Санація підприємства: основні положення та механізм реабілітації підприємств

На сьогоднішній день більшість вітчизняних підприємств працюють збитково і надалі спостерігається стійка тенденція до збільшення кількості фінансово неспроможних підприємств.

Для ефективного реагування на ці загрозливі тенденції необхідно формувати систему заходів щодо оздоровлення підприємств, виходу їх із фінансової кризи на основі концепції інституту неспроможності, процедури якого передбачають проведення санації.

За останні роки в Україні є реальні спроби створити правову і методологічну базу для проведення санації підприємств. Логічним проявом даного процесу стало "Положення про порядок проведення санації державних підприємств", затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994р., а також постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку проведення досудової санації державних підприємств" №515 від 17.03.2000 р.

Згідно з текстом названих документів під санацією розуміють систему економіко-організаційних заходів, спрямованих на оздоровлення фінансового стану підприємства-боржника. При цьому санація підприємства проводиться у зв'язку із:

Ø забезпеченням подальшого розвитку пріоритетних галузей народного господарства;

Ø галузевою чи міжгалузевою переорієнтацією підприємства; здійсненням антимонопольних заходів;

Ø в інших випадках – з ініціативи органу, уповноваженого управляти державним майном.

Законодавець визначає основні шляхи санації підприємства, перелічені нарис. 24.10.

Рис. 24.10. Напрямки санації

Закон розрізняє поняття "досудова санація", передбачене також новим Господарським кодексом України.

Досудова санація – це система заходів щодо відновлення платоспроможності, підприємства-боржника, які здійснюються органом, уповноваженим управляти майном боржника, з метою запобігання його банкрутству до початку порушення провадження у справі про банкрутство.

Ініціатива щодо проведення досудової санації може виходити від уповноважених органів, підприємств, кредиторів або інших осіб.

Для проведення досудової санації розробляється план, який повинен містити:

Ø реквізити підприємства;

Ø відомості про фінансово-господарське становище;

Ø заходи, щодо відновлення платоспроможності і терміни їх здійснення;

Ø розрахунок необхідних коштів для реалізації заходів;

Ø визначення джерел фінансування заходів;

Ø умови участі інвесторів і кредиторів у проведенні досудової санації (набуття права власності на майно підприємства відповідно до законодавства, розпорядження частиною продукції, оренда майна підприємства, задоволення вимог кредиторів шляхом переведення боргу на інвестора тощо);

Ø очікувані наслідки виконання плану досудової санації.

Рис. 24.11. Класична модель фінансового оздоровлення підприємства

Документи, необхідні для проведення досудової санації:

Ø баланс (форма І), звіт про фінансові результати (форма 2), інші матеріали бухгалтерської звітності підприємства не менше, ніж: за три останніх роки і на кінець кварталу, що передував поданню на погодження;

Ø план санації з обґрунтуванням основних пропо­зицій інвестора (кредитора) та реальних джерел інве­стування щодо проведення досудової санації;

Ø проекти договору (договорів), яким визначати­муться умови участі інвестора або кредитора, зок­рема з питань набуття права власності на майно підприємства, розпорядження частиною його про­дукції, оренди майна підприємства, задоволення ви­мог кредиторів шляхом переведення боргу (частини боргу) на інвестора.

Очевидно, що санація може розглядатися не тільки як економічна категорія, але й як процес, який має певну послідовність кроків. Для відображення цих кроків скористаємося загальновідомою моделлю фінансового оздо­ровлення підприємства (рис. 24.11.), в якій по­чатком є аналіз причин фінансової кризи, який дозволяє прийняти рішення щодо доцільності проведення санації.

Рішення про проведення санації підприєм­ства чи його ліквідації приймається на основі підсумків санаційного аудиту (в моделі відоб­ражено як "аналіз причин виникнення кризо­вої ситуації"). Основна мета санаційного ауди­ту полягає в перевірці санаційної здатності підприємства, тобто, визначенні глибини фінансової кризи і виявлення можливостей її ліквідації. Санаційний аудит має свою по­слідовність і набір функціональних дій, відоб­ражених на рис.24.12.

Санаційна здатність – це сукупність фінан­сових, організаційно-технічних і правових можливостей підприємства, що перебуває у фінансовій кризі, які визначають його здатність для успішного проведення фінансової санації.

Рис.24.12. Процес санаційного аудиту

Рис. 24.13. Загальні передумови та критерії санаційної здатності підприємства.

До загальних умов санаційної здатності відносять наявність у підприє­мства потенціалу для майбутньої успішної діяльності, а саме:

Ø реальних можливостей збільшення виторгу від реалізації, зменшення собівартості продукції, і на цьому ґрунті досягнення високої рентабельності фінансово-господарської діяльності;

Ø реальної можливості досягнення задовільної структури балансу;

Ø реальних можливостей забезпечення стабільної ліквідності.

Загальні передумови та критерії санаційної здатності підприємства показано на рис. 24.13.

Увага!

Санаційно здатним підприємство буде в тому випадку, якщо продисконтована очікувана майбутня вартість активів (при умові успішної санації) буде більша за вартість його ліквідаційної маси перед проведенням санації.

Окремим блоком у класичній моделі санації є формування страте­гічних цілей і тактики проведення санації. Кінцева мета санаційної стра­тегії полягає в досягненні довгострокових конкурентних переваг, які б забезпечили підприємству високий рівень рентабельності, а суть самої стратегії полягає у виборі найкращих варіантів його розвитку та в оптимізації політики капіталовкладення.

Відповідно до вибраної стратегії розробляється програма санації, тобто система взаємопов'язаних заходів, спрямованих на вихід підприє­мства з кризи, із виходом на проект санації.

У програмі санації пропонуються такі головні заходи:

Ø реструктуризація підприємства;

Ø перепрофілювання виробництва;

Ø закриття нерентабельних виробництв;

Ø відстрочка, розстрочка або погашення частини боргів, про що укладається мирова угода;

Ø ліквідація дебіторської заборгованості;

Ø продаж: частини майна боржника;

Ø зобов'язання інвестора про погашення боргу боржника шляхом переве­дення на нього боргу та його відповідальність за невиконання взятих на себе зобов'язань;

Ø продаж: майна боржника як цілого майнового комплексу;

Ø удосконалення організації праці;

Ø інші спроби відновлення платоспроможності боржника.

Наступним елементом класичної моделі реабілітації підприємства є проект санації, який ґрунтується на програмі санації і включає такий зміст: техніко-економічне обґрунтування санації, розрахунок необхідних

Рис. 24.14. Критерії вибору альтернативного варіанту проекту санації.

фінансових ресурсів, конкретні графіки та методи мобілізації фінансово­го капіталу, строки освоєння інвестицій та їхньої окупності, оцінку ефек­тивності санаційних заходів, а також прогнозовані результати виконання процесу. Для підвищення корисності санаційних заходів проект санації має бути багатоваріантний, щоби мати можливість вибору доцільнішо­го шляху з-поміж альтернативних. Вибір кращого варіанту здійснюють

Рис. 24.15. Структурно-логічна схема бізнес-плану санації

за допомогою відповідних критеріїв, вказаних на рис. 24.14.

Обґрунтування санаційного процесу для кожного окремого підприєм­ства може бути представлене у різних формах: план фінансового оздо­ровлення; бізнес-план, техніко-економічне обґрунтування. Не існує стан­дартно-типової форми та структури такого плану, тому подаємо синте­зований варіант структури бізнес-плану санації, який в класичній моделі фінансового оздоровлення підприємства завершує цикл санаційного про­цесу. Бізнес-план спрямовано на відновлення платоспроможності й до­сягнення ефективної діяльності з урахуванням наданої державної підтримки для проведення санаційних заходів.

Структура бізнес-плану із коротким змістом його розділів представ­лена на рис. 24.15.

Як бачимо із рисунку, бізнес-план санації може складатися із вступу і чотирьох розділів.

У вступі відображається загальна характеристика об'єкту санації: подаються дані про його правову форму організації діяльності, форму власності, організаційну структуру, сферу діяльності та життєвий цикл існування (коротка історична довідка).

Крім того, тут доцільно вказати мету плану санації, замовника плану і методи, які використовують під час розроблення плану.

У першому розділі відображається вихідна ситуація на підприємстві, яка передувала реабілітації, включаючи аналіз чинників зовнішнього середовища і характер їх впливу на підприємство, аналіз сильних і слаб­ких сторін підприємства, із яких можуть випливати причини кризового стану, а також аналіз реального потенціалу для виходу з кризи.

На основі аналізу вихідної ситуації робиться висновок про доцільність і можливість санації підприємства чи про необхідність його ліквідації.

У другому розділі розкриваються стратегічні цілі санації, цільові орієн­тири і розробляється стратегія санації підприємства.

Крім цього, у даному розділі повинна бути відображена оперативна програма із зазначенням заходів для покриття поточних збитків, віднов­лення платоспроможності і ліквідності підприємства.

Третій розділ є основною частиною бізнес-плану санації, оскільки він містить конкретний план заходів щодо відновлення прибутковості і конкурентноспроможності підприємства на тривалу перспективу. Схема­тично в загальній формі ключові позиції змісту даного розділу відобра­жені на рис. 24.16.

Рис. 24.16. Структура основної частини плану санації

Складовими частинами цього розділу є: план маркетингу і оцінка ринків збуту.

Уданому підрозділі визначаються ринкові фактори, які впливають на збут продукції та місткість ринку;ступінь еластичності попиту і рівень платоспроможності покупців; умови збуту; галузеві ризики; ситуація на суміжних товарних ринках; визначаються можливості і шляхи розши­рення ринків збуту.

План виробництва і капіталовкладень містить дані про необхідні фактори виробництва, тобто, предмети праці і знаряддя праці. У ньому, зокрема, відображається виробничий процес (склад технологічних опе­рацій і перелік їх виконання) і, відповідно, для цього процесу подаються дані про виробниче устаткування, його склад, вікова структура, ступінь зносу, наявність, потребу і джерела її покриття. Крім того, відображається інформація про необхідну сировину (включаючи наявність альтернатив), взаємозв'язки з постачальниками, заходи для покращення якості сиро­вини з метою досягнення конкурентних переваг і суму затрат на прид­бання. На основі цього визначається потреба в інвестиціях і формуєть­ся план капіталовкладень у формі кошторису (він складається під конк­ретний виробничий план діяльності підприємства).

Організаційний план – відображає організаційну структуру підприємства, можливості реструктуризації і перепрофілювання; кадровий потенціал і систему менеджменту та можливості її покращення.

Фінансовий план – є вирішальним в обґрунтуванні вибору альтер­нативного варіанту фінансового оздоровлення підприємства. Він вклю­чає в себе прогнозування фінансових результатів, розрахунок обсягів додаткових інвестицій, обґрунтування джерел фінансування, складання прогнозного балансу, розрахунок фінансових коефіцієнтів.

Четвертий розділ містить розрахунок ефективності санації, а також перелік заходів, щодо реалізації плану і контролю за ходом його реалі­зації. У цьому розділі також прогнозуються можливі ризики і збитки.

Основними критеріями оцінки ефективності санації є: ліквідність і пла­тоспроможність; прибутковість; додаткова вартість, створена в резуль­таті санації; конкурентні переваги.

Якщо за основу прийняти критерій прибутковості, то ефективність санації (Е) можна визначити як відношення прогнозованого обсягу додаткового прибутку до розміру інвестицій на проведення санації.

Результати санації в деяких випадках можна оцінити на основі додаткового прибутку підприємства, який складає різницю між сумою прибутку після санації і його розміром (або величиною збитків) до проведення санації.

Для об'єктивнішої оцінки ефективності прогнозований обсяг прибутку приводять до теперішньої вартості. Вкладення для проведення санації розглядаються як інвестиція санатора у підприємство з метою одержання прибутку.

Такий критерій, як додаткова вартість, створена в результаті санації, показує абсолютний приріст вартості активів підприємства, якого можна очікувати в результаті реалізації плану санації. Вона розраховується, як різниця між потенційною вартістю підприємства (після проведення санації) і його вартістю до санації. Потенційна вартість визначається на основі приведених до теперішньої вартості майбутніх грошових потоків.

У цьому розділі санаційного бізнес-плану також оцінюється ступінь ризику вибраного шляху реабілітації, оскільки наслідки реалізації занадто ризикованих проектів бувають здебільшого негативними, тому ця проблема потребує ретельного обміркування.

Для невеликих підприємств ризики можуть бути пов'язані, насампе­ред, із мікросередовищем та внутрішніми негараздами. Для великих підприємств, які розпочали реалізацію проекту санації, ризики найчасті­ше виходять із макросередовища (зміна нормативно-правової бази, дер­жавної політики тощо).

Отже, бізнес-план санації підприємства є важливим інструментом для реабілітаційних заходів критичних підприємств і мета санації буде до­сягнута, якщо вдається вивести підприємство із кризи, нормалізувати його виробничу діяльність і уникнути оголошення підприємства-борж-ника банкрутом.

Особливе місце у процесі санації посідають заходи фінансово-еконо­мічного характеру, які відображають фінансові відносини, що виника­ють у процесі мобілізації та використання фінансових джерел санації.

Якщо мобілізованих з децентралізованих джерел фінансових ресурсів не вистачило для успішного проведення санації, то у певних випадках може бути прийняте рішення про державну фінансову підтримку.

Форми та методи державної фінансової підтримки санації підприємств подано на рисунках 24.17 і 24.18.

Централізована санаційна підтримка може проводитися: а) шляхом прямого бюджетного фінансування; б) непрямими формами державного впливу. Пряме державне фінансування санації підприємств може здійснюватися на поворотних (бюджетні позички) і безповоротних засадах (субсидії, дотації, повний або частковий викуп державою акцій підприємств, що перебувають на межі банкрутства).

Одним з непрямих методів державної санаційної підтримки підприємств є надання їм дозволу на порушення антимонопольного законодавства. Згідно із Законом України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності"", з метою запобігання монопольному становищу окремих підприємців на ринку такі форми санації підприємств, як реорганізація, злиття, приєднання, придбання активів, створення концернів та ряд інших, здійснюються за умови одержання згоди на це Антимонопольного комітету. У випадках, коли підприємці зловживають монопольним становищем на ринку, антимонопольні органи можуть

Рис. 24.17. Форми державної фінансової підтримки санації підприємства

прийняти рішення про реорганізацію монопольних утворень шляхом їх примусового поділу.

У цілому ж у практиці проведення санацій цей метод використовується у виняткових випадках, оскільки надання дозволу на монопольні утворення спричиняє негативні мікро- та макроекономічні наслідки. Застосування цього методу може мати антиринковий ефект стратегічного характеру. Саме тому використовувати його можна лише в тому разі, коли підприємства доведуть, що в результаті їх злиття буде якнайповніше використано ефект масштабу, значно скоротиться рівень собівартості продукції та істотно підвищаться її якісні параметри. Злиття, можливе лише тоді, коли буде доведене додатне сальдо між народногосподарською вигодою та негативними антиконкурентними наслідками. Залежно від напрямку економічної доктрини держави можливе використання того чи іншого виду санаційної підтримки підприємств фіскального характеру, яка може здійснюватися у вигляді списання чи реструктуризації податкових зобов'язань, податкового кредитування, надання цільових податкових пільг підприємствам, що безпосередньо потребують санації, а також шляхом фіскальних поступок головним кредиторам даних підприємств з метою активізації їх участі в санаційних процесах.

Особливе значення має фіскальна підтримка, пов'язана з стимулюванням лізингової форми фінансування виробничо-технічних санаційних заходів. Основне значення лізингу як санаційного інструмента полягає в можливості залучення до процесу виробництва найсучасніших технологій при відсутності не тільки необхідних для здійснення капіталовкладень фінансових ресурсів, а й достатнього для виходу на фінансовий ринок кредитного забезпечення. В Німеччині, наприклад, загальна сума знижок по різних видах податків при використанні лізингу сягає 50 % лізингових платежів.

Іншим напрямом фіскальної підтримки санації підприємств є-активізація участі в ній найбільших кредиторів. Сприяння фінансовому оздоровленню підприємств з боку кредиторів може відбуватись у формі пролонгації строків сплати заборгованості, шляхом відмови від існуючих фінансових вимог або через надання додаткових кредитних ресурсів.

Отже, використання того чи іншого методу підтримки санації та реструктуризації підприємств залежить від конкретних характе­ристик підприємства. Проте, у цілому прийнято вважати, що економічно найраціональнішим є: надання державних гарантій та різні форми підтримки фіскального характеру, зокрема, спрямовані на стимулювання лізингу та активізацію участі найбільших кредиторів у санації підприємств, що перебувають у кризі, а також: державна допомога у вигляді сприятливої амортизаційної політики.

Резюме

Ø Необхідність поліпшення ефективності управління, підвищення продук­тивності праці, ефективності виробництва, конкурентноспроможності підприємства вимагає проведення реструктуризації підприємства. Рес­труктуризація в широкому розумінні передбачає комплексність змін, а не зміну тільки однієї сфер функціонування; є постійним інструментом управління, а не реалізації одноразової цілі; може охоплювати майнові пе­ретворення як елемент змін; підлягає модифікації та коригуванню в ході реалізації. Вона може бути спрямована на зміну майна (правового стату­су), організаційної структури підприємства, структури виробничої про­грами, структури залученого капіталу, активів, доходів та витрат, струк­тури персоналу, інформації або інших структур.

Ø Раціональність реструктуризації обумовлюється послідовністю етапів її проведення, тобто процесом. Процес реструктуризації досить трива­лий і кожний із етапів має свої характерні особливості, завдання і мето­дичні підходи. Важливим етапом є бізнес-планування реструктуризації, в якому міститься економічне обґрунтування її проведення, пропозиції щодо форм і методів; способи розв'язання фінансових, технологічних, соціаль­них та інших проблем, пов'язаних з реструктуризацією; вартісні аспекти цього процесу, а також: конкретні заходи, спрямовані на реалізацію про­екту.

Ø Оскільки шляхи реструктуризації багатогранні і не має типової методи­ки її проведення, то не можна рекомендувати універсального критерію оцінки ефективності реструктуризації, хоч можна виділити певні загальні підходи до оцінки, це: принципи, критерії, часовий аспект тощо. Загалом, ефективною є реструктуризація, завдяки якій досягається мета, визначе­на ще на першому етапі реструктуризації як ідея-ціль.

Ø Для запобігання банкрутства підприємства і відновлення його платосп­роможності здійснюють комплекс послідовних взаємопов'язаних заходів фінансово-економічного, виробничо-технічного та соціального характе­ру, що називається санацією. Рішення про проведення санації підприєм­ства приймається на основі підсумків санаційного аудиту, який має за мету визначити санаційну здатність підприємства на підставі економіч­них та правових критеріїв оцінки потенціалу підприємства для подаль­шої його успішної діяльності. Якщо санаційна здатність підприємства підтверджується, тоді формується план фінансового оздоровлення у формі бізнес-плану. Стандартної форми та структури бізнес-плану не існує, але він обов'язково повинен містити систему санаційних заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, серед яких можна виділити такі: запровадження прогресивних засобів автоматизації виробництва та технологічних процесів; удосконалення організації праці; реформуван­ня системи управління; виявлення резервів зниження витрат виробництва і встановлення строгого контролю за ними; реструктуризація боргів; продаж: частини майна боржника; перепрофілювання підприємства та інші способи.

Ø У проведенні санаційних заходів окремі підприємства спираються на дер­жавну фінансову підтримку, яка може надаватися тільки після держав­ної експертизи санаційних проектів, після техніко-економічного обґрунтування. У якості показників обґрунтування доцільності санації вибирають такі: конкурентноспроможність продукції; обсяг реалізованої про­дукції і затрати на виробництво та реалізацію; прибуток; показники рен­табельності виробництва і ефективності використання ресурсів; загаль­ний обсяг інвестицій і терміни їх повернення; досягнення точки беззбит­ковості і показники фінансової стійкості. За переліченими показниками оцінюється також ефективність плану санації підприємства загалом.

Питання для роздуму, самоперевірки, повторення

1. Які є головні об'єктивні причини проведення реструктуризації підприємств?

2. У чому полягає суть реструктуризації?

3. Які головні завдання і мета реструктуризації?

4. Із яких етапів складається процес реструктуризації?

5. Які види реструктуризації можна виділити?

6. Як еволюційно змінювались форми реструктуризації?

7. Які варіанти проведення реструктуризації можна виділити?

8. Як можна оцінити ефективність реструктуризаційних заходів?

9. Як реструктуризація враховує інноваційний фактор?

10. Які складові виділяють у загальній концепції реструктуризації?

11. Яке місце в системі реструктуризації займає модель управління змінами?

12. У чому проявляється сутність санації?

13. Що є складовими компонентами класичної моделі фінансового оздоровлення?

14. Для чого проводять санацію?

15. Які основні заходи проводять в процесі санації?

16. Що включає в себе програма та проекти санації суб'єктів господарювання?

17. Для чого складають бізнес-план фінансового оздоровлення підприємства?

18. Як оцінити економічну ефективність здійснення санаційних програм розвитку підприємства?

19. Які форми та методи державної фінансової підтримки санації підприємств можна назвати?

20. Для чого проводять санаційний аудит?