Усунення співдружніх рухів. 1.ВП — сидячи на стільці, уражена нога покладена на здорову, кисті зведені в "замок" перед грудьми

1.ВП — сидячи на стільці, уражена нога покладена на здорову, кисті зведені в "замок" перед грудьми. На рахунок 1—2 тильне згинання стопи й розгинання, згинання ноги в колінному суглобі, одночасно хворий розгинає кисть хворої руки в променезап'ястковому суглобі; на рахунок 3—4 повернутися у ВП і розслабитися.

2.ВП — сидячи за столом, руки на столі. Придавити здоровою кистю хвору долонею вниз. На рахунок 1—2 повільно згинати хвору ногу в коліні (самостійно або за допомогою здорової ноги), одночасно втримуючи руку в розігнутому положенні; на рахунок 3—4 — розслабитися, повернутися у ВП.

3.ВП — сидячи на стільці, витягнуті вперед руки покласти на тростину (ціпок), кисть здорової руки зверху, тростина, поставлена збоку, від хворої ноги. На рахунок 1—2 покласти хвору ногу на коліно здорової, руки при цьому втримувати розігнутими; на рахунок 3—4 повернутися у ВП. Те саме виконати іншою ногою.

4.ВП. — стоячи у ліжка, здоровою, рукою, просунутою через спинку ліжка, хворий утримує рівновагу. На рахунок 1—2, піднімаючи паретичну ногу на табурет (висоту треба збільшувати від вправи до вправи), розгина­ти пальці й кисть ураженої руки, відводячи великий палець убік; на рахунок З—4 повернутися у ВП.

5.ВП — стоячи, хвора нога ставиться на край табурета, стопа щільно притиснута. Відвести великий палець стопи й зігнути його півколом донизу за край кришки при одночасному розведенні інших пальців.

6.ВП — стоячи біля стола на коліні паретичной ноги, опираючись на руки зігнуті в ліктях і зчеплені в замок. На рахунок 1—2 опустити руки перед собою на ліктьовий край передпліччя й присісти на хвору ногу; на рахунок 3—4 повернутися у ВП. При розгинанні й згинанні в ліктьових суглобах, суворо сте­жити за правильним розташуванням рук (по середній лінії тіла) і активно бо­ротися здоровою кистю з наступаючими синкінезіями в ураженій.

7.ВП — сидячи на стільці, «хвора нога прикріплена спеціальною гумо­вою стрічкою до ніжки стільця, стопа в положенні тильного згинання. На рахунок 1 розігнути ногу в колінному суглобі, переборюючи опір гумової стрічки. Рука втримується в розігнутому положенні, кисть із розігнутими пальцями — в положенні тильного згинання й легкій супінації; на рахунок 3—4 повернутися у ВП.

Диференційовані реабілітаційні програми в пізньому вілновлю-вальному и резидуальному періодах захворювання. Пошук нових методик індивідуальної кінезитерапії для хворих після інсульту постійно триває. Цікаві методики представлені багатьма авторами які пропонують на

постклінічному етапі реабілітації велику увагу приділяти самостійним заняттям. а на амбулаторному - процедурам лікувальної гімнастики. Для цього хворий повинен знати техніку виконання рекомендованих вправ і послідовність їх виконання (лежачи, сидячи, стоячи, у русі). Необхідно чергувати активні форми (лікувальна гімнастика, ходьба, механо, працетерапія) з пасивним в.дпочинком і дихальною гімнастикою. Реабілітологи вважають, що в пізньому відновлювальному й резиду­альному періодах інсульту лікувальна гімнастика повинна буті спрямова­на головним чином на компенсацію порушених функцій, яка має ґрунтува­тися на включені ланок, що підлягають охороні і функціональній перебудові. Акцент роблять на тренуванні побутових навичок й елементів само­обслуговування, закріпленні окремих рухів, різних варіантів ходьби, виконання, вправ з предметами для розвитку практичних навичок (затоплення предметів, застібання, розспбання тощо). У табл. 3.6-3.8 запропоновано приблизні комплекси вправ групової, індивідуальної гімнастики на амбулаторному етапі лікування, а також спеціальні вправи на відновлення рухової функції неврологічних хворих зі спастичною геміплегією.

Таблиця 3.6. Приблизний комплекс вправ групової гімнастики для постінсультних хворих