Типи археологічних пам'яток. Поняття про культурний шар

Археологічні пам'ятки класифікують за місцями проживання стародавньої людини — стоянки, поселення, селища, городища, міста; за приналежністю до різних видів діяльності — шахти, копальні, майстерні, кузні, ливарні тощо.

Стоянка — це місце тимчасового мешкання людей кам'яного віку, зде­більшого невеликих розмірів. Для позначення короткочасних місць меш­кання стародавньої людини застосовують ще терміни стійбище, місцезна­ходження. Місця осілого проживання, з житлами, називають поселеннями.

На території лісостепової частини УЦкраїни у трипільській культурі відкрито поселення-гіганти площею до 500 га.

Великі поселення, з товстим культурним шаром, мають назву селищ. Городища — це укріплені селища; часто вони складаються з огородженого дитинця та навколишнього посаду. Від колишніх укріплень на городищах переважно зберігаються вал і рів.

У більш пізній період історії (античність, середньовіччя) з'явилися міста. Місто — центр ремесла і торгівлі — виникало, здебільшого, на основі великого городища.

Специфікою давньоруських міст було створення на південних кордонах Київської Русі величезних земляних захисних споруд у вигляді валів ("Змієві вали") завдовжки у декілька десятків і навіть сотень кілометрів. Вони захищали землеробське населення від набігів кочовиків.

У первісну епоху з'являються шахти й копальні для видобутку кременю, мідної руди та іншої сировини, з якої виготовляли різні речі. Місця, деобробляли сировину, умовно називають майстернями. На місцях таких майстерень знаходять велику кількість відходів виробництва— крем'яні відщепи, шлаки, браковані речі, формочки для відливання виробів тощо.

Предметом археологічних досліджень є святшища (храми, каплиці, скити), поховання і могильники. Могильники бувають безкурганні, або плоскі, і курганні. Кожен курган являє собою складну поховальну споруду, в якій може бути від одного до кількох десятків поховань.

Скарби стародавніх речей — прикрас, знарядь праці, монет — також ста­новлять інтерес для археологів. Найдавніші скарби (схованки) знарядь праці, знайдені вченими, належать до часів неоліту—бронзи. Цінними археологічними пам'ятками є стародавні статуї, малюнки на каменях (петрогліфи) тощо.

Крім названих археологічних об'єктів, пов'язаних з певним місцем, па­м'ятками археології називають також окремі знахідки — знаряддя праці, предмети озброєння, прикраси, побутові речі, посуд тощо.

Предмети матеріальної культури минулих епох залягають у культурних шарах. Культурний шар вирізняється темнішим кольором, може мати різну товщину і глибину залягання. Особливо товстий культурний шар буває в містах, на городищах, телях. Телі, або тепе, — горби, на яких довго селилися люди — відомі на Балканах, у Середній Азії та в країнах Близь­кого Сходу. Рештки палеолітичних стоянок залягають інколи на глибині до 25 м у глині або лесі. Глибина залягання культурного шару більш пізніх епох невелика (1-2 м).

Стоянки, поселення, селища бувають одно-, дво- або багатошаровими. Останні виникають тоді, коли одне й те саме місце заселялося людиною кілька разів. Між культурними шарами або горизонтами такої пам'ятки, як правило, є прошарки грунту без знахідок, що називаються стерильними.

В археології існує ще поняття "залягання знахідок іп зіш", що означає їх непорушеність, збереження там і в такому положенні, в якому залишила їх давня людина.