Основні тенденції міжнародного поділу праці.

МПП став результатом багатовікового розвитку продуктивних сил, поглиблення національного поділу праці та залучення в систему світових господарських зв´язків нових національних виробництв, що привело до інтернаціоналізації виробництва в цілому.

Цей складний процес розпочався з розширення простих торговельних зв´язків між країнами у середині XVI — середині XVIII ст., що зумовило вихід виробництва за межі держав. З кінця XVIII і до кінця XIX ст. почали формуватися його міжнаціональні форми у рамках світового господарства на базі простої кооперації.

Інтернаціоналізація виробництва у кінці XIX — середині XX ст. пов´язана з розвитком простої кооперації, яка базується на МПП, що став визначальним фактором формування світового господарства.

Неперервно розвиваючись, міжнародний поділ праці на сучасному етапі набув певних тенденцій та особливостей. До них належать:

1. У світовому господарстві зберігається і навіть поглиблюється розрив між промислово-розвиненими країнами та країнами, що розвиваються. На розвинені країни припадає близько 25% населення і 80% сукупного національного продукту. Країни, що розвиваються, у світовому господарстві є, в основному, постачальниками сировини та споживачами готової продукції, однак останнім часом встановлюється нова галузева спрямованість країн, що розвиваються.

2. Основним у міжнародному поділі праці став внутрішньогалузевий поділ праці на основі предметної, а особливо подетальної та технологічної спеціалізації.

3. Внаслідок нерівномірності соціально-економічного розвитку продовжуються зміни в розстановці політичних і економічних сил у групі промислово-розвинених країн, насамперед між трьома основними центрами – США, Японією та Західною Європою. Це викликає необхідність частої перебудови в системі міжнародного поділу праці.

4. Змінилася участь у міжнародному поділі праці колишніх країн соціалістичного табору Відбувається переорієнтація їхніх економік і залучення їх до участі в міжнародному поділі праці на іншій основі.

5. Постійно зростає роль ТНК у міжнародному економічному обміні та міжнародному поділі праці. ТНК контролюють майже половину світового промислового виробництва та світової торгівлі.

6. Посилюються інтеграційні процеси, інтернаціоналізація господарської діяльності. Відзначається тенденція до об’єднання зусиль провідних країн для колективного регулювання та зменшення наслідків економічних і валютних потрясінь. Зростає роль міжнародних організацій – МВФ, МБРР тощо.

7. На міжнародний поділ праці періодично впливають структурні кризи, дисбаланси в міжнародній торгівлі. Так, енергетична криза 70-х р. викликала необхідність переходу на енергоощадні типи виробництв, що призвело до зміни в структурі і навіть у географічному розподілі світової торгівлі, а також в експортній спеціалізації багатьох країн.

8. Зростає об’єктивна необхідність у докорінній перебудові міжнародного поділу праці та МЕВ у цілому. Вони не можуть розвиватися стихійно, тому що це може призвести до непередбачених наслідків.