Стискання головного мозку. 1. Визначення:Стискання головного мозку травматичного характеру – це місцева й загальна компресія речовини мозку зі зсувом серединних структур
1. Визначення:Стискання головного мозку травматичного характеру – це місцева й загальна компресія речовини мозку зі зсувом серединних структур, деформацією й стиском вмістищ ліквору, дислокацією й обмеженням стовбура мозку в результатіоб'ємного скупчення рідкої або зсілої крові, ліквору або детриту в суміші із кров'ю.
2. Етіологія стискання головного мозку:
А) Черепно-мозкова травма;
Б) Пухлини головного мозку;
В)Нетравматичні крововиливи (геморагічні інсульти в результаті розриву аневризми або стінки мозкових судин).
3. Патогенез стискання головного мозку:
А)При травмі утворюється гематома, що спочатку стискає «запасні» простори черепа. Це зумовлює наявність світлого проміжку, коли потерпілий перебуває у свідомості;
Б) Світлий проміжок триває від декількох хвилин до декількох днів і його тривалість залежить від калібру, типу (вена або артерія), кількості ушкоджених судин, стану згортальності крові, обсягу крововиливу;
В) У міру наростання гематоми стискаються вени на поверхні мозку, і виникає його набряк, що підсилює стискання мозкової речовини в непіддатливій черепній коробці;
Г) При кількості вилитої крові 65-70 мл епідурально або 100-120 мл субдурально компенсаторні механізми виснажуються, і хворий знову непритомніє.
4. Локалізація скупчення крові:
Рис. 106. Локалізація внутрішньочерепних гематом.
- під павутинною оболонкою в спинномозковому каналі (травматичний субарахноїдальний крововилив);
- над твердою мозковою оболонкою (епідуральна гематома);
- під твердою мозковою оболонкою (субдуральна гематома);
- у товщі мозкової тканини (внутрімозкова гематома);
- у шлуночках мозку.
5. Клінічна картина стискання головного мозку:
А) Скарги:
- різке посилення локального головного болю, так що хворий не має сил терпіти (перша грізна ознака підвищення внутрічерепного тиску);
- повторна блювота;
Б) Анамнез захворювання:
- наявність світлого проміжку після травми, коли потерпілий опритомнює і його стан поліпшується;
В) Об'єктивні дані:
- різка брадикардія;
- підвищення артеріального тиску;
- температура тіла може підвищуватися до 40-41˚С
г) Огляд:
+Загальмозкові симптоми:
- хворий тримається за голову на стороні ушкодження й прагне лягти на хвору сторону;
- обличчя гіперемоване, озноб, позіхання, «гусяча шкіра»;
- шкірні покриви й слизові оболонки ціанотичні;
- виникають судороги, епілептичні напади, психомоторне порушення;
- з'являється млявість, апатія, підвищена сонливість при збереженні свідомості й орієнтування;
- вторинна втрата свідомості винятково за стовбурним типом (оглушення, сопор, кома).
+Осередкові симптоми :
- з'являється або заглиблюється геміпарез на боці, протилежному локалізації гематоми;
- виникає однобічний мідриаз (прогресуюче стійке розширення зіниці на стороні гематоми);
- тахипное.
6. Особливості клінічної картини: стискання головного мозку часто сполучається із забоєм головного мозку й переломом основи черепа(крововилив у ретробульбарну клітковину – екзофтальм або парабульбарну клітковину – «шоферські окуляри», підшкірна емфізема в лобовій ділянці, витікання ліквору й/або крові з вуха, лікворея з носа).
Рис. 107. Перелом основи черепа
7. Діагностика внутрішньочерепних гематом:
- візуалізація гематоми при комп'ютерній томографії;
- зсув серединних структур мозку на ехоенцефалографії.
Рис. 108. Комп’ютерна томограмма при внутрішньочерепній гематомі
8. Лікування внутрішньочерепних гематом:
- як правило, оперативне - трепанація черепа, видалення гематоми й зупинка кровотечі;
- консервативна терапія при крововиливах малого обсягу;
- у післяопераційному періоді лікування аналогічно лікуванню удару головного мозку.
Дата добавления: 2014-12-14; просмотров: 734;