НЕВРОПАТІЯ СІДНИЧНОГО НЕРВА 1 ЙОГО ГІЛОК. Сідничний нерв — найтовстіший нерв не тільки попереково-крижового сплетення, а й усього тіла — є безпосереднім продовженням усіх корінців крижового сплетення
Сідничний нерв — найтовстіший нерв не тільки попереково-крижового сплетення, а й усього тіла — є безпосереднім продовженням усіх корінців крижового сплетення. У верхньому куті підколінної ямки сідничний нерв розділяється на великогомілковий і загальний малогомілковий нерви (рис 5.2, 5.3) [13].
Великогомілковий нерв — змішаний, проходить через підколінну ямку в гомілковопідколінному каналі між триголовим м'язом гомілки й довгим згиначем пальців стопи, а потім переходить на підошовну поверхню стопи. Іннервує м'язи й шкіру задньої поверхні гомілки й підошовної поверхні стопи.
Малогомілковий нерв теж змішаний. Проходить по зовнішньому краю підколінної ямки й розділяється на поверхневий малогомілковий і глибокий малогомілковий нерви. Іннервує шкіру й м'язи на тильній поверхні гомілки й стопи.
У такий спосіб сідничний нерв своїми гілками іннервує м'язи задньої поверхні стегна, всі м'язи гомілки, стопи й шкіру всієї стопи.
Невропатія сідничного нерва буває, як правило, однобічною. Для захворювання характерні сильні болі, позитивний симптом натягу, зниження
м'язової сили й обсягу рухів у суглобах хворої ноги, розвиток асиметрії м'язів, поява вимушеної пози внаслідок болю, що може стати причиною викривлення хребта (сколіозу). Хворому важко пересуватися самостійно. розвиваються характерні трофічні розлади, порушення судинних реакцій. Значне ушкодження сідничного нерва (у сідничній ділянці) викликає повний параліч нижньої кінцівки.
Неврит сідничного нерва може мати травматичне походження (наприклад, при переломах кісток таза). Варіантом травматичного невриту може бути "ін'єкційний" неврит, що виникає при внутрішньом'язових ін'єкціях. Обстеження хворих показує, що при невриті сідничного нерва спостерігається:
Рис.5.2. Схема поперекового і крижового нервових сплетень: 1 — поперекове сплетення; 2 — крижове сплетення; З — пахова зв'язка; 4 — замикальний нерв; 5 — сідничний нерв; б — стегновий нерв [13]
• наявність анталгічної (протибольової) пози;
• обмеження амплітуди рухів у тазостегновому, колінному й гоміл-ковостопному суглобах;
• натяг нерва (симптом Ласега — біль по ходу нерва при вихідному положенні лежачи на спині й згинанні
випрямленої ноги в тазостегновому суглобі);
• вегетативно-судинні порушення (ціаноз, зниження температури шкіри, набряклість стопи).
ЛГ призначають після припинення гострих хворобливих явищ. Застосовують полегшені й "протибольові" вихідні положення лежачи, напівлежачи на здоровому або хворому боці (залежно від характеру болю), а також стоячи з опорою. Виконують елементарні вправи без зусиль і з обмеженою амплітудою в суглобах ураженої кінцівки й хребетному стовпі. У міру зменшення болю використовують прості активні рухи з обтяженням (снарядом, вагою тіла), ускладненням координації та вихідного положення. У другій половині курсу лікування звертають увагу на зміцнення м'язів спини та формування правильної постави. У табл. 5.1 наведено приблизний комплекс вправ при невриті сідничного нерва.
Характеризуючи невропатію сідничного нерва, треба зазначити, що ураження такого нерва рідко буває повним, значно частіше спостерігаються ізольовані ураження його гілок (малогомілкового або великогомілкового нервів).
Малогомілковий нерв — найуразливіший з усіх нервових стовбурів нижніх кінцівок. Причини: переломи кісток, особливо голівки малогомілкової
кістки, внутрішньосуглобові переломи, вивихи в колінному суглобі, поранення, загальні інтоксикації (алкоголем, свинцем, миш'яком).
Клініка: характерне звисання стопи, неможливість розігнути стопу й пальці. Хворий не може стати на п'яту, відвести стопу, підняти її зовнішній край, пальці дещо зігнуті. Поступово відбувається атрофія м'язів на перед-ньозовнішній поверхні гомілки. Розвивається типова "півняча хода" (хворий високо піднімає ногу й ступає спочатку на пальці, потім зовнішнім краєм стопи й, нарешті, опускається на повну стопу) (рис. 5.4, і). Біль незначний. Чутливість порушена на зовнішній поверхні гомілки й тильній поверхні стопи. Рекомендується лікування положенням, фіксація стопи й гомілково-стопного суглоба під кутом, близьким до прямого.
Невропатія великогомілкового нерва може розвиватися при переломі великогомілкової кістки,
Рис.5.3. Топографія сідничного нерва і його гілок: 1 — сідничний нерв; 2 — двоголовий м'яв стегна; З — загальний малогомілковий нерв; 4 — ікроножний м'яз; 5 — підошовна поверхня стопи; Є — великогомілковий нерв; 7 — наліелеретинчастий м'яз; 8 — напівсухожильний м'яз [13]
пораненні й травмі. При ураженні нерва неможливо
підошовне згинання стопи, згинання пальців стопи, приведення стопи й підйом її внутрішнього краю (супінація). Стопа перебуває в положенні розгинання й набуває типового вигляду: заглиблене склепіння стопи, виступаюча п'ята, "пазуристе" положення пальців (рис. 5.4, 2). Невропатія великогомілкового нерва супроводжується сильним болем й вегетативно-судинними розладами, порушенням чутливості на задній поверхні гомілки й підошві.
Характерна також атрофія м'язів-згиначів стопи й м'язів підошовної поверхні стопи. Типова неможливість
стояння й ходьби на пальцях
При невропатіях кінцівок велика роль приділяється лікуванню положенням.
При лікуванні положенням у вихідному положенні лежачи стопа повинна впиратися в щит або підтримуватися лонгетою у середньофізіологічному положенні. Також застосовуються фізичні вправи пасивні й за допомогою, спрямовані на зміцнення м'язів гомілки й стопи, широко використовується
Дата добавления: 2014-12-14; просмотров: 936;