Еритроцитарна маса

1. Визначення:Еритроцитарна маса- компонент крові, що складається головним чином з еритроцитів (70 – 80%) і плазми (20 – 30%), незначної домішки тромбоцитів і лейкоцитів.

2. Значущість еритроцитарної маси для організму:

А) Фізіологічне значення еритроцитів в організмі полягає в здійсненні киснево- транспортної функції – гемоглобін еритроцитів у легенях приєднує кисень, переносить і віддає його тканинам, а із тканин у легені переносить двоокис вуглецю;

Б) Дискоїдна форма еритроцита й легка деформовуваність забезпечують оптимальні гідродинамічні якості й прохідність його через капіляри, що створює необхідні умови для газообміну між клітиною й середовищем.

3. Одержання й зберігання еритроцитарної маси:

А)Еритроцитарну масу одержують із консервованої крові шляхом відділення плазми (центрифугуванням або спонтанним осіданням еритроцитів);

Б) При заготівлі еритроцитарної маси над еритроцитами залишають шар плазми 10 мм.;

В) Еритроцитарну масу заготовлюють шляхом використання полімерних контейнерів (гемаконів) зі співвідношенням консерванту (глюгіциру, цитроглюфаду) і цільної крові 1:4;

Г)Еритроцитарна маса зберігається протягом 21 дня в придатному для трансфузії стані при t +4 +6˚С (заготовлена на глюгіцирі);

Д)Для поліпшення реологічних властивостей еритроцитарної маси при високому гематокриті безпосередньо перед трансфузією допускається додавання в контейнер 50 – 100 мл 0,9% розчину натрію хлориду.

4. Показання до застосування еритроцитарної маси:

А)Гостра крововтрата понад 20% ОЦК;

Б)Гостра постгеморагічна анемія (травми, що супроводжуються крововтратою; шлунково-кишкові кровотечі, крововтрати при хірургічних втручаннях, пологах);

В)Анемії, що супроводжують хронічні захворювання шлунково- кишкового тракту, легенів, серцево – судинної системи, печінки, нирок;

Г)Анемії при інтоксикаціях, опіках, гнійно-септичних ускладненнях;

Д)Анемії, що супроводжують порушення гемостазу при захворюваннях кровотворної системи (гострі й хронічні лейкози, апластичні анемії, мієломна хвороба й ін.);

Е)Анемії при злоякісних новоутвореннях;

И)Тяжкі форми залізодефіцитних анемій у випадку відсутності ефекту від терапії препаратами заліза.

Еритроцитарні трансфузійні середовища

1. Еритроцитарна завись– введення (ресуспендування) в еритроцитарну масу спеціальних розчинів, що підтримують функціональний статус еритроцитів з одночасним поліпшенням реологічних властивостей (розчин ″Модежель”, розчин 0,9% натрію хлориду з додаванням нікотинаміду й аденіну).

2. Еритроцитарна маса, розморожена й відмита – розморожена після кріоконсервування еритроцитарна маса відмивається від консервуючих речовин, що містять гліцерин, і до еритроцитів додають спеціальні розчини. Метод дає можливість використати запаси еритроцитарної маси, у тому числі рідких груп крові, й використати переваги відмитих еритроцитів. Граничні строки зберігання розморожених відмитих еритроцитів при t 2–6˚С становлять 24 години після їхнього відмивання.

3. Еритроцитарна маса, збіднена лейкоцитами й тромбоцитами (″buffy coat″) – еритроцитарна маса після видалення лейкотромбоцитарного шару (кількість лейкоцитів менш 20% від вихідного числа), використовується для переливання у хворих з можливою алоімунізацією внаслідок посттрансфузійних реакцій негемолітичного типу, викликаних головним чином лейкоцитами (несумісність по HLA – антигенах). Виготовляється не пізніше 3 діб після кроводачі.

4. Відмиті еритроцити – отримують із цільної крові за допомогою центрифугування, видалення плазми й відмивання еритроцитів ізотонічним розчином. При цьому відмиваються білки плазми, лейкоцити й тромбоцити, що суттєво зменшує алоімунізацію при переливанні. Відмиті еритроцити містять мінімальну кількість калію й елементів метаболізму, що накопичуються в крові, залишків консерванту й мікроагрегатів. У лікувальній практиці відмиті еритроцити мають пріоритет у хворих із гострою й хронічною нирковою недостатністю, при апластичних анеміях, уроджених гемолітичних анеміях, у хворих із обтяженим гемотрансфузійним анамнезом (у хворих із рідкими груповими факторами крові, сенсибілізованих попередніми переливаннями), для запобігання синдрому гомологічної крові при масивних трансфузіях.

Концентрат тромбоцитів

1. Визначення: Концентрат тромбоцитів – це суспензія активних тромбоцитів у плазмі, приготовлена методом тромбоцитоферезу.

2. Вимоги щодо концентрату тромбоцитів:

А)До кінця строку зберігання вміст тромбоцитів у дозі концентрату повинен залишатися не менш 2 х 10¹¹;

Б) Під стандартною терапевтичною дозою тромбоцитів для дорослого пацієнта розуміють кількість тромбоцитів, еквівалентну виділеному з 4-6 доз цільної крові (4-5 х 10¹¹ тромбоц.);

В) Для концентрату тромбоцитів, що зберігаються при 20-24⁰С понад 24 години, забезпечуються безперервне, не травмуюче клітини, автоматичне перемішування протягом усього строку зберігання в полімерних контейнерах.

3. Патологічні процеси, що вимагають застосування концентрату тромбоцитів:

А)При дефіциті кількості клітин (тромбоцитопенії);

а)Причини тромбоцитопенії:

- променева хвороба;

- хіміотерапія ;

- застосування мієлотоксичних препаратів;

- уроджені захворювання;

- підвищене руйнування тромбоцитів при інфекціях, ДВС-синдромі, васкулітах і тромбоцитопенічній пурпурі;

Б) При дефекті функції клітин (тромбоцитопатії):

а)Причини тромбоцитопатії:

- уроджені (хвороба Віллебранда, хвороба Гланцмана, синдром Бернара-Сульє);

- надбані (прийом лікарських препаратів, уремія, уроджені пороки серця із ціанозом, ДВС-синдром) ;

- порушення функції тромбоцитів може приводити до розвитку мікросудинної кровотечі навіть при нормальному вмісті клітин у периферичній крові.

4. Показання до застосування концентрату тромбоцитів:

А) Число тромбоцитів менш 50 х 10⁹/л при відсутності або наявності кровоточивості;

Б) Час кровотечі більше 12 хвилин при кровотечі, зумовленій тромбоцитопенією;

В) Число тромбоцитів менш 100 х 10⁹/л у хворих після операцій з екстракорпоральним кровообігом при наявності кровоточивості.

5. Визначення дози концентрату тромбоцитів:

А)Кількість доз тромбоцитарної маси залежить від ступеня тромбоцитопенії:

а) Стандартною терапевтичною дозою вважається та, у якій утримується 4-5 х 10¹¹ донорських тромбоцитів (кількість тромбоцитів може становити від 0,7 до 1 х 10¹¹ на кожен літр ОЦК реципієнта або 0,5 – 0,7 х 10¹¹ тромбоцитів на кожні 10 кг маси тіла);

б)При спленомегалії, сепсисі, ДВС-синдромі потреба в донорських тромбоцитах зростає на 40-80% від стандартної терапевтичної дози;

Б)Клінічними критеріями ефективності переливання тромбоцитів є: зупинка спонтанної кровоточивості й відсутність свіжих геморагічних висипань на шкірі й слизуватих оболонках;

В)Лабораторною ознакою ефективності переливання тромбоцитів є збільшення тромбоцитів у реципієнта через годину після трансфузії (приріст більше 7,5 х 10⁹/л).

6. Методика переливання концентрату тромбоцитів:

А)Переливають концентрат тромбоцитів внутрішньовенно зі швидкістю 30-40 крапель за 1 хв.;

Б)При переливанні враховують групову приналежність по системі АВО й резус-фактор.

7. Протипоказання до застосування тромбоцитарного концентрату:

- імунні (тромбоцитолітичні) тромбоцитопенії;

- ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура.

Свіжозаморожена плазма (СЗП)

1. Визначення:Плазма, отримана від одного донора методом плазмофереза або з консервованої крові за допомогою її центрифугування і заморожена при температурі – 45⁰С протягом першої години з моменту пункції вени.

2. Склад свіжозамороженої плазми:

А)Свіжозаморожена плазма містить весь комплекс лабільних факторів фібринолізу й гемостазу, системи компліменту, різномолекулярні білкові комплекси, що забезпечують онкотичний тиск, імунні комплекси й інші фактори ;

Б)СЗП містить не менш 70% фактора VIII (в осіб групи крові 0(I) вміст фактора VIII нижче на 20-25%).

3. Зберігання й макрооцінка свіжозамороженої плазми:

А)Свіжозаморожена плазма може зберігатися в холодильнику при температурі -30⁰С і нижче протягом 12 місяців за умови герметичності упаковки;

Б)Перед переливанням свіжозаморожену плазму відтаюють на водяній бані або під струменем теплої води при температурі 35-37⁰С при періодичному погойдуванні контейнера;

В) Відтала плазма повинна бути прозорою, солом'яно-жовтого кольору, без каламуті, пластівців, ниток фібрину й перелита не пізніше 2-х годин після відтавання (або не пізніше 24 годин за умови зберігання при температурі 2-6⁰С).

4. Використання свіжозамороженої плазми:

А)Плазма використовується з урахуванням сумісності по групі крові АВ0;

Б) При переливанні проводиться тільки біологічна проба;

В) Початкова доза трансфузії плазми становить 10-15 мл/кг маси тіла реципієнта й коректується при подальшому моніторингу.

5. Показання до застосування свіжозамороженої плазми:

- дилюційна коагулопатія;

- уроджений або надбаний дефіцит факторів коагуляції;

- одночасно з застосуванням концентрату VIII фактора або кріопреципітату.

6. Протипоказання до застосування свіжозамороженої плазми:

- протромбіновий час (ПВ) перевищено не більш ніж в 1,5 раза (> 18 сек.) середнього показника норми;

- активований парціальний тромбопластиновий час (АПТВ) перевищено не більш ніж в 1,5 раза верхньої межі норми (> 50-60 сек.);

- виявляється менш 25% активності VIII фактора згортання.

ПРЕПАРАТИ КРОВІ

1. Препарати комплексної дії:

А) Альбумін – є однією з найважливіших білкових фракцій, належить до групи простих білків з періодом напіврозпаду 15-20 днів. Він становить не менше 50% всіх білків крові.

- Розчинам альбуміну властива висока онкотична активність, гемодинамічна, волемічна дія, підтримка реологічних властивостей циркулюючої крові, забезпечення транспорту різних метаболітів (білірубін, кальцій) і лікарських засобів.

- Залежно від концентрації альбуміну (5,10, 20%) препарат має різну реологічну активність.

- Тривалість дії препарату від 24 до 36 годин.

- Зберігають розчини альбуміну при температурі від +2 до +8⁰С протягом 3 років.

- Перед переливанням необхідне проведення біологічної проби.

Б)Протеїн:-4,3-4,8% розчин білків людської плазми, містить до 80% альбумінів й 20% альфа- і бета-глобулінів, випускається у флаконах по 250, 400 й 500 мл, зберігається при кімнатній температурі, строк придатності до 5 років.

Механізм дії й функції протеїну ідентичні альбуміну, перед переливанням необхідне проведення біологічної проби.

2. Коректори гемостазу:

А). Загальної дії: