L02 Абсцес, фурункул або карбункул. Макет клінічного діагнозу: Гнійне ураження {Вx} {Lx},{у стадії Fx}, {ускладнений Оx}

Макет клінічного діагнозу: Гнійне ураження {В_x} {L_x},{у стадії F_x}, {ускладнений О_x}

Вид патології:

В₁ –(постін’єкційний абсцес)

В₂ –(посттравматиний абсцес)

Локалізація абсцеса(фурункула,карбункула):

L₁ –обличчя

L₂ –волосистої частини голови

L₃ –шиї

L₄ –спини

L₅ –грудей

L₆ –промежини

L₇ –сідниць

L₈ –мошонки

L₉ –верхньої кінцівки

L₁₀ –нижньої кінцівки

Стадія захворювання:

F₁ –інфільтрації

F₂ –абсцедування

Ускладнення:

О₁ - лімфангоїт

О₂- лімфаденіт

О₃- сепсис

9. Приклади формулювання клінічного діагнозу:

А)Метастатичний абсцес правого стегна

Б)Постін’єкційний абсцес правої сідничної ділянки.

10. Лікування абсцесу:

А) Загальне лікування

-Антибактеріальна терапія;

- Дезінтоксикаційна терапія;

- Інфузійно-трансфузійна терапія;

- Імунокорекція (за показниками);

Б) Місцеве лікування

+Оперативне:

- розкриття абсцесу по можливості біля нижнього полюса гнійника;

- санація порожнини гнійника;

- адекватне дренування;

- у ряді випадків можливе вирізання абсцесу з навколишніми тканинами з наступним накладенням на рану швів;

+ Пункційний метод:

- пункція абсцесу під анестезією товстою голкою;

- аспірація гною й промивання порожнини гнійника;

- введення в порожнину абсцесу антибіотиків, ферментних препаратів.

ФЛЕГМОНА

1. Визначення: Флегмоною називається гостре розлите гнійне запалення клітковини або клітковинних просторів (підшкірного, міжм’язового, заочеревинного й ін.).

2. Актуальність проблеми:

А)Флегмона є тяжким гнійним процесом, що часто ускладнюється сепсисом;

Б)В останні роки збільшилася частота флегмон, викликаних неклостридіальною анаеробною інфекцією з великим відсотком летальності.

3. Причини розвитку флегмони:

А)Поранення м'яких тканин;

Б)Гострі гнійні захворювання (фурункул, карбункул, лімфаденіт, остеомієліт і т.п.);

В)Порушення правил асептики при виконанні лікувальних маніпуляцій (ін’єкції, пункції й ін.).

4. Механізм розвитку флегмони:

А)Збудником флегмони може бути аеробна (стафілококи, стрептококи й ін.), неклостридіальна анаеробна й полімікробна флора;

Б)Запальний процес починається в місці проникнення інфекції в клітковину;

В)Запальний ексудат поширюється по клітковині, переходячи з одного фасціального футляра в іншій, через отвори для судинно-нервових пучків;

Г)Початковий серозний характер запалення може швидко трансформуватися в гнійний, гнильний;

Д)У ряді випадків запальний процес може прийняти некротичний характер;

Е)Запальний процес може поширюватися не тільки поверхово, але й проникати вглиб через різні анатомічні отвори фасцій.

5. Клінічні прояви флегмони:

А) Скарги:

-постійний сильний біль у зоні ураження;

- наявність припухлісті, яка швидко поширюється (при поверхневих флегмонах);

- лихоманка, озноб;

- різка слабість;

Б) Анамнез захворювання:

-наявність причини захворювання (поранення, ін’єкції , гострі гнійні процеси);

- швидке прогресування запального процесу;

- швидке погіршення загального стану хворого;

В) Об'єктивні дані:

а)Огляд:

- наявність розповсюдженої припухлості в зоні ураження;

- гіперемія шкіри в зоні поразки без чітких границь;

- порушення функції ураженої частини тіла;

б)Пальпація:

- наявність розповсюдженого інфільтрату без чітких контурів;

- виражена болючість у зоні інфільтрату;

- значне підвищення місцевої температури;

- відсутність симптому флюктуації в перші дні хвороби;

в) Загальні симптоми:

- висока температура тіла (38 - 39°С и вище), озноб;

- тахікардія, тахіпное;

- симптоми тяжкої ендогенної інтоксикації.

6. Діагностика флегмони:

Діагноз формується на підставі скарг хворого, анамнезу й об'єктивних проявів захворювання, підтверджених фізикальними методами дослідження.

7. Діагностична програма при флегмоні:

А) Клінічні прояви:

- скарги

- анамнез захворювання

- об'єктивні прояви

Б) Лабораторні дослідження:

- клінічний аналіз крові (лейкоцитоз зі зрушенням формули вліво);

- клінічний аналіз сечі (білок , лейкоцити, еритроцити, циліндри);

- мікробіологічне дослідження гнійного відокремлюваного, отриманого при пункції або після розкриття флегмони.

8. Клініко-статистична класифікація флегмони:

Макет клінічного діагнозу: {B_x} {Q_x} {R_x} флегмона {L_x},

{ускладнена O_x}

Вид збудника:

B₁ -Аеробна

B₂ - Анаеробна неклостридіальна

B₃ - Полімікробна

Глибина ураження:

Q₁ -поверхнева (епіфасціальна)

Q₂ - глибока (субфасціальна)

Q₃ – міжм’язова

Q₄ – клітковинних просторів

Поширеність процесу:

R₁ –обмежена;

R₂ – прогресуюча.

Локалізація флегмони:

L₁ -шиї

L₂ - тулуба

L₃ - плеча

L₄ - передпліччя

L₅ - стегна

L₆ - гомілки

Ускладнення:

O₁ -лімфаденіт

O₂ - тромбофлебіт

O₃ - сепсис

O₄ - поліорганна недостатність

9. Приклади формулювання клінічного діагнозу:

А)Поверхнева обмежена флегмона лівого передпліччя, стадія гнійного запалення, ускладнена пахвовим лімфаденітом;

Б)Глибока прогресуюча анаеробна неклостридіальна флегмона бічної стінки живота, некротична стадія, ускладнена сепсисом.

10. Лікування флегмони:

а) Загальне лікування:

-Антибактеріальна терапія;

- Дезінтоксикаційна терапія;

- Екстракорпоральна детоксикація (за показниками);

- Інфузійно-трансфузійна терапія

- Імунокорекція

б) Місцева терапія:

+ У початковій стадії (серозна, інфільтративна) – лікування консервативне:

- іммобілізація

- сухе тепло

- УФ-опромінення, УВЧ-терапія

+ При прогресуванні процесу - оперативне лікування:

- знеболювання загальне;

- розкриття флегмони на всю довжину запального інфільтрату;

- висічення некротично змінених тканин;

- при необхідності роблять додаткові розрізи й контрапертури;

- обробка ранової поверхні 3% розчином перекису водню;

- пухке дренування з розчинами антисептиків і протеолітичними ферментами;

- можливе застосування проточно-промивних дренажів;

- при флегмонах кінцівок - обов'язкова іммобілізація.

ГІДРАДЕНІТ

1. Визначення:Гідраденіт – гнійне запалення апокринових потових залоз.

2. Актуальність проблеми:

А)Захворювання частіше виникає в осіб молодого працездатного віку;

Б)При наявності схильних факторів може приймати затяжний, хронічний перебіг.

3.Локалізація гідраденіту:найчастіше -потові залози, розташовані в пахвових ямках, рідше – у паховій ділянці.

4. Причини розвитку гідраденіту:

А)Мацерація шкіри в пахвових ямках;

Б)Травматизація шкірних покривів при голінні;

В)Підвищена пітливість;

Г)Недотримання особистої гігієни.

5. Механізм розвитку гідраденіту:

А)Проникнення інфекції (найчастіше золотавий стафілокок) безпосередньо через вивідні протоки потових залоз;

Б)Розвивається запальний інфільтрат напівкулястої форми;

В)Абсцедування потової залози.

6. Клінічна картина гідраденіту:

А) Скарги:

- біль у пахвовій ямці;

- обмеження рухів руки;

- підвищення температури до субфебрильних цифр.

Б) Історія захворювання:

- з'ясовується, як розвивалося захворювання ( чи була травма шкірних покривів, мацерація шкіри);

В) Об'єктивні дані:

а)Огляд:

- наявність запального інфільтрату в пахвовій ямці з однієї або двох сторін;

- шкірні покриви над інфільтратом гіперемовані, у міру прогресування процесу здобувають багряно-сизий відтінок;

б)Пальпація:

- різке посилення болю;

- інфільтрат щільний, з чіткими межами

- при абсцедуванні - з'являється флюктуація.

7. Діагностика гідраденіту: заснована на вивченні скарг, анамнезу й об'єктивного обстеження хворого.

8. Диференціальна діагностика гідраденіту:

А)Фурункул

Б) Лімфаденіт

В)Туберкульоз пахвових лімфатичних вузлів

9. Клініко-статистична класифікація гідраденіту:

L73.2 Гідраденіт

Макет клінічного діагнозу:{Х_x} {L_x} {В₁} гідраденіт

Характер перебігу:

Х₁ –Гострий

Х₂ –Рецидивний

Локалізація:

L₁ –лівобічний

L₂ –правобічний

L₃ двобічний

Вид гідраденіту:

В₁ – пахвовий

В₂ – паховий

10. Приклади формулювання клінічного діагнозу:

А)Гострий лівобічний пахвовий гідраденіт

Б)Рецидивний двобічний паховий гідраденіт

11. Лікування гідраденіту:

А)Обробка шкіри антисептиками в ділянці інфільтрату

Б)Іммобілізація кінцівки на обдукційній шині

В)Антибіотикотерапія

Г)При абсцедуванні– розкриття абсцесу

Д)Для запобігання інфікування прилеглих від гнійника потових залоз – ретельна обробка шкіри антисептиками (етиловим спиртом, 2% борним спиртом і т.п.).

БЕШИХА

1. Визначення:Бешиха – інфекційне захворювання, що характеризується гострим запаленням шкіри або слизуватих оболонок, пропасницею й інтоксикацією.

2. Актуальність проблеми:

А)Бешиха - досить часта патологія, що можевиникати при облітеруючих захворюваннях судин нижніх кінцівок, тромбоемболії, глибоких опіках і відмороженнях, пораненнях;

Б)Частота захворюваності бешихою зростає, нерідко процес набуває рецидивного перебігу.

3. Переважна локалізація бешихового запалення:

- нижні кінцівки (гомілки)

- обличчя

- верхні кінцівки

4. Фактори, що сприяють виникненню бешихового запалення:

- порушення обміну речовин (цукровий діабет, ожиріння);

- наявність мікротравм (подряпини, садна, інфіковані потертості);

- порушення імунного статусу;

- індивідуальна генетично детермінована схильність.

5. Механізм розвитку бешихового запалення:

А)Збудником бешихового запалення є β-гемолітичний стрептокок групи А;

Б)У місці проникнення в шкіру стрептококів виникає серозне запалення з виділенням великої кількості токсинів і ферментів;

В)У кровоносне русло попадає велика кількість біологічно активних речовин, що приводить до порушення проникності судин, і запалення може прийняти серозно-геморагічний характер;

Г)Стрептококи розмножуються й поширюються по лімфатичних шляхах;

Д)Процес може охопити всі шари шкіри, але звичайно доходить до сполучнотканинного шару;

Е)У результаті тромбозу кровоносних судин можуть виникати вогнища некрозу шкіри й прилеглих тканин.

6. Види бешихового запалення:

А)Еритематозна форма

Б)Бульозна форма

В)Флегмонозна форма

Г)Некротична форма.

7. Клінічні прояви бешихового запалення:

А) Скарги:

- пекучий біль і відчуття жару в місці ураження;

- сильний головний біль;

- підвищення температури тіла до 38-39 С, озноб;

- можлива нудота, блювота.

Б) Анамнез захворювання:

- захворювання починається раптово;

- іноді спостерігається продромальный період (нездужання, слабість, головний біль);

В) Об'єктивні прояви:

а) Місцеві прояви залежать від форми захворювання:

+ При еритематознійформі:

-поява яскравої гіперемії із чіткими зазубреними границями («язики полум'я», «географічна карта»);

- набряк й інфільтрація шкіри;

- місцеве підвищення температури;

+ При бульознійформі:

- на тлі гіперемованої шкіри з'являються епідермальні міхури різних розмірів, заповнені серозним або геморагічним ексудатом;

+ При флегмонознійформі:

- гіперемія із синюшним відтінком;

- пастозність тканин у зоні ураження;

- поширення процесу на підшкірну клітковину;

+ При некротичнійформі:

- шкіра стає синюшно-чорних кольорів;

- спостерігаються великі вогнища некрозу шкіри й підшкірної клітковини;

- можливе приєднання вторинної інфекції;

б) Загальні клінічні прояви: тахікардія, тахипное, зникає апетит, з'являється безсоння, запори, олігурія. При важкому перебігу захворювання можливе збудження, марення, збільшення печінки й селезінки.

8. Формування попереднього діагнозу за клінічним даними.

Попередній діагноз формується на підставі скарг хворого, анамнезу й об'єктивних проявів захворювання, підтверджених фізикальними методами дослідження.

9. Діагностична програма при бешисі:

А) Клінічні прояви:

- скарги

- анамнез захворювання

- об'єктивні прояви;

Б) Лабораторні дослідження:

- клінічний аналіз крові (анемія, різко виражений лейкоцитоз, нейтрофільоз);

- клінічний аналіз сечі (в осаді - еритроцити, лейкоцити, білок, гіалінові й зернисті циліндри);

- мікробіологічне дослідження відокремлюваного (при наявності міхурів).

10. Клініко-статистична класифікація бешихового запалення:

Бешиха

Макет клінічного діагнозу:{Х_x}{В_x}{R_x} бешихове запалення

{Q _x}, {ускладнене О_x}

Характер перебігу:

Х₁ - Первинне

Х₂ - Повторне

Х₃ – Рецидивне

Форма запалення:

В₁ -еритематозне

В₂ – бульозне

В₃ - флегмонозне

В₄ – некротичне

Поширеність процесу:

R₁ -локалізоване

R₂ - блукаюче

R₃ - метастатичне

Клінічні прояви:

Q₁ –обличчя

Q₂ –гомілки{L_x}

Q₃ –верхньої кінцівки{L_x}

Локалізація:

L₁ -ліворуч

L₂ –праворуч

L₃ –із двох сторін

Ускладнення:

О₁ -лімфангіт

О₂ - лімфаденіт

О₃ - тромбофлебіт

О₄ - сепсис

О₅ - лімфедема кінцівки

11. Приклад формулювання клінічного діагнозу

А)Бешихове запалення правої гомілки, бульозна форма, середньої тяжкості, локалізована;

Б)Бешихове запалення обличчя, еритематозна форма, легка, блукаюча.

12. Лікування бешихи:

А) Загальне лікування:

+ Антибактеріальна терапія:

- використовують напівсинтетичні пеніциліни в сполученні із сульфаніламідними препаратами,

- при тяжких формах і рецидивах захворювання застосовують цефалоспорини другого-третього покоління,

- методом вибору є лімфотропне введення антибіотиків;

+ Дезінтоксикаційна терапія:

-інфузіїкристалоїдів, плазмозамінників дезінтоксикаційної дії,

-УФ- або лазерне опромінення крові.

+ Десенсибілізуюча терапія:

-антигістамінні препарати (димедрол, тавегіл, діазолін),

- при тяжких формах – кортикостероїди;

Б) Місцеве лікування:

- УФ-опромінення вогнища ураження в суберитемних дозах;

- При бульозній формі - великі міхури підсікають, накладають пов'язки на водорозчинній основі з антибіотиками;

- При флегмонозній формі - розкриття й дренування флегмони;

- При некротичній формі – некректомії, некректомії з наступним (при повному стиханні процесу) пластичним закриттям дефекту (при необхідності);

В) Профілактика рецидивів:

- Основним у профілактиці є повноцінне комплексне лікування первинного бешихового запалення;

- При рецидивному перебігу бешихи використовують: УФ- або лазерне опромінення крові, введення пролонгованих антибіотиків (біцилін-5), імунотерапію (імуноглобуліни, ронколейкін).

ЕРИЗИПЕЛОЇД

1.Визначення:Еризипелоїд – запальне захворювання шкіри пальців і кисті, що нагадує бешиху.

2. Етіологія.Збудником є паличка свинячої бешихи(Bacterium erysipelas suis), іноді – стрептокок. Інфекція проникає через мікротравми на пальцях і кисті, хворіють особи, що займаються переробкою м'яса, риби, шкіри.

3. Механізм розвитку еризипелоїду:

А) У місці проникнення збудника в шкіру розвивається обмежене серозне запалення, що охоплює всі шари шкіри;

Б)Розвивається набряк, лімфостаз, периваскулярна інфільтрація;

В) Процес може поширитися на навколосуглобну тканину й суглобну сумку.

4. Характер перебігу еризипелоїду:

А) Гострий перебіг – швидко з'являються клінічні ознаки, тривалість процесу 6-12 днів;

Б) Хронічний перебіг – повільний розвиток, тривалість хвороби кілька тижнів;

В) Рецидивний перебіг– після видужання через деякий час знову з'являються ознаки. захворювання

5. Клінічні прояви еризипелоїду:

А) Скарги:

11.печіння й сверблячка в зоні ураження;

12.невеликий ниючий біль;

Б) Анамнез захворювання:

-наявність мікротравми пальця;

- контакт із сирим м'ясом, рибою, шкірою (м'ясники, кухарі, рибалки, робітники консервних фабрик, шкіряники, домогосподарки);

- процес триває 6-12 днів, іноді можливо кілька тижнів;

- через кілька днів починається збліднення, починаючи із центра;

В) Об'єктивні прояви:

а) Огляд:

- гіперемія із синюшним відтінком і набряк на тильній або бічній поверхні пальця ;

- можливе поширення процесу проксимально по кисті;

- можуть з'явитися дрібні епідермальні пухирці із серозним або геморагічним умістом;

- порушення загального стану не спостерігається;

Г) Ускладнення еризипелоїду:

-лімфангіт, лімфаденіт;

- артрит міжфалангових суглобів;

- ендокардит, міокардит (дуже рідко).

6. Формування попереднього діагнозу за клінічним даними:

Попередній діагноз формується на підставі скарг хворого, анамнезу й об'єктивних проявів захворювання, підтверджених фізикальними методами дослідження.

7. Діагностична програма при еризипелоїді:

А) Клінічні прояви:

- скарги

- анамнез захворювання

- об'єктивні прояви

Б) Лабораторні дослідження:

- клінічний аналіз крові

- клінічний аналіз сечі

8. Диференціальна діагностика еризипелоїду:

- дерматит

- панарицій

9. Клініко-статистична класифікація еризипелоїду:

Еризипелоїд

Макет клінічного діагнозу:{Х_x} еризипелоїд {Q _x},

{ускладнений О_x}

Характер перебігу :

Х₁ - Гострий

Х₂ - Хронічний

Х₃ – Рецидивний

Клінічні прояви:

Q₁ –лівої кисті {(L_x палець)}

Q₂ –правої кисті{(L_x палець)}

Q₃ –обох кистей{(L_x палець)}

Локалізація:

L₁ -перший

L₂ –другий

L₃ –третій

L₄ –четвертий

L₅ –п'ятий

Ускладнення:

О₁ -лімфангіт

О₂ - лімфаденіт

О₃ - артрит міжфалангового суглоба

О₄ - метастатичний ендокардит

О₅ - метастатичний міокардит

10. Приклад формулювання клінічного діагнозу:

А)Еризипелоїд другого пальця правої кисті, гострий перебіг, ускладнений лімфангітом.

11. Лікування еризипелоїду:

- Антибіотикотерапія (препаратами вибору є напівсинтетичні пеніциліни);

- УФ-опромінення зони ураження суберитемними дозами;

- Іммобілізація кисті.

ГНІЙНІ ЗАХВОРЮВАННЯ ЛІМФАТИЧНИХ СУДИН І ВУЗЛІВ

Синдром запального ураження лімфатичних судин і вузлівзумовлений проникненням інфекції в лімфатичні судини й лімфатичні вузли, найчастіше на тлі наявних вогнищ гнійної інфекції, інфікованих травм.

Найбільше часто зустрічається лімфангіїт і лімфаденіт

1. Актуальність проблеми:

А)Лімфангіїт, лімфаденіт є частим ускладненням гнійної хірургічної інфекції

Б)Розвиток лімфангіїту, лімфаденіту вказує на початок генералізації процесу.

2. Розвиток синдрому запального ураження лімфатичних судин і вузлів:

А)Лімфатична система складається з лімфатичних капілярів, лімфатичних судин і лімфатичних вузлів;

Б)Кожна ділянка тіла має свої регіонарні лімфатичні вузли ;

В)Лімфатичні щілини служать вхідними воротами інфекції, розповсюджувачами збудників гнійних процесів і захисним бар'єром;

Г)В організмі не може розвиватися гнійний процес без участі лімфатичної системи;

Д)Проникнення інфекції в кровоток і генералізація процесу відбувається тільки після подолання лімфатичного бар'єра.

ЛІМФАНГІЇТ

1. Визначення.Лімфангіїт - гостре запалення лімфатичних судин (є ускладненням місцевої гнійної інфекції або інфікованих ран).

2. Механізм розвитку лімфангіїту:

- Причиною виникнення гострого лімфангіїту є запальні вогнища, інфекції шкіри, інфіковані рани;

- Запальний процес починається в стінці лімфатичної судини: набряк, підвищення проникності, ексудація, лейкоцитарна інфільтрація по протязі судини (перилімфангіїт);

- Згортання лімфи, утворення тромбів (тромболімфангіїт);

- Можливе гнійне розплавлювання тромбів, некроз стінки лімфатичної судини, утворення лімфангіїтних абсцесів.

3. Види лімфангіїту:

А)Ретикулярний лімфангіт - запалення лімфатичних капілярів і дрібних лімфатичних судин;

Б)Стовбурнийлімфангіїт – запалення великих лімфатичних судин.

4. Клінічні прояви лімфангіїту(залежать від форми лімфангіїту):

А) Скарги:

- біль в ділянці запалення;

- підвищення температури тіла;

- нездужання;

Б) Анамнез захворювання:

-наявність вогнища гнійної інфекції;

- погіршення загального стану з появою лімфангіту;

В) Об'єктивні прояви:

а)Огляд:

+ Місцеві прояви:

- при ретикулярному лімфангіїті:

-плямисте сіткоподібне почервоніння, що поширюється в напрямку лімфотоку;

- болючість при пальпації зони гіперемії;

- з'являється поблизу інфікованого вогнища;

- спостерігається збільшення й болючість регіонарних лімфатичних вузлів;

- при стовбурному лімфангіїті:

-почервоніння у вигляді чітких смужок, які починаються від первинного вогнища і йдуть до регіонарних лімфатичних вузлів;

- болючість при пальпації по ходу смужок.

+ Загальні прояви:

- нездужання;

- підвищення температури тіла;

- озноб.

5. Діагностична програма при лімфангіїті:

А) Клінічні прояви:

- скарги;

- анамнез захворювання;

- об'єктивні прояви;

Б) Лабораторні дослідження:

- клінічний аналіз крові;

- клінічний аналіз сечі .

Незважаючи на те, що діагностика не викликає труднощів, варто проводити дифдіагностику з бешиховим запаленням (при ретикулярному лімфангіїті), із флебітом, тромбофлебітом (при стовбурному лімфангіїті).

6. Клініко-статистична класифікація лімфангіїту:

I89 Лімфангіїт

Макет клінічного діагнозу:{В_x} лімфангіїт {L _x}, {Х _x перебіг }

{ускладнений О_x}

Вид захворювання:

В₁ - Поверхневий

В₂ - Глибокий

Клінічні прояви:

Q₁ –нижньої кінцівки {L_x }

Q₂ –верхньої кінцівки{L_x}

Локалізація:

L₁ -ліворуч

L₂ –праворуч

L₃ –із двох боків

Характер перебігу :

Х₁ -блискавичний

Х ₂ -гострий

Х ₃ –підгострий

Х₄ -хронічний

Ускладнення:

О₁ –лімфангіїтний абсцес

О₂ – лімфангіїтна флегмона

О₃ - тромбофлебіт

О₄ - метастатичні абсцеси

О₅ - сепсис

7. Приклад формулювання клінічного діагнозу:

А)Підшкірний панарицій другого пальця правої кисті, ускладнений поверхневим стовбурним лімфангітом;

Б) Фурункул спини, ускладнений сітчастим лімфангітом.

8. Лікування лімфангіїту:

- санація первинного вогнища;

- антибіотикотерапія;

- іммобілізація;

- при ускладнених формах (лімфангіїтний абсцес, флегмона) застосовують оперативне лікування.

ЛІМФАДЕНІТ

1. Визначення:Лімфаденіт – запалення лімфатичних вузлів. Найчастіше є вторинним захворюванням (ускладненням місцевої гнійної інфекції або інфікованих ран), але може бути й первинним (туберкульозний лімфаденіт).

2.Групи лімфовузлів, що вражаються при лімфаденіті:

А)Підщелепні лімфовузли

Б)Шийні лімфовузли

В)Пахвові лімфовузли

Г)Ліктьові лімфовузли

Д)Пахові лімфовузли

Е)Стегнові лімфовузли

И)Підколінні лімфовузли

3. Механізм розвитку лімфаденіту:

-при проникненні інфекції в лімфатичні вузли розвивається гіперемія, набряк, розширення синусів, серозне просочування паренхіми лімфовузла (серозний лімфаденіт);

- при прогресуванні процесу розвивається лімфоїдна й лейкоцитарна інфільтрація (гнійний лімфаденіт);

- при руйнуванні капсули лімфовузла процес поширюється на навколишні тканини (періаденіт) і можуть формуватися лімфаденітні абсцеси або флегмони (аденофлегмона).

4. Характер ураження лімфатичних вузлів:

А)Серозне запалення;

Б)Гнійне запалення.

5. Клінічні прояви лімфаденіту:

А) Місцеві ознаки:

+ При серозному лімфаденіті:

- пальпуються окремі збільшені, болючі лімфовузли;

- шкіра над ними не змінена;

+ При гнійномулімфаденіті:

- гіперемія й набряк шкіри над лімфатичними вузлами;

- у зоні лімфовузлів пальпується щільний болючий інфільтрат;

- при прогресуванні процесу з'являється флюктуація в центрі інфільтрату;

Б) Загальні симптомизалежать від: стану первинного вогнища, ступеня ураження лімфатичних вузлів.

6. Діагностична програма при лімфаденіті:

А) Клінічні прояви:

- скарги

- анамнез захворювання

- об'єктивні прояви

Б) Лабораторні дослідження:

- клінічний аналіз крові

- клінічний аналіз сечі

7. Диференціальна діагностика лімфаденіту:

- із специфічними лімфаденітами (туберкульоз, сифіліс);

- із системними захворюваннями лімфатичних вузлів;

- із метастатичним ураженням лімфатичних вузлів.

7. Клініко-статистична класифікація лімфаденіту:

I88 Лімфаденіт

Макет клінічного діагнозу:{L _x}{F _x} лімфаденіт,

{ускладнений О_x}

Локалізація процесу:

L ₁ - Підщелепний

L ₂ - Шийний

L ₃ -Пахвовий

L ₄ - Ліктьовий

L ₅ - Паховий

L ₅ - Стегновий

L ₆ - Підколінний

Фаза запального процесу:

F ₁ -серозний

F ₂- гнійний

Ускладнення:

О₁ -абсцес

О₂ -аденофлегмона

О₃ - тромбофлебіт

О₄ - сепсис

8. Приклади формулювання клінічного діагнозу:

А) Інфікована рана правого передпліччя, ускладнена пахвовим лімфаденітом.

9. Лікування лімфаденіту:

- санація первинного вогнища;

- антибіотикотерапія;

- іммобілізація;

- при ускладнених формах (лімфаденітний абсцес, аденофлегмона) застосовують оперативне лікування.

ГНІЙНО-ЗАПАЛЬНІ ЗАХВОРЮВАННЯ ПАЛЬЦІВ І КИСТІ

Синдром гнійного ураження пальців і кистіпроявляється гострим гнійним запаленням м'яких тканин, сухожильних піхв або кісток кисті.

При виникненні запального процесу на кисті потрібна хірургічна допомога, спрямована на розкриття й дренування гнійного вогнища, купірування гнійно-запального процесу.

Найбільш частими видами гнійного ураження пальців і кисті є панарицій, флегмона кисті.

Анатомо-топографічні особливості будови пальців і кисті:

А) Пальці кисті:

Рис.142 . Анатомічна структура пальця - поздовжній й

поперечний розріз (схема):

1 - фіброзні тяжі, що починаються від шкіри й досягають періосту й сухожиль; 2 - складки згинів, що розмежовують ділянки окремих фаланг.

а)Від шкіри долонної сторони пальців і кисті перпендикулярно вниз у товщу відходять щільні сполучнотканинні волокна, що прикріплюються до окістя й піхв сухожиль;

б)Між сполучнотканинними перегородками розташовуються жирові часточки;

в)На тильній стороні кисті під шкірою сполучнотканинні волокна розташовані косо, а підшкірна клітковина пухка;

Б) Кисть:

Рис.143. Локалізація больових точок при різних

панариціях і флегмонах кисті

а) – долонна поверхня кисті: 1 – підшкірний панарицій; 2 – кістковий панарицій; 3 – суглобовий панарицій; 4 -сухожильний панарицій; 5 – міжпальцева флегмона; 6 – мозольний абсцес; 7 – флегмона радіальної синовіальної сумки; 8 - флегмона ульнарної синовіальної сумки; 9 – долонна флегмона;

б) – тильна поверхня кисті:10 – паронихій; 11 – фурункул; 12 – флегмона тильної сторони кисті; 13 – дорзальна радіальна й ульнарна флегмона; 14 – остеомієліт основної фаланги.

ПАНАРИЦІЙ (ГНІЙНІ ПРОЦЕСИ ПАЛЬЦІВ КИСТІ)

1. Визначення:Гостре гнійне запалення анатомічних структур пальців кисті .

2. Актуальність проблеми:

А)Кисть – основний орган праці, ураження якого запальним процесом приводить до значної втрати працездатності;

Б)Складна будова пальців і кисті, особливо їхньої долонної поверхні, зумовлює специфічний перебіг гнійних процесів.

3. Причини розвитку й особливості перебігу гнійних захворювань пальців і кисті:

А)Інфікування видимої або непоміченої мікротравми м'яких тканин пальців і кисті гноєрідною інфекцією (стафілокок, стрептокок, змішана інфекція);

Б)Запальний процес більш складно й тяжко перебігає на долонній поверхні пальців і кисті.

4. Механізм розвитку гнійних захворювань пальців і кисті:

А)При долонній локалізації гнійно-запальний процес поширюється вглиб, швидко проникаючи в ділянку сухожильних піхв, суглобів;

Б)На тильній стороні запальний процес легше поширюється навколо місця запалення, ніж у глибину.

5. Види гнійних захворювань пальців і кисті:

А)Панарицій поверхневий (шкірний, підшкірний, навколонігтьовий, піднігтьовий);

Б)Панарицій глибокий (сухожильний, кістковий, суглобний);

В)Пандактиліт;

Г)Флегмона кисті (міжпальцева (комісуральна ), серединного долонного фасціального простору, фасціального простору тенара й гіпотенара).

6. Клінічні прояви захворювання:

А)Скарги:

а)Місцеві прояви:

- біль в ділянці запального процесу на пальці;

- збільшення в об’ємі ураженого пальця;

- гіперемія шкіри над ділянкою запалення;

б)Загальні прояви:

- підвищення температури тіла до 38 – 39⁰С;

- загальне нездужання;

- головний біль;

Б)Анамнез захворювання:

- наявність травми шкірних покривів пальця (ушкодження шкіри, прокол шкіри);

В)Об'єктивні прояви:

а)Огляд:

- набряклість тканин в ділянці запалення;

- гіперемія шкіри з фіолетовим відтінком;

б)Пальпація:

- пальпація пальця ґудзиковим зондом для локалізації вогнища запалення;

- порушення функції ураженого пальця, посилення болю при згинанні й розгинанні пальця.

7. Клінічні особливості різних видів панарицію:

А) Шкірний панарицій (рис. 144 ):

Рис. 144. Шкірний панарицій

Рис.145. Панарицій типу «запонка»

- перебігає поверхово в товщі шкіри між епідермісом і сосочковим шаром шкіри;

- епідерміс відшаровується й утворюється міхур, заповнений гноєм або кров'янистим ексудатом;

- нерідко приєднується лімфангіїт і лімфаденіт;

- біль незначний, набряклість обмежена;

- якщо після розкриття міхура й видалення гною не наступає видужання, то це свідчить про наявність і підшкірного панарицію (у вигляді запонки).

Б) Підшкірний панарицій (рис.146):

Рис. 146. Типова локалізація підшкірного панарицію

Рис. 147. Напрямок поширення інфекції при підшкурному панариції

- розвивається на долонній поверхні нігтьової, рідше – середньої або основної фаланги;

- характеризується сильним, пульсуючим болем;

- виражений набряк;

- висока температура тіла;

В) Навколонігтьовий панарицій (пароніхій):

Рис. 148. Пароніхія із проривом гною під ніготь

- скупчення гною в основі нігтя й під шкірою нігтьового валика;

- причини - тріщини, задирки, ушкодження при манікюрі;

Г) Піднігтьовий панарицій:

Рис.149. Піднігтьовий панарицій

- розвивається під нігтем при скалках або крововиливах, пов'язаних із забитим місцем;

- гострий біль при натисненні на ніготь і пучку;

- чітко видно скупчення гною під нігтем;

Д) Сухожильний панарицій:

Рис.150. Ураження сухожильної піхви другого пальця

- самостійна форма при безпосередньому занесенні інфекції в сухожильну піхву при травмі;

- при проникненні інфекції в сухожильну піхву при поширенні інфекції з підшкірного, кісткового або суглобового панарицію;

- запальний ексудат викликає стискання й тромбоз судин, внаслідок чого сухожилля швидко піддається некрозу;

- характерно напівзігнуте положення ураженого пальця, рухи різко болючі;

- можливе поширення гнійного ексудату по сухожильних піхвах далеко за межі первинного вогнища запалення;

- при ураженні I й V пальців гнійний процес може перейти на передпліччя;

- в 10-15% між синовіальними сумками I й V пальців є безпосередній зв'язок, що може привести до розвитку перехресної (U-побібної) флегмони;

Е) Кістковий панарицій:

Рис.151. Кістковий панарицій

а) рентгенограмма: тотальна секвестрація фаланги з ураженням суглоба при кістковому панариції; б) схема кісткового панариція

- початкові симптоми як при шкірному панариції;

- біль і набряклість різко виражені;

- нігтьова фаланга булавоподібно товщає;

- утворюються нориці з гіпергрануляціями;

- зондове дослідження нориць визначає дном нориці кісткову тканину;

- можливе відділення секвестрів через норицю;

- на рентгенограмі - руйнування кістки.

И) Суглобовий панарицій:

- розвивається при нанесенні колотих ран в ділянку суглоба, або поширенні інфекції із суглобового кінця сусідньої фаланги, або переході процесу з м'яких тканин у порожнину суглоба;

- по всій окружності суглоба припухлість (веретеноподібна форма пальця), гіперемія, різка болючість і порушення рухів;

- при руйнуванні капсули й зв'язок визначається патологічна рухливість у суглобі;

Й) Пандактиліт:

- гнійне запалення всіх тканин пальця;

- розвивається в результаті неправильного лікування тендовагініту, у випадку кісткового або суглобового панарицію;

- палець різко збільшений в обсязі, деформований;

- шкірні покриви напружені, ціанотичні, з багряним відтінком;

- часто є нориці, з яких виділяється гній і некротизовані тканини;

- як правило, приєднується лімфангіїт й лімфаденіт;

- рентгенологічно відзначається деструкція кісток, звуження суглобових щілин;

- спостерігаються явища загальної інтоксикації.

7. Формування попереднього діагнозу за клінічними даними:

Попередній діагноз формується на підставі скарг хворого, анамнезу й об'єктивних проявів захворювання, підтверджених фізикальними методами дослідження.

8. Діагностика гнійних захворювань пальців кисті:

А)Клінічні прояви захворювання:

- скарги;

- анамнез захворювання;

- об'єктивні прояви;

Б)Рентгенографія кісток кисті (при підозрі на гнійне ураження кісток).

9. Клініко-статистична класифікація панарицію:

L03.0 Флегмона пальців

Макет клінічного діагнозу: {B_x} панарицій {L_x пальця} {R_x }

Вид панарицію:

B₁ -Шкірний

B₂ –Підшкірний

B₃ –Нігтьовий {R_x}

Поширеність процесу:

R₁ –(паронихія)

R₂ –(навколонігтьовий)

R₃ –(піднігтьовий)

B₄ -Сухожильний

B₅ -Кістковий

B₆ -Суглобний

B₇ –Тотальний (пандактиліт)

Локалізація процесу:

L₁ –першого пальця

L₂ –другого пальця

L₃ –третього пальця

L₄ –четвертого пальця

L₅ –п'ятого пальця

Поширеність процесу:

R₁ –лівої кисті

R₂ –правої кисті

Ускладнення:

О₁ –лімфангіїт, лімфаденіт

О₂ –флегмона кисті

10. Приклади формулювання клінічного діагнозу

А) Підшкірний панарицій другого пальця правої кисті;

Б)Сухожильний панарицій другого пальця лівої кисті, ускладнений лімфангітом.

11. Загальні принципи лікування панарицію:

А)Рання іммобілізація кінцівки;

Б)Антибіотикотерапія в стадії інфільтрації;

В)Раннє застосування хірургічного лікування (розкриття й дренування гнійного вогнища).

12. Особливості лікування різних видів панарицію:

А) Шкірний панарицій:

-розкриття міхура й видалення гною;

Б) Підшкірний панарицій:

- раннє хірургічне лікування й антибіотикотерапія;

- знеболювання за Оберстом-Лукашевичем;

- розрізи:

*на нігтьовій фаланзі - поздовжній розріз через точку найбільшої болючості або клюшкоподібний розріз (овальний розріз не застосовують);

*на середній й основній фаланзі - поздовжні передньобокові розрізи із двох сторін;

- іммобілізація пальця у функціонально вигідному положенні;

В) Навколонігтьовий панарицій (пароніхій):

- у перші дні призначають ванночки, спиртовий компрес, пов'язки з димексидом в суміші з антисептиками

- при безуспішності консервативного лікування - операція (під провідниковою анестезією за Оберстом-Лукашевичем): піднявши шкірний валик, розсікають у основі нігтя, висікають некротично змінені тканини, накладають пов'язку з антисептиком;

Г) Піднігтьовий панарицій:

- під провідниковою анестезією напівовальним розрізом підсікають навколо- нігтьовий валик і відшаровують його від нігтя;

- при необхідності висікають нігтьову пластинку над абсцесом або видаляють ніготь(затискачем захоплюють його у відшарованій частині й обертовими рухами навколо осі відшаровують і видаляють ніготь);

Д) Сухожильний панарицій:

- при сухожильному панариції II, III, IV пальців: хірургічні доступи у вигляді двох паралельних розрізів по передньобоковій поверхні основної фаланги пальця й один розріз на долоні для розкриття сліпого мішка сухожильної піхви;

- при сухожильному панариції I й V пальців: хірургічні доступи у вигляді двох паралельних розрізів по передньобоковій поверхні основних фалангах цих пальців і при необхідності розкривають двома паралельними розрізами простір Пирогова;

- рани промивають і дренують наскрізними гумовими дренажами;

- іммобілізація пальця у функціонально вигідному положенні;

Е) Кістковий панарицій:

- поздовжніми розрізами розкривають гнійне вогнище в м'яких тканинах, видаляють некротизовані тканини й кісткові секвестри;

- при тотальному некрозі кості й м'яких тканин, переході процесу на суглоб застосовується ампутація фаланги;

И) Суглобовий панарицій:

-у початковій фазі захворювання, особливо при первинному ураженні суглоба, можливе проведення щоденних пункцій суглоба з евакуацією гною, промивання антисептиком й антибактеріальна терапієя;

- при неефективності пункційного мотода - артротомія двома паралельними розрізами по бічних поверхнях суглоба, санація й дренування;

- при вираженій деструкції суглобових кінців здійснюється резекція суглоба зі створенням артродеза у функціонально вигідному положенні;

Й) Пандактиліт:

- ампутація пальця.

13. Профілактика гнійних захворювань пальців і кисті:

А)Запобігання травмам пальців кисті;

Б)Рання й повноцінна обробка мікротравм і ран пальців і кисті.

ГНІЙНІ ЗАХВОРЮВАННЯ КИСТІ

1. Визначення:Інфікування поранень кисті або поширення інфекції з пальців на кисть належить до гнійних захворювань кисті.

2. Актуальність проблеми:

А)Кисть – основний орган праці, ураження якого запальним процесом приводить до значної втрати працездатності;

Б)Складна будова кисті, особливо - долонної поверхні, зумовлює специфічний перебіг гнійних процесів.

3. Види гнійних захворювань на кисті:

А)Підшкірний абсцес долоні:

- виникає внаслідок інфікування змозолілих ділянок або епідермальних міхурів. Звичайно локалізується між дистальною волярною складкою й основою пальця;

Б)Міжпальцева флегмона

- виникає вторинно, шляхом проникнення інфекції в міжпальцеві проміжки в основі пальців, поширюючись по каналах лумбрикальних м'язів;

В)Преапоневротична флегмона

- поверхнева, підшкірна долонна флегмона;

Г)Флегмона середнього фасціального простору

- розвивається в щілині між долонним апоневрозом і вільними від піхв сухожиллями II - IV пальців;

Д)Флегмона фасціального простору тенара

- ускладнення підшкірного панарицію або гнійного тендовагініту I - II пальців;

Е)Флегмона фасціального простору гіпотенара

- гнійний процес, обмежений межами фасціального ложа гіпотенара;

И)Підшкірна флегмона тильної сторони кисті;

Й)Підапоневротична флегмона тильної сторони кисті.

6. Клінічні прояви флегмони кисті:

А) Скарги:

- біль ропираючого характеру на кисті в ділянці гнійно-запального процесу;

- набряклість кисті;

- порушення функції пальців;

Б) Анамнез захворювання:

- перенесені травми кисті;

- гнійні процеси на пальцях кисті;

В) Об'єктивні дані:

а) Огляд:

- припухлість кисті в ділянці гнійного процесу, що поширюється на тильну поверхню;

- гіперемія шкірних покривів;

- змушене положення (напівзігнутий стан) пальців кисті;

б) Пальпація:

- різке посилення болю .

7. Формування попереднього діагнозу за клінічними даними:

Попередній діагноз формується на підставі скарг хворого, анамнезу й об'єктивних проявів захворювання, підтверджених фізикальними методами дослідження.

8. Діагностична програма при флегмоні кисті:

А) Клінічні прояви:

а)скарги

б)анамнез захворювання

в)об'єктивні дані;

Б) Лабораторні дані:

а)клінічний аналіз крові

б)клінічний аналіз сечі.

9. Клініко-статистична класифікація флегмони кисті:

L03.1 Флегмона кисті

Макет клінічного діагнозу: Флегмона {L_x } {R_x }{ускладнена О_x }

Локалізація флегмони:

L₁ –долонної поверхні {B_x}

Вид флегмони:

B₁ –(міжпальцева)

B₂ –(преапоневротична)

B₃ –(середнього долонного фасціального простору)

B₄ –(передсухожильна)

B₅ –(глибока)

B₆ –(фасціального простору тенара)

B₇ –(фасціального простору гіпотенара)

L₂ –тильної поверхні

Вид флегмони:

B₁ –(підшкірна)

B₂ –(підапоневратична)

Поширеність процесу:

R₁ –лівої кисті

R₂ –правої кисті

Ускладнення:

О₁ –лімфангіїт

О₂ -лімфаденіт

10. Приклади формування клінічного діагнозу:

А)Флегмона долонної поверхні (міжпальцева) лівої кисті

Б)Флегмона долонної поверхні (глибока) правої кисті, ускладнена лімфангітом.

11. Лікування флегмони кисті:

-хірургічне: широке розкриття й дренування ураженого фасціального простору під наркозом або внутрішньовенною регіонарною анестезією;

- парентеральне (регіонарне) застосування антибіотиків,

- дезінтоксикаційна терапія;

- іммобілізація кисті у функціонально вигідному положенні.

ЗАПАЛЬНІ ЗАХВОРЮВАННЯ ЗАЛОЗИСТИХ ОРГАНІВ

Мастит

Синдром запального ураження молочної залозизумовлений проникненням інфекції в протокову систему й тканину залози, найчастіше виникає на тлі порушення процесів виділення молока в періоді лактації.

Основні дії породіллі й медичного персоналу повинні бути спрямовані на запобігання маститу.

Найбільше часто зустрічається лактаційний мастит.

ЛАКТАЦІЙНИЙ МАСТИТ

1. Визначення:Мастит – це запальний процес у молочній залозі.

2. Актуальність проблеми:
А)Мастит в 90 – 95% випадків зустрічається в післяпологовому періоді

Б)Найчастіше мастит виникає у першороділь .

3. Причини розвитку маститу:

А) Сприятливі фактори:

- тріщини сосків;

- лактостаз;

- порушення особистої гігієни й гігієни годівлі;

- гнійні захворювання шкіри молочної залози;

- аномалії розвитку соска (плоский або утягнений сосок).

Б) Спричиняючі фактори

- мікробний фактор (стрептококи, стафілококи й ін.інфекція).

4. Механізм розвитку маститу:

А)Запальний процес починається в протоках молочної залози;

Б)Прогресуючи, запалення переходить на залозисту тканину;

В)Запальний процес у залозі проходить стадії серозного, інфільтративного, дифузійного гнійного запалення й утворення абсцесів;

Г)Запальний процес у залозі приводить до тромбозу судин і розвитку некрозу тканини залози.

5. Фази перебігу маститу:

- серозна фаза

- інфільтративна фаза

- абсцедуюча фаза

- флегмонозна фаза

- гангренозна фаза

6. Локалізація гнійників у молочній залозі (рис.152):

Рис.152. Локалізація гнійних порожнин у молочній залозі:

а – премамарна; б - субареолярна; в,г - інтрамамарна; д – ретромамарна.

7. Клінічні прояви гострого маститу:

А) Скарги:

- сильний біль у молочній залозі;

- пропасниця до 39 – 40⁰С, при нагноєнні – озноб;

Б) Анамнез захворювання:

- початок захворювання гострий;

- як правило, виникає в періоді лактації;

- часто захворюванню передує поява болю в ділянці соска при годуванні

В) Об'єктивні прояви:

а)Огляд:

- залоза на стороні ураження збільшена в розмірах, напружена;

- шкіра над вогнищем запалення гіперемована;

- може виявлятися лімфаденіт;

б)Пальпація:

- болючий інфільтрат з нечіткими контурами;

- збільшені й болючі регіонарні лімфатичні вузли;

- при абсцедуванні визначається розм'якшення (флюктуація) у проекції інфільтрату;

- при флегмонозній формі – тістувата консистенція інфільтрату, при пальпації залишаються вдавлення від пальців.

8. Формування попереднього діагнозу на підставі клінічних даних:

Попередній діагноз формується на підставі скарг хворого, анамнезу захворювання й об'єктивних проявів захворювання, підтверджених фізикальними методами дослідження.

Для підтвердження або уточнення діагнозу формують діагностичну програму, включаючи в неї методи дослідження, що впливають на уточнення діагнозу. При виборі методів обстеження використовують їхнє послідовне застосування від менш до більш інвазивного.

9. Діагностика маститу:

А) Клінічні дані:

- скарги

- анамнез захворювання

- об'єктивні дані

Б) Лабораторні дані:

- клінічний аналіз крові (лейкоцитоз зі зрушенням лейкоцитарної формули вліво)

- клінічний аналіз сечі

10. Диференціальний діагноз:

-маститоподібна форма раку молочної залози

- бешихове запалення молочної залози

11. Клініко-статистична класифікація маститу:

О91 Інфекції молочної залози, пов'язані з дітородінням

Макет клінічного діагнозу:Гострий лактаційний {L_x} мастит,

{у фазі F_x}

Локалізація процесу:

L₁ -субареолярний

L₂ -премамарний

L₃ -інтрамамарний

L₄ -ретромамарний

L₅ –тотальний

Фаза процесу:

F₁ – серозного запалення

F₂ – інфільтративна

F₃ – абсцедуюча

F₄ – флегмонозна

F₅ – гангренозна

11. Приклади формування клінічного діагнозу:

А) Правобічний лактаційний, інтрамамарний мастит, серозна фаза

Б) Лівосторонній лактаційний субареолярний мастит, фаза абсцедування .

12. Лікування маститу:залежить від фази процесу

+У серозній й інфільтративній фазі лікування маститу консервативне й включає:

- підняте положення молочної залози (підтримуюча пов'язка або бюстгальтер, які не повинні стискати залозу);

- зціджування молока (ручне або за допомогою молоковідсосу);

- фізіотерапевтичне лікування (УФ-опромінення залози, УВЧ);

- загальна антибактеріальна терапія;

- ретромамарна новокаїново-антибіотикова блокада.

При деструктивних формах маститу – хірургічне лікування.

Рис.153. Основні напрямки розрізів при розкритті маститу

1 – радіарні розрізи, 2 - розріз за Барденгейером, 3 - параареолярний розріз

+При абсцедуючому маститі:

- розкриття гнійника радіарним розрізом у місці флюктуації або найбільшої болючості;

- розріз не повинен доходити до ареоли на 1 см;

- розрушення перемичок і тяжів у порожнині гнійника пальцем;

- накладення контрапертури в найбільш низькій точці гнійної порожнини (при необхідності);

- санація й дренування порожнини гнійника;

+При флегмонозній формі маститу:

- виконується кілька радіарних розрізів за тими ж правилам;

- обов'язково вирізаються нежиттєздатні тканини;

+При гангренозній формі маститу:

- виконується широка некректомія;

- у ряді випадків виконується ампутація молочної залози.

Із загальних методів лікування застосовується:

- антибіотикотерапія;

- інфузійно-трансфузійна дезінтоксикаційна терапія;

- екстракорпоральна детоксикація (в особливо тяжких випадках);

- імунокорекція.

13.Профілактика маститу:

+Допологова профілактика маститу включає:

- підготовку сосків до годування;

- формування сосків (при плоских й утягнутих сосках);

- санацію вогнищ ендогенної інфекції;

- загартовувальні процедури;

+ Післяпологова профілактика маститу включає:

- гігієну годівлі (миття залози до й після годування);

- раціональний режим годування;

- зціджування молока після кожного годування;

- своєчасне лікування тріщин і мацерації сосків;

- профілактику госпітальної інфекції.

ПАРОТИТ

1. Визначення:паротит -запалення привушної слинної залози.

2. Актуальність проблеми:

-найчастіше паротит розвивається у тяжкохворих, після перенесених тяжких операцій й обтяжує перебіг хвороби.

3. Причини розвитку паротиту:

-ослаблення захисних сил організму й порушення процесів слюновиділення в зневоднених хворих і після великих операцій;

- недостатній догляд за післяопераційними хворими, недостатня санація порожнини рота;

- проникнення мікроорганізмів з порожнини рота в привушну слинну залозу з розвитком її запалення.

4. Механізм розвитку паротиту:

-спочатку запальний процес