Організація оплати праці водіїв на міжнародних перевезеннях

Розмір зарплати водія залежить від обраної форми оплати його праці. Відповідно до ст. 2 Закону України від 24.03.1995 р. №108/95-ВР «Про оплату праці» заробітна плата може встановлюватися як у вигляді тарифних ставок (окладів), так і у вигляді відрядних розцінок, на розсуд працедавця, але, зрозуміло, за погодженням із працівником. При оплаті праці у вигляді тарифної ставки (окладу) працівникові оплачується фактично відпрацьований час. При оплаті праці у вигляді відрядних розцінок оплачується кількість виконаних завдань. У наказах про прийняття на роботу є посилання на оплату праці згідно зі штатним розписом підприємства. Тобто форма оплата праці за посадою «водій», яка буде встановлена під час прийняття його на роботу, має бути передбачена також і штатним розписом.

Зміна форми оплати праці водія є істотною зміною умов праці. Відповідно до ст. 32 КЗпП України водія потрібно буде попередити про таку зміну за два місяці. При організації і оплаті праці водія також слід керуватися Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджене наказом Мінтрансу України від 07.06.2010 р. №340.

Якщо для водія встановлена почасова форма оплати праці, то водієві потрібно буде оплачувати відпрацьований ним час, а не кількість або тривалість виконаних ним поїздок. Якщо працівник вийшов на роботу, а роботодавець не доручає йому виконання завдань, на розмір почасової оплати праці працівника це не впливає. Фактично відпрацьованим водієм часом вважаються години, проставлені у табелі обліку робочого часу (див. лист Мінпраці від 23.01.2009 р. №57/13/84-09, «ДК» №11/2009). Варто звернути увагу, що до оплачуваного робочого часу водія вантажного автомобіля включаються (п. 2.1 Положення №340):

1) змінний період керування автомобілем;

2) підготовчо-завершальний період;

3) час простоїв не з вини водія;

4) час простоїв у пунктах навантаження та розвантаження вантажів;

5) час медичних оглядів водія перед виїздом на маршрут (у рейс) та після повернення;

6) час проведення робіт з усунення технічних несправностей автомобіля на маршруті (у рейсі);

7) час охорони автомобіля з вантажем або без нього під час стоянки на кінцевих чи проміжних пунктах при здійсненні міжміських перевезень;

8) половина часу, передбаченого завданням на рейс міжміського сполучення при роботі двох водіїв на транспортному засобі, обладнаному спальним місцем;

9) інший час, прямо встановлений законодавством України.

Нормальна тривалість робочого тижня водія не повинна перевищувати 40 робочих годин, з особливостями, встановленими п. 2.2 Положення №340, залежно від графіка водія. А графік виходів на роботу водія може бути різноманітним: від п'ятиденного восьмигодинного робочого тижня до підсумованого обліку робочого часу — у разі якщо встановити чіткий графік виходів на роботу неможливо (але з дотриманням 40-годинної норми робочого часу). Варто звернути увагу, що для водіїв вантажного автомобіля організація ненормованого робочого дня Положенням №340 не передбачена. Отже, всі години роботи, відпрацьовані понад норму робочого часу, вважаються понаднормовими й оплачуються за ст. 106 КЗпП у подвійному розмірі. Такі наднормові години не можуть перевищувати 4 годин протягом 2 днів або 120 годин на рік, крім випадків, коли водій працюватиме понаднормово при технічній несправності автомобіля, під час зупинки транспорту в рейсі або за несприятливих погодних умов. Крім того, водій має право на обідню перерву у розмірі робочого часу, встановленого розділом IV Положення №340.

Що ж до оплати праці водія в нічний час (період доби з 10 години вечора до 6 години ранку), то така оплата здійснюється відповідно до ст. 108 КЗпП: у підвищеному розмірі, встановленому трудовим, колективним або галузевим договором (угодою), але доплата за роботу вночі має бути не нижчою від 20% тарифної ставки (окладу) за кожну відпрацьовану годину. Зверніть увагу також на те, що тривалість роботи (зміни) водія у нічний час скорочується на одну годину (ст. 54 КЗпП).

У разі якщо водій здійснюватиме іноді міжміські перевезення, на цей період йому потрібно буде оформити відрядження зі всіма гарантіями, передбаченими ст. 121 КЗпП: середньою зарплатою, добовими, витратами на проживання та компенсацією понесених у зв'язку з виконанням завдання витрат. Якщо ж водій постійно здійснюватиме міжміські поїздки, то його робота вимагатиме надання йому не добових, а польового забезпечення (та інших гарантій), у порядку, встановленому Постановою КМУ від 31.03.99 р. №490 «Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться у дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер»