Б) Огляд. 83.спочатку виникає збліднення шкіри в місцях тривалого тиску, яке переміняється почервонінням, а потім ціанозом (синюшним забарвленням)

83.спочатку виникає збліднення шкіри в місцях тривалого тиску, яке переміняється почервонінням, а потім ціанозом (синюшним забарвленням)

84.приєднується набряк шкіри й виникають міхури, наповнені рідиною жовтуватого, а пізніше сукровичного кольору, після їхнього розкриття утворюються ерозії

85.якщо дія етіологічного фактора не усувається, виникає некроз тканин з утворенням виразкового дефекту з некротичним дном, що має тенденцію до поширення вглиб і вшир

86.при лікуванні й належному догляді за хворим на місці ерозії може утворитися темно-коричневий або чорний струп

в) Пальпація

87.болючість тканин навколо пролежня

г) Перкусія й аускультаціяне інформативні;

Е) Лабораторні й інструментальні методи дослідження для діагностики пролежнів не використовуються

Ж) Профілактика пролежнів:

88.часта зміна положення тіла в ліжку (до 8-10 раз у день, крім часу сну)

89.регулярна зміна постільної й натільної білизни й усунення складок, що утворилися

90.обмивання місць, які найбільш чутливі до утворення пролежнів, теплою водою з милом і протирання камфорним спиртом, одеколоном, присипання тальком

91.підкладання під таз, п'яти, лікті, потилицю гумових кіл з полотняними наволочками або використання спеціальних матраців;

З) Лікування пролежнів

92.бажано виключити лежання хворого на стороні утворення пролежня

93.з появою почервоніння шкіри - протирання камфорним спиртом, одеколоном, розчином марганцевокислого калію, кварцове опромінення шкіри

94.з появою міхурів шкіру обробляють 70% спиртом або розчином брильянтової зелені

95.з появою ерозій – заходи, спрямовані на зменшення мацерації: обробка йодвмісними антисептиками, опромінення ультрафіолетом, застосування пов'язок із сорбентами

96.при глибоких виразках - лікування аналогічно лікуванню гнійної рани

И) Наслідки пролежнів

97.існують довгостроково, часто гояться тільки після усунення етіологічного фактора (наприклад, перехід до активного режиму після тривалого постільного режиму)

98.приєднання вторинної інфекції, від якої може наступити загибель хворого

Нориці

А) Визначення:нориця(fistula) – це патологічний хід, що сполучає порожнини, порожнисті органи або патологічне вогнище між собою, або із зовнішнім середовищем.

Штучні зовнішні нориці називаються стомами (гастростома, епіцистостома, цекостома й ін.)

Штучні внутрішні нориці називаються анастомозами (гастроєюноанастомоз, ілеотрансверзоанастомоз й ін.);

Б) Етіологія

99.пороки ембріонального розвитку (наприклад, серединні й бічні нориці шиї, які утворюються при інфікуванні серединних і бічних кист шиї, патологічним субстратом яких є зародкові залишки);

100.травми (наприклад, кишкова нориця після поранення);

101.порушення трофіки (наприклад, холецисто-дуоденальна нориця у результаті пролежня стінки жовчного міхура каменем);

102.інфекції (наприклад, хронічний остеомієліт, кістково-суглобний туберкульоз й ін.);

103.розпад новоутворень (наприклад, пузирно-маткова нориця при раку тіла матки, або шлунково-ободова нориця при раку шлунка);

104.лікувальні заходи (наприклад, штучні лікувальні нориці або лігатурна післяопераційна нориця, що утворюється після самостійного розкриття лігатурного абсцесу);