Специфіка діяльності транспортно-експедиційних підприємств та їх економічна оцінка.

Останнім часом посилюється тенденція диверсифікації діяльності транспортно-експедиційних підприємств. Експедитори надають вантажовласникам послуги, які виходять за межі транспортного обслуговування товароруху й охоплюють сфери постачання, виробництва, складування та управління запасами, розподілення товарів, тобто майже всю виробничу діяльність обслуговуючого підприємства. Отриманідані свідчать, що питому вагу функцій, які передані транспортно-експедиційним підприємствам: виконання розрахунків, доставку вантажу - 70% проаналізованих підприємств; складування продукції та сировини - 22%; вибір найвигіднішого варіанту доставки - 22%; створення інформаційних систем для збереження та обробки даних - 13%; організація та здійснення електронного обміну даними з партнерами - 12%; експлуатація парку пересувного складу, що належить фірмі - 11%; спостереження за проходженням замовлень - 7%; контроль рівня матеріальних запасів - 7%.

Аналіз періодичних публікацій з питань огляду ситуації на українському ринку транспортно-експедиційних послуг дозволяє виділити основні причини відставання вітчизняних транспортно-експедиційних підприємств від компаній-нерезидентів: існуюча система транспортно-експедиційного обслуговування не відповідає сучасним вимогам за техніко-економічними аспектами своєї діяльності й потребує їх удосконалення. Цей факт пояснюється критичним станом вітчизняної транспортної системи за технічними характеристиками шляхів сполучення, а також катастрофічним станом рухомого складу на всіх видах транспорту. Підтвердженням цього становища є показник ступеню зносу основних виробничих фондів на транспорті, який складає 60% - 80% . Таке становище ускладнюється ще й тим, що практично припинилися інвестиції в усі елементи транспортної інфраструктури, у тому числі для підтримки безпечного технічного стану основних фондів. Іншими причинами відставання вітчизняних транспортно-експедиційних підприємств від компаній-нерезидентів є такі:

- транспортно-експедиційна діяльність на Україні суттєво відстає від міжнародних стандартів у впровадженні комбінованих перевезень, а також не відповідає потребам клієнтури за швидкістю доставки, збереженню вантажів, комплексності у наданні послуг, безпечності під час перевезень;

- вітчизняний ринок транспортно-експедиційних послуг формується стихійно, споживачі не мають належних економічних й юридичних гарантій відносно отримання якісних послуг;

- транспортно-експедиційна діяльність не забезпечена відповідно розвиненою матеріально-технічною базою, особливо термінальним господарством, системою інформатизації, інфраструктурою комбінованих перевезень;

- сфера транспортно-експедиційних послуг на даний момент є однією з нерегульованих і невизначених у правовому відношенні видів економічної діяльності. Ця обставина є одним з головних факторів, що зумовлює вищезгадані недоліки в організації транспортно-експедиційної діяльності.

В роботі виділені і досліджені основні фактори впливу на конкуренцію на ринку транспортно-експедиційних послуг.

Разом із заходами державного регулювання, спрямованими на розвиток конкуренції, поглибленню ринкових відносинна транспорті і підвищенню його привабливості як сфери підприємництва та інвестицій, сприяють структурні перетворення на окремих видах транспорту.

Велику роль в цьому питанні відіграє вдосконалення антимонопольного регулювання, основними напрямами якого є:

• вдосконалення методик реального контролю ринкової концентрації та оцінки фактичного рівня конкуренції;
• розмежування ринку транспортних послуг і використання транспортних засобів для некомерційних потреб;
• скорочення монопольних сфер діяльності з поступовим заміщенням прямого регулювання на ринкові методи регулювання;
• формування процедур урегулювання, що дозволяють формувати вимоги і умови доступу до надання послуг із залученням організацій операторів, користувачів та їх об'єднань.

Держава не повинна обмежувати доступ операторів на ринок.Основним інструментом, стимулюючим консолідацію транспортного бізнесу, є посилення якісних вимог до операторів.Консолідація може здійснюватися на корпоративній основі, шляхом створення альянсів, пулів, використання інших механізмів, які допускає чинне законодавство. Тарифно-цінове регулювання повинно бути обмежено сферами природних монополій. При цьому забезпечується баланс інтересів суб'єктів регулювання та споживачів їх послуг.При регулюванні тарифів можуть розв'язуватися такі основні завдання:

• моніторинг загального рівня тарифів з метою обмеження їх інфляційного впливу;
• граничних рівнів тарифів з метою забезпечення доступності послуг для більшості потенційних споживачів і для недопущення короткочасної реалізації транспортних послуг нижче за собівартість з метою отримання конкурентних переваг або довгострокового застосування занижених цін, що свідомо виключають можливість якісного обслуговування і забезпечення вимог безпеки транспортного процесу;
• досягнення цінової прозорості ринку (за рахунок розширення практики застосування принципу "оголошеного тарифу").

В сучасній практичній реалізації транспортно-експедиційної діяльності ускладнюється процес розмежування операцій транспортно-експедиційного обслуговування із загального виробничо-розподільчого циклу. Враховуючи цей факт, можна визначити транспортно-експедиційну діяльність як підприємницьку діяльність виробничої сфери, яка має міжгалузево-інфраструктурний характер і виконує інтеграційні функції на товарно - транспортному ринку.

Основні причини, що стримують розвиток транзиту вантажів в Україні (обсяги транзитних перевезень територією Українинаведені в табл.1), полягають у невпорядкованості системи контролю вантажів на кордоні, високій вартості послуг, що надаються митними брокерами, контрольними службами і транспортними терміналами, численних бюрократичних перепонах при оформлені транзитних перевезень, низькій швидкості доставки вантажів, несприятливій кримінальній обстановці, браку комплексного, у тому числі інформаційного обслуговування на шляху транзиту, відсутності необхідних правових актів, що регулюють транзитні перевезення та їх експедиційне обслуговування.

11. Документи на виконання міжнародних автомобільних перевезень вантажів

При виконанні міжнародних перевезень вантажів резиденти України повинні мати:

• дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення;
• ліцензійну картку на транспортний засіб;
• дозвіл щодо узгодження умов та режимів перевезення в разі перевищення вагових або габаритних обмежень;
• свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу;
• сертифікат відповідності щодо безпеки руху, екологічної безпеки та енергозбереження вимогам країн, по території яких буде здійснюватися перевезення.

При виконанні міжнародних перевезень вантажів нерезиденти України повинні мати:

• дозвіл України;
• дозвіл щодо узгодження умов та режимів перевезення в разі перевищення вагових або габаритних обмежень;
• свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу;
• сертифікат відповідності транспортного засобу вимогам законодавства України щодо безпеки руху, екологічної безпеки та енергозбереження.