Окремість, крихкість та пластичність

Окремість – здатність кристалів розколюватися з утворенням рівних поверхонь за площинами їх фазової неоднорідності. Це можуть бути площини зрощення, площини найдрібніших орієнтованих включень інших мінералів. Так, характерна окремість корунду обумовлена якнайтоншими включеннями слюди - мусковіту.

Крихкість – властивість мінералів подрібнюватися при механічній дії з утворенням тріщин або уламків різної величини і форми.

Пластичність – властивість мінералів деформуватися під зовнішнім механічним впливом без утворення тріщин або уламків.

Крихкість і пластичність визначаються двома методами: на склерометрах - за моментом появи тріщин при заданому навантаженні і якісно – дряпанням мінералу загостреним сталевим предметом. Якщо під час визначення на склерометрі тріщини не з’являються, а гострий кінець пірамідки весь час заглиблюється, то мінерал пластичний. Ступінь пластичності визначають за величиною діагоналі відбитку пірамідки. Визначення ступеня крихкості і пластичності мінералів за даними, одержаними на склерометрі, проводять відповідно до шкали приведеної у таблиці 6.

Таблиця 6.Шкала крихкості і пластичності мінералів

При якісному визначенні сталевим предметом (голкою, ножем) дрібні уламки мінералу в подряпині свідчать, що мінерал крихкий, гладкий слід – мінерал пластичний, дзеркальний слід – дуже пластичний.

Самородні золото, мідь, срібло – ковкі мінерали. Ковкість їх виявляється в тому, що вони можуть бути легко розплющені в тонку пластинку. Для багатьох мінералів характерна гнучкість (молібденіт, хлорит, тальк), але тільки листочки слюди водночас і пружні, тобто вони відновлюють первинне положення при знятті напруги.