Б) Анамнез. 128.вказівки на запальні, онкологічні захворювання внутрішніх органів, або на виконані раніше оперативні втручання;
128.вказівки на запальні, онкологічні захворювання внутрішніх органів, або на виконані раніше оперативні втручання;
в) Об'єктивні дані
129.при незначних втратах з нориці стан задовільний, при більших втратах, особливо при високих норицях шлунково-кишкового тракту (шлунок, дванадцятипала й тонка кишки) – стан тяжкий за рахунок зневоднювання, порушень електролітного й білкового обміну;
130.температура тіла нормальна;
131.у тяжких випадках - тахікардія, гіпотонія, при електролітних порушеннях – судороги;
г) Огляд:
132.при значних втратах з нориці можливе зниження маси тіла (іноді до стадії кахексії), шкірні покриви бліді, сухі;
133.при зовнішніх норицях: на шкірі норицевий отвір з відокремлюваним;
134.у місці локалізації зовнішнього отвору нориці - перифокальний дерматит (набряк, яскраво- червоне забарвлення шкіри, відсутність епідерміса, мокнення, підвищена кровоточивість), аж до утворення виразок при наявності агресивного відокремлюваного;
д) Пальпація
135.при наявності перифокального дерматиту – болючість у його зоні;
136.при внутрішніх норицях можуть пальпуватися інфільтрати, пухлиноподібні утворення;
е) Перкусія й аускультація малоінформативні;
Е) Лабораторні дані
137.при норицях з незначним відокремлюваним патологічні зміни не виявляються;
138.при значних втратах з нориці розвивається гіпо- і диспротеїнемія, порушення електролітного балансу, анемія;
Ж) Дані інструментальних методів дослідження
а) зондування норицевого ходу дозволяє встановити його глибину й напрямок;
б) фістулографія – рентгенологічне дослідження із введенням контрастної речовини через зовнішній норицевий хід. Дозволяє встановити довжину й напрямок норицевого ходу, наявність порожнин, зв'язок нориці із внутрішніми органами;
в) фістулоскопія – ендоскопічне дослідження норицевого ходу, що крім його характеристик дозволяє оцінити ступінь епітеліальної вистилки;
г) контрастна рентгенографія шлунково-кишкового тракту, бронхіального дерева, сечовивідних шляхів дозволяє виявити внутрішні нориці й установити їх топічний діагноз;
д) ендоскопічні дослідження порожнистих органів дозволяють визначити локалізацію й розміри норицевого ходу з органа в орган;
З) Лікування нориць
а) консервативна терапія
139.усунення вогнищ хронічного запалення й факторів, які підтримують функціонування гранулюючої нориці, може сприяти її самостійному закриттю (наприклад, видалення сторонніх предметів, лігатур);
140.місцеве лікування: ретельний догляд за шкірою, захист шкіри від подразнювальної дії норицевого відокремлюваного за допомогою захисних паст і мазей;
141.загальне лікування: повноцінне харчування, компенсація водно-електролітних і білкових втрат, стимуляція процесів репарації;
б) оперативне лікування показане при епітелізованих норицях. Види оперативного втручання:
142.висікання норицевого ходу з видаленням його джерела (наприклад, висікання лігатурної нориці м'яких тканин);
143.роз'єднання або резекція частини органів при внутрішніх норицях (наприклад, роз'єднання холецистодуоденальної нориці з холецистектомією);
144.пломбування норицевого ходу (наприклад, при зовнішніх панкреатичних норицях);
145.відновні операції при зовнішніх губоподібних норицях , які полягають у мобілізації стінки порожнистого органа й зашиванні отвору в ньому, або зшиванні його стінок з метою відновлення безперервності органа;
Дата добавления: 2014-12-14; просмотров: 686;