Наростання кризових явищ у суспільному та економічному житті Української РСР впродовж 60-х – пер. пол. 80-х рр. ХХ ст.
У 60-х роках в СРСР функціонував могутній народногосподарський комплекс, важливою складовою якого була багатогалузева економіка України. Досягнення попередніх років відкривали перед радянським суспільством можливості подальшого соціально-економічного, культурного розвитку та політичної стабільності.
Невдовзі після прийняття третьої програми Комуністичної партії у 1961 р. стало очевидним, що накреслений стратегічний курс на переростання соціалізму у комунізм упродовж двох десятиліть країна здійснити не зможе. У саму основу цього курсу були закладені концептуальні прорахунки. В економіці передбачалося випередити розвинені країни світу у виробництві сталі, чавуну, нафти, газу, цементу та іншого на душу населення. І в теорії, і на практиці спрощено трактувалися такі принципові питання, як форми власності, кооперації, класові і міжнаціональні відносини, народовладдя і самоуправління. Як наслідок незабаром намітилися розходження між програмними положеннями та дійсністю.
У 60-х роках, як і у попередній період, радянська економіка продовжувала розвиватися екстенсивними методами. Нове керівництво СРСР, яке прийшло на зміну М. Хрущову восени 1964 р., вже з весни 1965 р. започаткувало економічні реформи, які умовно можна звести до трьох основних напрямів.
Перший полягав у заміні територіального управління народним господарством на галузевий принцип. Другий – у спрощенні системи планування і її націленості на фактично реалізовану продукцію замість валових показників.Третій – у вдосконаленні системи економічного стимулювання виробництва технічно досконалої і якісної продукції.
З кінця 70 – початку 80-х років було зроблено акцент на розвиток агропромислового комплексу, що складався з трьох основних блоків: промислових підприємств з обслуговування сільського господарства: колгоспів, радгоспів, міжгосподарських об’єднань, приватних підсобних господарств тощо;(харчової, переробної і легкої промисловості та громадського харчування.
Протягом 1970-1985 рр. розширення виробництва досягалося передусім за рахунок більших затрат праці, залучення додаткових ресурсів. Економіка розвивалася екстенсивним шляхом, будувалося чимало підприємств, у виробництво залучались нові робочі руки.
В 70-хрр. в Україні розпочалося будівництво атомних електростанцій із використанням недосконалих реактррів. Посилювалася експлуатація природних багатств республіки.
На початку 80-х рр. було поставлено завдання переорієнтувати інвестиції на технічне переозброєння, реконструкцію діючих підприємств при обмеженому будівництві нових і розширенні діючих кількість комплексно-механізованих і автоматизованих підприємств- з 1,0 тис. до 1,2 тис.
За 1966-1985 рр. зменшились середньорічні темпи приросту основних показників економічного розвитку України. Валовий суспільний продукт зростав за роки восьмої п’ятирічки на 6,7%, девятоі – на 5,6%, десятої – на 3,4%, одинадцятої – на 3,5%. Темпи приросту національного доходу становили відповідно 6,7; 4,6; 3,4; 3, 7%; продукції промисловості – 8,4; 7,2; 3,9; 3,5%; продуктивності праці – 6,1; 4,1; 3,0; 3,8%.
Темпи приросту реальних доходів на душу населення становили у восьмій п’ятирічці 5,8%, дев’ятій – 3,8% десятій – 3,2%, одинадцятій – 2.7%.
Дата добавления: 2014-12-14; просмотров: 838;