Визначення потреби в оборотних засобах підприємства. Потреба в оборотних засобах, що необхідні підприємству для забезпечення нормальної діяльності, встановлюється нормуванням

Потреба в оборотних засобах, що необхідні підприємству для забезпечення нормальної діяльності, встановлюється нормуванням, яке охоплює дві стадії: розроблення діючих норм оборотних засобів та розрахунок їх щорічних нормативів.

Нормування – це процес обчислення тієї частини оборотних засобів (запасів та затрат), яка потрібна підприємству для забезпечення нормального, безперервного процесу виробництва, реалізації продукції та розрахунків.

Основним завданням нормування є розроблення на кожному підприємстві економічно обґрунтованих норм та нормативів власних оборотних засобів, які забезпечують прискорення обігу та найбільш ефективне використання матеріальних і фінансових ресурсів.

При розрахунку нормативу власних оборотних активів необхідно ви­ходити з виробничого напряму підприємства, планів виробництва та реалізації продукції, її собівартості, норм витрат і запасів товарно-мате­ріальних цінностей, що передбачені у планах виробництва та матеріаль­но-технічного забезпечення, умов розрахунків із заготівельниками та постачальниками, а також прискорення обігу активів.

Норма – це відносна або мінімальна величина оборотних засобів, що обчислена у встановленому порядку за кожним їх видом, яка необхідна для розрахунку нормативу.

За окремими видами оборотних засобів норма розраховується в абсолютних величинах (гривнях, копійках), за іншими – у відносних величинах (днях, відсотках). Розроблені норми діють протягом декількох років і переглядаються при зміні технології виробництва, номенклатури продукції, що виробляється, умов матеріально-технічного забезпечення тощо.

Норматив – це мінімальний розмір власних оборотних засобів у грошовому виразі, необхідний підприємству для забезпечення нормального, безперервного процесу виробництва, реалізації продукції та розрахунків.

Особливістю в обчисленні нормативів оборотних засобів є те, що за окремими їх видами (наприклад, незавершеному виробництві) нормативи встановлюються в обсязі повної потреби підприємства в них, а за іншими (сировиною та основними матеріалами, пальним, запасними частинами, тарою, допоміжними та іншими матеріалами) – у розмірі мінімальної потреби. Це пов'язано з тим, що витрати незавершеного виробництва не відшкодовуються виручкою від реалізації продукції планового року, а включаються до собівартості продукції наступних періодів. Запаси ж сировини, основних матеріалів, пального та інших товарно-матеріальних цінностей споживаються та відшкодовуються систематично, тому на них підприємства виділяють кошти в обсязі мінімальних запасів, що забезпечують безперервний процес виробництва.

Розрахунку норм і нормативів власних оборотних активів на підприє­мствах повинна надаватися особлива увага. Від того, наскільки еконо­мічно обґрунтовано розраховані нормативи та норми, залежить ефек­тивність використання оборотних засобів, прискорення їх обігу та фінан­совий стан підприємства.

Нормування оборотних засобів може здійснюватися трьома мето­дами: методом прямого розрахунку, аналітичним методом та методом коефіцієнтів.

Метод прямого розрахунку полягає в тому, що спочатку визнача­ються відповідно до діючого порядку норми та нормативи за окреми­ми елементами оборотних засобів, а потім - сукупний норматив.

При аналітичному методі не проводиться розрахунок нормативу за окремими елементами оборотних засобів, а сукупний норматив на пла­новий рік обчислюється відповідно до діючого нормативу в поточному році, скоригованого на зміну обсягу виробництва (обсягу товарної про­дукції) і пришвидшення обороту оборотних засобів у плановому році.

При коефіцієнтному методі розрахунок нормативу власних оборот­них засобів на плановий рік здійснюється згідно з нормативом, що діяв у попередньому році, та розміру змін відповідних запасів і затрат у пла­новому році.

Використання того чи іншого методу розрахунку нормативу власних оборотних активів залежить від часу функціонування та рівня розвитку підприємств. При створенні підприємств, а також в умовах їх функціо­нування найдоцільніше для розрахунку нормативів власних оборотних засобів застосовувати метод прямого рахунку. Серед перелічених ме­тод прямого розрахунку є найбільш трудомістким, хоча і найточнішим, крім того, він дозволяє визначити причини зміни нормативів.

Застосування методу прямого розрахунку передбачає дотримання такої послідовності: нормування оборотних засобів у виробничих запа­сах, незавершеному виробництві, готовій продукції і витратах майбутніх періодів.

Потреба підприємства в оборотних засобах для придбання виробничих запасів – норматив у виробничих запасах (Н_в.з.) визначається за формулою

, (6.1)

де П_д – середньоденна потреба в певному виді матеріальних ресурсів, грн.; н_з – норма запасу цих видів матеріальних ресурсів, дні.

Середньоденна потреба у сировині, матеріалах і напівфабрикатах визначається діленням вартості їх річної (квартальної) витрати в запла­нованому році на 360 (кварталі - 90) днів.

Норма оборотних засобів за кожним видом або однорідною групою матеріалів враховує час їх перебування у поточному, страховому, транс­портному, технологічному запасах, а також час, необхідний для відван­таження, доставки, прийому та складування матеріалів.

Поточний запас – основний вид запасу сировини, матеріалів, купо­ваних виробів та напівфабрикатів, призначений для забезпечення без­перебійного виробничого процесу між двома черговими поставками. На розмір поточного запасу впливають періодичність поставок матері­алів за договорами (цикл постачань), а також обсяг їх споживання у виробництві. При поставках матеріалів за узгодженим графіком і щодо­бовому їх споживанні у виробництві однаковими партіями середній інтер­вал між поставками, тобто цикл постачання, розраховується шляхом ділення 360 днів на число запланованих поставок. При цьому врахову­ються строки збігу поставок одного й того ж самого виду матеріалів від різних постачальників. При місцевих поставках середній інтервал визначається шляхом ділення оптимальної (найбільш економічно доці­льної) партії матеріалів на їх середньодобове споживання. Якщо у дого­ворі не вказані конкретні строки поставок, середній цикл постачання визначається на підставі фактичних даних про надходження матеріалів у звітному році. У цьому випадку, середній інтервал між поставками може бути визначений як середня величина залежно від наявності різких коливань у строках або обсягах поставок. Норма оборотних активів у поточному запасі, як правило, - 50% середнього циклу постачання, що обумовлено поставкою матеріалів декількома постачальниками й у різні строки.

Страховий запас призначений для забезпечення безперебійного виробничого процесу при відхиленні від прийнятих інтервалів поставок. Страховий, або гарантійний, запас необхідний кожному підприємству для забезпечення безперервності процесу виробництва у випадках порушення умов та термінів поставок матеріалів контрагентами, або відвантаження некомплектних партій. Страховий запас приймається, здебільшого, у розмірі 50% поточного запасу, але може бути і менше цієї величини залежно від розташування постачальників та ймовірності перебоїв у поставках.

Транспортний запас створюється у випадку перевищення строків вантажообігу порівняно зі строками документообігу. Хоча транспортний запас може і не створюватися, якщо строк вантажообігу менше, ніж строк документообігу. При поставках матеріалів на великі відстані термін сплати відповідно до розрахункових документів випереджає строк прибуття матеріальних цінностей. На час знаходження матеріалів у дорозі після сплати у покупця виникає потреба у коштах. Наприклад, рух вантажу від постачальника до покупця триває 20 днів, пробіг розрахункових документів – 8 днів, а обробка документів у постачальника й у відділеннях банку здійснюється протягом 4 днів. За цими умовами норма оборотних активів у транспортному запасі становить 8 днів [20 - (8 + 4)].

Технологічний (підготовчий) запас здійснюється на час підготовки матеріалів до виробництва, включаючи аналіз і лабораторні випро­бування. Цей запас враховується у тому випадку, коли він не є части­ною процесу виробництва. Наприклад, при підготовці деяких видів си­ровини та матеріалів до виробництва необхідний час на підсушування, нагрівання, розмелювання, відстоювання, доведення до визначених кон­центрацій тощо.

Час, необхідний на відвантаження, доставку, прийняття та складування матеріалів, також приймається до розрахунку норми запасів сировини, основних матеріалів і покупних напівфабрикатів. Норми цього часу встановлюються по кожній операції на підставі технологічних розрахунків або методом хронометражу.

Сума визначених норм оборотних активів за відповідними видами сировини, матеріалів та напівфабрикатів становить загальну норму. Згідно з розрахунком (табл. 6.7), норматив за основними видами матеріалів – 1223,5 тис. грн.

Слід зазначити, що норма оборотних засобів у виробничих запасах при транзитних поставках дорівнює сумі норм поточного, підготовчого і страхового запасів, а при складських поставках – сумі поточного і підготовчого.

У тих випадках, коли є значна кількість найменувань сировини та матеріалів і вони надходять від багатьох постачальників, що заважає здійснювати розрахунок норми за окремими її елементами (доставка, прийом, зберігання тощо), визначають норму в середньому за всіма матеріалами відповідно до фактичних даних про вартість їх витрат у звітному році та розміру їх середнього залишку. Розрахунок норми та нормативу в цьому випадку наведений у табл. 6.8.

Таблиця 6.7

Розрахунок нормативу оборотних засобів у виробничих запасах методом прямого розрахунку

Норматив оборотних засобів у незавершеному виробництвізалежить від обсягу виробництва, тривалості виробничого циклу і рівня наростання витрат у незавершеному виробництві. Його величина ( Н_н.в.) розраховується за формулою:

, (6.2)

де ВП_д – середньоденний обсяг випуску продукції, розрахований за виробничою собівартістю, грн.;

Ц_т – тривалість виробничого циклу, дні;

к_н.в. – коефіцієнт наростання витрат.

Тривалість виробничого циклу впливає на потребу в оборотних засобах: чим триваліший процес випуску продукції, тим більша величина незавершеного виробництва і, отже, більша потреба в оборотних засобах. При розрахунках використовується середня тривалість циклу, яка розраховується як середньозважена величина тривалості окремих виробів та їх собівартості.

Крім тривалості виробничого циклу, необхідно знати також рівень готовності виробів, який визначається через коефіцієнт наростання

Таблиця 6.8

Розрахунок нормативу власних оборотних засобів на сировину й основні матеріали

витрат. Коефіцієнт наростання витрат – характеризує нерівномірність наростання витрат в незавершеному виробництві: здебільшого матеріальні витрати великі на початку виробництва, а трудові і загальновиробничі витрати наростають рівномірно протягом здійснення технологічного процесу і в розрахунку приймаються за 50% їх вартості. Коефіцієнт (к_н.в.) при рівномірному характері наростання витрат обчислюється за формулою

, (6.3)

де М_в – витрати на один виріб, що понесені на початку виробничого процесу (вартість матеріалів, сировини, напівфабрикатів), грн.;

С_в – планова собівартість виробу, грн.;

(С_в-М_в) – решта витрат на виготовлення виробу (заробітна плата, непрямі витрати), грн.

Якщо наступні витрати наростають нерівномірно, то к_н.в. визначається за формулою

, (6.4)

де к₁, к₂ – понижувальні коефіцієнти відповідно для напів­фабрикатів і комплектуючих виробів;

С_п.ф. – собівартість напівфабрикатів, грн.;

С_к.в. – вартість комплектуючих виробів, грн.

Понижувальні коефіцієнти – це відношення кількості днів, протягом яких напівфабрикати і комплектуючі вироби оброблялися, до тривалості виробничого циклу. Наприклад, якщо тривалість виробничого циклу 20 днів, а комплектуючі вироби перебували у виробництві 8 днів, то понижувальний коефіцієнт дорівнює 0,4 (8:20).

Норматив оборотних засобів у залишках готової продукції на складі розраховують за формулою

, (6.5)

де ВП_д – середньоденний випуск продукції, розрахований за повною собівартістю, грн.;

н_з – норма зберігання готової продукції на складі та її відвантаження, дні.

Норма зберігання готової продукції та її відвантаження враховує витрати часу на комплектування виробів та підбір партій, упакування, їх нагромадження до транзитної норми, доставку і завантаження в транспортний засіб.

Приклад розрахунку нормативу оборотних засобів у залишках готової продукції на складі наведено у табл. 6.9.

Таблиця 6.9

Розрахунок нормативу оборотних засобів у залишках готової продукції

Норматив оборотних засобів на витрати майбутніх періодів (Н_м.п.)визначається таким чином: до суми витрат майбутніх періодів, що має підприємство на початок планового року, додаються витрати майбутніх періодів планового року згідно з кошторисом, та віднімаються витрати, що включаються до собівартості продукції, яка виробляється в плановому році. Розраховується норматив на витрати майбутніх періодів за такою формулою:

, (6.6)

де В_п.р. – сума витрат майбутніх періодів на початок планового року, грн.;

В – сума витрат, які будуть здійснені у плановому році за відповідними кошторисами, грн.;

В_в.с. – сума витрат, що включаються у собівартість продукції планового року, грн. Приклад розрахунку потреби у витратах майбутніх періодів наведено утабл.6.10.

Таблиця 6.10

Розрахунок нормативу оборотних засобів на витрати майбутніх періодів

Сукупний норматив оборотних засобів підприємства обчислюється як сума часткових нормативів за формулою

, (6.7)

Таким чином, загальна потреба в оборотних засобах – сума оборотних засобів, розрахована для окремих елементів: виробничих запасів (сировина і основні матеріали, допоміжні матеріали, покупні вироби, і напівфабрикати, паливо, тара багаторазового використання, запасні частини, малоцінні і швидкозношувані предмети), незавершене виробництво, готова продукція і витрати майбутніх періодів.