ПЕРЕДМОВА.
| ЛЕКЦИЯ 1. Философия науки и ее предмет…………………………………… | |
| ЛЕКЦИЯ 2. Проблемы философии и методологии науки в позитивизме. Постпозитивизм как культурное явление. Ранний К. Поппер и его основополагающие идеи …………… ……………………................................... | |
| ЛЕКЦИЯ 3. Основные концепции постпозитивистской философии науки ХХ века…...…………………………………………..………………………….. | |
| ЛЕКЦИЯ 4. История науки и ее истоки. «Осевое время» как переход от мифа к логосу……………………………………………….………..………….. | |
| ЛЕКЦИЯ 5. Культурно-исторические типы рациональности. Наука и философия. Первые мудрецы древности в поисках субстанции…...………........................................................................................... | |
| ЛЕКЦИЯ 6. Влияние античности на становление и развитие современной науки……………………………………………………………………………… | |
| ЛЕКЦИЯ 7. Теоцентризм средних веков. Пути разума и предпосылки современного научного мышления в христианской модели мира и человека……………………………………..…………………………………… | |
| ЛЕКЦИЯ 8. Рождение современной науки и основных методов научного познания…………………….…………………………………………………… | |
| ЛЕКЦИЯ 9. Иммануил Кант об условиях возможности и источниках теоретического знания. Особенности философии науки в России……………………………………………………………………………. | |
| ЛЕКЦИЯ 10. Научное знание как феномен культуры и фактор развития техногенной цивилизации. Знания и язык…………………............................... | |
| ЛЕКЦИЯ 11. Классический идеал научной рациональности. Неклассическая рациональность, вненаучное знание и критерии научности….…………………………………………………………………….. | |
| ЛЕКЦИЯ 12. Эмпирическое и теоретическое знание в науке……………………………………………………………………………… | |
| ЛЕКЦИЯ 13. Научное знание как система. Наука и техника……………………………………………………………………………. | |
| ЛЕКЦИЯ 14. Проблема истины. Методология научно-познавательной деятельности. Наука как социальный институт……………………….............. | |
| ЛЕКЦИЯ 15. Особенности современного этапа развития науки и поиски нового культурно-исторического типа рациональности. Будущее науки……….….. |
1 Хесле В. Философия и экология. М., 1994. С. 44.
2 См., например: Юзвишин И.И. Основы информациологии. М., 2000; Абдеев Р.Ф. Философия информационной цивилизации. М., 1994.
1 Подробнее см.: Кашперский В.И. Проблема универсалий и их антропологическое содержание // В.И. Кашперский. Философия как призвание. Екатеринбург, 2006.
С. 181–191.
1 Философский словарь. М., 1954. С. 560.
1 См.: Приложение 1.
1 Витгенштейн Л. Логико-философский трактат. М., 1958. С. 50.
1 Поппер К. Логика и рост научного знания // Поппер К. Избранные работы. М., 1983.
С. 238.
1 Поппер К. Объективное знание. Эволюционный подход. М., 2002. С. 108.
1 Поппер К. Объективное знание. Эволюционный подход. М., 2002. С. 120.
2 Там же.
1 Кун Т. Объективность, ценностные суждения и выбор теории // Современная философия науки. М., 1996. С. 63.
1 Фейерабенд П. Избранные труды по методологии науки. М., 1986. С. 296.
1 Фейерабенд П. Избранные труды по методологии науки. М., 1986. С. 310.
1 Ясперс К. Смысл и назначение истории. М., 1991. С. 32–50.
1 Диоген Лаэртский. О жизни, учениях и изречениях знаменитых философов. М., 1979.
С. 309.
1 См. Приложение 2.
1 См.: Желнов М.В. Предмет философии в истории философии. М., 1981;
Потемкин А.В. О специфике философского знания. Ростов-н/Д., 1973.
1 Майнбергер Г.К. Единый разум и многообразие рациональности // Вопросы философии. 1997. № 9. С. 57–66.
1 См.: Приложение 3.
1 Библер В.С. От наукоучения – к логике культуры. М., 1991. С. 4-5.
1 Эйнштейн А. Физика и реальность. М., 1965. С. 67.
1 Гейзенберг В. Физика и философия. Часть и целое. М., 1989. С 30.
1 Гайденко П.П. История греческой философии в ее связи с наукой. М., 2000.
1 Платон. Собрание сочинений. В 4 т. М., 1994. Т. 3. С. 93–95.
1 См.: Приложение 4.
1 Платон. Собрание сочинений. В 4 т. М., 1994. Т. 1. С. 524–525.
1 Платон. Собрание сочинений. В 4 т. М., 1994. Т. 3, ч.1. С. 379.
1 Капра Ф. Дао физики. СПб., 1994. С.15.
1 См.: Приложение 5.
1 Подробнее об эволюции представлений о разуме и рациональности в различные периоды христианства см.: Приложение 6.
2 Здесь и далее ссылки приводятся по каноническим текстам Ветхого и Нового заветов.
1 Швейцер А. Благоговение перед жизнью. М., 1992. С. 244.
2 Там же.
1 См., например: Бубер М. Я и Ты. М., 1993; Фромм Э. Иметь или быть? М., 1986.
1 Волошин М. Избранные стихотворения. М., 1988. С. 298. (фрагмент).
1 Ньютон И. Математические начала натуральной философии. М., 1989. С. 502.
1 Декарт Р. Сочинения. В 2 т. М., 1989. Т. 1. С. 306.
1 Бряник Н.В. Самобытность русской науки: Предпосылки и реальность. Екатеринбург, 1994.
1 Поппер К. Объективное знание. М., 2002. С. 123.
1 Вебер М. Наука как призвание и профессия // Самосознание европейской культуры XX века. М., 1991. С. 134.
1 Мамардашвили М.К. Классический и неклассический идеалы рациональности. М., 1994.
С. 40.
1 Мамардашвили М.К. Классический и неклассический идеалы рациональности. М., 1994.
С. 76.
1 Степин В.С. Теоретическое знание. М., 2000.
1 Кашперский В.И., Антропов В.А. Научное и вненаучное знание: учебное пособие. Екатеринбург, 1997. С. 12.
1 Эйнштейн А. Физика и реальность. М., С. 264.
1 См.: Приложение 7.
1 См.: Приложение 8.
1 Капица П.Л. Эксперимент, теория, практика. М., 1977. С. 26–27.
1 Шриффер Дж. Теория сверхпроводимости. М., 1970. С. 9.
1 Шриффер Дж. Теория сверхпроводимости. М., 1970. С. 34–35.
1 Подробнее см.: Кохановский В.П. Философия и методология науки. Ростов н/Д., 1999.
С. 34–39.
1 Хесле В. Философия и экология. М., 1994. С. 58–59.
1 См.: Щедровицкий Г.П. Избранные труды. М., 1995.
2 Копылов Г.Г. Искусственные миры науки и реальность // Наука: возможности и границы. М., 2003. С. 169–188.
3 Там же. С. 173.
4 Там же. С. 175.
1 См.: Чудинов Э.М. Природа научной истины. М., 1977. С. 14.
1 Чудинов Э.М. Природа научной истины. М., 1977. С. 17–18.
1 Жаров С.Н. Трансцендентное в онтологических структурах научной теории // Наука: возможности и границы. М., 2003. С. 135–152.
2 Там же. С. 137.
1 См.: Антропов В.А., Кашперский В.И. Научное и вненаучное знание. Екатеринбург, 1997.
С. 39.
1 См.: Гинзбург В. Интервью в газете «Известия». 17.02.2006. С. 5.
1 См.: Гусейнов А.А. Ростовская встреча – важный этап подготовки к философскому форуму // Вестник РФО. М., 2001. № 1. С. 14–15.
1 См.: Наука и общество. М., 1977.
1 Геранзон Б. Практический интеллект // Вопросы философии. 1998. № 6. С. 69.
1 Ленк Х. Размышления о современной технике. М., 1996. С. 33.
ПЕРЕДМОВА
У будівництві, як одній з базових галузей економіки, відбуваються серйозні структурні зміни. Збільшилася частка будівництва об'єктів невиробничого призначення, значно зросли об'єми реконструкції будівель, споруд, міських мікрорайонів, а також вимоги, що пред'являються до якості робіт, захисту навколишнього середовища, тривалості інвестиційного циклу споруди об'єкту. Виникають нові взаємовідношення між учасниками будівництва, з'являються елементи змагання і конкуренції. Різко змінився масштаб цін, вартісних показників, заробітної платні, ресурсоспоживання.
В умовах ринкової економіки значно відчутнішими стають наслідки ухвалюваних будівельниками організаційно-технологічних і управлінських рішень. Зміни, що відбуваються, повинні супроводжуватися перетворенням систем організаційно-технологічної підготовки, проектування, формування і управління будівельними технологічними процесами на будівельному об'єкті. Ці зміни не можуть не торкнутися системи підготовки фахівців для будівельної галузі. Тому до спеціальних дисциплін введено нову дисципліну «Технологія зведення будівель та споруд».
ВСТУП
Будівництво є однією з основних сфер виробничої діяльності людини. В результаті будівельного виробництва створюється закінчена будівельна продукція - будівля або споруда певного функціонального призначення. Різноманіття конструкцій будівель і споруд породжує необхідність розробки і застосування широкого спектру будівельних технологій. Провідним елементом будь-якої будівельної технології є будівельний процес.
Правила виконання окремих будівельних процесів вивчаються в дисципліні «Технологія будівельного виробництва». Але для спеціалістів-будівельників важливо знати не тільки як виконуються окремі будівельні процеси, але також і послідовність їх виконання в процесі зведення всієї будівлі чи споруді. Тому, на відміну від дисципліни «Технологія будівельного виробництва», в якій вивчаються процеси виконання окремих видів робіт, дисципліна «Технологія зведення будівель та споруд» передбачає ув’язку окремих видів робіт в комплекс їх виконання в процесі зведення будівель та споруд.
Вивчення даної дисципліни базується на знаннях у області будівельних матеріалів і виробів, ухвалення архітектурно-планувальних рішень, конструктивних систем будівель і споруд, організації і управління будівництвом, будівельних машин, охорони праці і її безпеки.
У процесі вивчення цієї дисципліни основна увага приділена таким архітектурно-конструктивно-технологічним варіантам будівель та споруд, які найчастіше зустрічаються в сучасному будівництві. Особливо детально розглянуті проблеми будівництва в умовах ущільненої забудови, як з точки зору забезпечення ефективних архітектурно-конструктивних та технологічних рішень будівель та споруд, які зводяться, так і збереження будівель та споруд, які знаходяться поруч, а також існуючої інфраструктури міст, забезпечення охорони та безпеки праці, вирішення екологічних проблем.
Дата добавления: 2014-12-18; просмотров: 877;