механічній і термічній обробках, легуванні і роботі в умовах низьких та високих температур.