А) Скарги. - біль у грудній клітці;

- біль у грудній клітці;

- задишка;

Б) Анамнез захворювання:

- з'ясовується характер і механізм травми;

В) Об'єктивні прояви:

а) Огляд:

- стан тяжкий;

- блідість, у важких випадках - синюшність шкірних покривів, при клапанному пневмотораксі – ціаноз;

- задишка, наростаюча дихальна недостатність при клапанному пневмотораксі;

- підшкірна емфізема при клапанному пневмотораксі;

б) Пальпація:

- болючість у місці ушкодження;

- прискорення пульсу;

д) Перкусія:

- голосний тимпанічний звук на стороні ураження;

е) Аускультація:

- ослаблення везикулярного подиху або відсутність дихальних шумів на стороні ураження;

- зниження АТ (найбільш виражене при клапанному пневмотораксі).

6. Діагностика пневмотораксу:

А) Лабораторні дослідження - без патології;

Б) Інструментальна діагностика:

- рентгеноскопія (рентгенографія) органів грудної клітки – вільне повітря в плевральній порожнині, підтискання тканини легені до кореня, сплощення або прогин униз купола діафрагми, при клапанному гемотораксі - зсув середостіння в здорову сторону.

Рис. 111. Рентгенограмма грудної клітки при клапанному пневмотораксі

7. Перша допомога при пневмотораксі:

- при клапанному пневмотораксі на догоспитальному етапі виконується пункція плевральної порожнини товстою голкою в II-му міжребір΄ї, голка залишається (переведення клапанного пневмотораксу у відкритий);

- при відкритому пневмотораксі – оклюзійна пов'язка (переведення відкритого гемотораксу в закритий);

- транспортування потерпілого в медичну установу в положенні напівсидячи.

8. Лікування пневмотораксу:

- при закритому пневмотораксі: пункція (повторні пункції) плевральної порожнини в ІІ міжребер’ї по середньоключичній лінії й евакуація повітря до повного розправлення легені (контролюється рентгенологічно);

- при відкритому пневмотораксі: евакуація повітря, припинення доступу повітря в плевральну порожнину (ушивання рани) до повного розправлення легені, антибактеріальна терапія;

- при клапанному пневмотораксі: в II міжребер’ї встановлюється катетер, через який виконується постійна евакуація повітря до повного розправлення легені. Якщо розправити легеню консервативними заходами не вдається, то виконують торакотомію й ушивання дефекту легені.