Кілометрових радіохвиль

Здатність електромагнітних хвиль огинати перешкоди зростає із збільшенням довжини хвилі l. Тому радіохвилі огинають земну поверхню, тобто дифрагують на ній. Оскільки на радіочастотах густини струмів провідності для всіх видів ґрунту значно перевершують густини струмів зміщення, поверхневі (земні) хвилі у ґрунті загасають незначно. Тому поверхневі хвилі можуть поширюватися на відстані до 3000 км від радіопередавача, тобто на відстані, що значно більші, ніж відстані прямої видимості для реальних антен. Поверхневі радіохвилі поширюються у приземному шарі, в якому ефект тропосферної рефракції з’являється тим сильніше, чим менша довжина хвилі l.

Радіохвилі, які поширюються у бік іоносфери, добре відбиваються вдень від шару D, а вночі – від шару E. Електронної густини цих шарів достатньо для того, щоб на частотах від 3 кГц до 300 кГц іоносфера придбала властивості провідника. Тому просторова (іоносферна) хвиля появляється на земній поверхні в точках, що відстоять від радіопередавача на відстані, що перевершує 300 - 400 км. На відстанях 700 -1000 км амплітуди поверхневої й просторової радіохвиль спільномірні. При цьому спостерігається ефект інтерференції – чергування мінімальних і максимальних значень амплітуди результуючого поля.

На відстанях, які перевершують 3000 км, присутня тільки просторова хвиля. Ця радіохвиля може поширюватися на віддалі до 20000 км через багаторазове послідовне відбиття від нижніх шарів іоносфери і земної поверхні, що створює своєрідний сферичний хвилевід. У цьому хвилеводі найкраще поширюються радіохвилі, для яких l = 25 - 30 км.

Позитивними якостями радіохвиль міріаметрового піддіапазону є такі:

- відносна стабільність напруженості електричного поля, тобто відсутність завмирань сигналу при його прослухуванні;

- малі загасання радіохвиль як в товщі суходолу, так і в товщі води;

- поширення на відносно великі відстані.

До недоліків хвиль цих піддіапазонів відносять:

- малу частотну ємність;

- неможливість передавання високоякісних мовних сигналів, які потребують відносно широкої смуги частот;

- громіздкість антенних пристроїв і неможливість забезпечення їхніх гостроспрямованих випромінювань;

- необхідність застосування передавачів великої потужності;

- значний рівень атмосферних завад.

Радіохвилі міріаметрового і кілометрового піддіапазонів застосовують для здійснення телеграфного зв‘язку на великих відстанях, зв‘язку з підземними та підводними об‘єктами, для передавання сигналів часу та метеозведень, у фазових системах радіонавігації, спостереження за грозовою діяльністю в атмосфері Землі.