Предмет і завдання курсу. Значення вивченняісторії України в технічному вузі

Вивчення гуманітарних наук складає важливу частку загальноосвітньої й світоглядної підготовки сучасних спеціалістів і сприяє розвиткові особистості та виробленню нею творчого підходу до вирішення виробничих проблем. До найважливіших суспільних наук відноситься історія, зокрема, історія України.

У зв'язку з тим, що в процесі вивчення будь-якої науки неприпустима плутанина, необхідно з'ясувати суть самого поняття «історія». Воно давньогрецького походження і в перекладі на українську мову означає розповідь, оповідання. Цей термін згодом перейшов у латинську мову і разом із нею поширився в усіх країнах Європи.

Є безліч визначень поняття «історія» [4, с. 8];[13, с. 4-5]; [5,
с. 5]. Усі вони зводяться до того, що, по-перше, у вузькому розумінні слова історія– це галузь знань, наука, що вивчає в хронологічній послідовності закономірності та конкретний розвиток людського суспільства на основі дослідження історичних фактів та явищ. Історична наука– це система об'єктивних, перевірених практикою знань про природу, суспільство й людину, що отримала своє визначення у формі понять, формул, законів, знань, які постійно збагачуються.По-друге, під історією в широкому значенні слова ми розуміємо життя й розвиток людського суспільства.Історія – це процес, рух у часі, результат діяльності людей.

Отже, історія – це наука про минуле людського суспільства і його сьогодення. Це також наука про закономірності розвитку суспільного життя в конкретних формах, у просторово-часових вимірах. Минуле є активним чинником змін у теперішньому. Змістом історії взагалі є історичний процес, що розкривається в явищах життя людини та в результатах її діяльності, які збереглися в історичних пам'ятках і джерелах. Історична діяльність людей надзвичайно різноманітна. Вона стосується розвитку господарства, внутрішньої і зовнішньої політики країни, міжнародних стосунків, діяльності історичних осіб. Тому історія – наука багатогалузева. Вона складається з цілого ряду самостійних галузей історичного знання, а саме: історії економічної, політичної, соціальної, громадянської, воєнної, історії держави і права тощо [13, с. 5].

Історія Українияк складова загальнолюдської історіївивчає історичну діяльність українського народу, закономірності і особливості формування та розвитку суспільного життя на теренах України з найдавніших часів до наших днів.Вивчення цих закономірностей і особливостей на основі історичних джерел складає предмет курсу історії України [4, с. 8].

Предметом навчального курсу «Історія України» у технічному вищому навчальному закладі є вивчення проблем зародження та розвитку українського етносу, його стосунків з іншими народами, боротьби українців з польськими, литовськими, австро-угорськими, російськими, монголо-турецько-татарськими та іншими завойовниками за своє національне та соціальне визволення, здобуття незалежності та створення власної держави, діяльності українських громадських і політичних організацій.

Нерідко можна чути: «Для чого майбутньому інженеру, технологу програмісту, архітектору чи економісту знання з історії України?» Не треба, мовляв, на це витрачати час. Краще більше уваги приділити спеціальним дисциплінам, щоб ліпше знати свою справу. Насправді ж кожному фахівцеві історичні знання вкрай необхідні як у роки навчання, так і в період практичної державної чи підприємницької діяльності. Чому ж необхідне вивчення історії своєї країни всім без вийнятку майбутнім спеціалістам? Які основні функції історичного пізнання?

Перша функція– пізнавальна, інтелектуально розвиваюча. Це сам процес вивчення історії інших країн і народів, а особливо історії своєї Батьківщини. Вчити, щоб знати (тим паче, людині з вищою освітою потрібно бути всебічно розвиненою та ерудованою). Зміни, які відбулися в Україні за останні роки, дали можливість ознайомитись з правдивою історією нашого народу, по-новому осмислити його місце у світовому процесі розвитку цивілізації. Вивчення курсу історії України у вищих навчальних закладах допоможе студентам відкрити нові сторінки нашого народу, його героїчне минуле й повчальну історичну долю.

Друга функція–світоглядна.Історія створює документально точні повісті про видатні події минулого, про мислителів, яким суспільство завдячує своїм розвитком. Вивчаючи історію, студент оволодіває загальними науковими методами пізнання об'єктивного буття, які стануть йому у пригоді при вивченні всіх інших наук та у його діяльності після закінчення вищого навчального закладу.

Третя функція–прикладна. Суть її у тому, що історія як наука, виявляючи на основі теоретичного усвідомлення історичних фактів закономірності розвитку суспільства, допомагає виробити науково обґрунтований політичний курс, запобігати суб'єктивним рішенням. Фахівці з вищою освітою із самого початку чи з часом, будуть працювати з людьми, очолювати трудові колективи, проводитимуть у них виховну та мобілізуючу роботу і для переконання у правильності рішень чи намірів керівника вирішальним може стати звернення до фактів історичних подій, досвіду минулого, тобто безпосереднє використання історичних знань. Навіть для рядового фахівця, простого інженера, для ділової людини чи економіста достовірна історична інформація може стати корисною для його службового росту. Громадська активність, державницький підхід і політична зрілість зміцнять довіру до нього і забезпечать успіх у бізнесовій (чи професійній) діяльності. Усього цього не можна досягти без розуміння обставин соціально-політичного життя, знання минулого історичного досвіду України. Не дарма відомий вчений-енциклопедист, академік Російської академії наук Борис Болотов любить повторювати: «Розумний навчається всьому, а дурень – тільки спеціалізації».

Четверта функція–виховна. Специфіка історії така, що крім наукового навантаження, вона несе в собі інформацію ментального змісту, є складовою частиною національної свідомості. Знання історії свого народу і світової історії формує кращі громадянські якості майбутніх спеціалістів та керівників виробництва: високу моральність, честь і обов'язок перед суспільством, почуття патріотизму, любов до рідної землі, до свого народу [13, с. 20-21].

Нарешті, варто звернути увагу й на ту обставину, що український народ переживає період національно-державного відродження, що теж викликає небувалий інтерес до історії рідного краю. На зламі епох, на якому перебуває Україна, інтерес до минулого країни обумовлений також надією знайти в ньому пояснення сучасному і засади для виходу з теперішнього складного становища.

Відомий український історик Д. І. Дорошенко зазначав: «Історія постійно підтверджує ту істину, що майбутнє можна будувати тільки на історичному ґрунті, що народ без історичної пам'яті не є народом, і коли ця пам'ять перестає бути святою, він негідний одержаного в спадок по батьках імені» [15, с. 7]. Тільки глибоке вивчення історії свого народу допомагає нам повернути почуття національної гідності, честі, поваги. Людина без особистої гідності, з рабською психологією не може бути носієм національної ідеї, а народ, який втратив національну гідність і гордість, не зумів об'єднатись навколо національної ідеї, втрачає здатність до творчого саморозвитку, стає об'єктом інтелектуального та економічного пограбування з боку інших держав.

У сучасних умовах незалежної, суверенної Української держави важливо осмислити її історичний шлях на принципах правди, об'єктивності, без ідеологічних догм і фальсифікацій. Знання з історії України мають велике практичне значення, вони вчать студентів критично, самостійно мислити, вміло аналізувати минуле і сучасне, використовувати історичний досвід для розв'язання сучасних проблем.

Саме з таких позицій ми й будемо вивчати історію України.