Стан ринку міжнародних транспортних перевезень в Україні. В последние годы наблюдается уменьшение емкости внутреннего рынка, осложнение ситуации на внешнем рынке

В последние годы наблюдается уменьшение емкости внутреннего рынка, осложнение ситуации на внешнем рынке, снижение конкурентоспособности продукции отечественной цветной металлургии, вызванное опережающим ростом цен на продукцию естественных монополий и недостаточными инвестициями в обновление средств производства.

Перспективы развития металлургической отрасли в первую очередь связаны с расширением спроса на ее продукцию на внутреннем рынке. Оживление внутреннего рынка может быть вызвано необходимостью обновления основных фондов и ростом производства и инвестиций в металлопотребляющие отрасли - машиностроение, строительство, топливно-энергетический комплекс. Рост спроса на цветные металлы также связывают с увеличением потребности в продукции четвертого передела: алюминиевого, медного, титанового, латунного проката.

Несмотря на ожидаемый рост спроса на внутреннем рынке, цветная металлургия России в ближайшее десятилетие будет оставаться экспортноориентированной отраслью. В настоящее время происходит вытеснение российских предприятий с рынков металлоизделий с высокой добавленной стоимостью. На рынках металлопродукции низких переделов усиливается давление со стороны третьих стран (в первую очередь Китая, Индии, Бразилии). В долгосрочной перспективе для сохранения высоких объемов экспорта российской металлопродукции и более глубокой интеграции в мировое хозяйство необходимо добиться существенного повышения конкурентоспособности отечественной продукции.

В качестве факторов эффективного развития отрасли можно выделить модернизацию производственных мощностей, развитие отраслевой научной сферы, расширение минерально-сырьевой базы, улучшение использования вторичного сырья, оптимизацию тарифной политики естественных монополий.

Основные направления развития металлургии до 2010 г. связаны с производством прогрессивных видов продукции, улучшением технологической структуры производства, повышением производительности труда, институциональными изменениями.

Производство прогрессивных видов продукции связано с инновационной и инвестиционной деятельностью на всех пределах. Это позволяет обновить производственный потенциал, обеспечить выпуск новых и старых видов продукции с пониженным расходом сырья, энергии и соблюдением норм по охране окружающей среды.

В настоящее время ощущается потребность в таких видах продукции, как медные трубы на основе непрерывного литья заготовок; латунная лента толщиной 0,05 мм; алюминиевая лента толщиной 0,18-0,2 мм; алюминиевые строительные профили и конструкции; порошки ниобия и тантала для оксидно-полупроводниковых конденсаторов; металлические ниобий, тантал, титан и изделия из них; люминофоры на основе редкоземельных металлов; монокристаллы арсенида галлия.

На базе инноваций должна быть также улучшена производственная структура металлургического комплекса. В производстве тяжелых цветных металлов важно увеличивать долю автогенных процессов; в производстве алюминия - долю продукции, произведенной с использованием предварительно обожженных анодов и по технологии "сухого" и "полусухого" анода. Необходимо также расширять литейно-прокатные мощности и сортамент выпускаемых изделий. В цветной металлургии следует также более широко применять гидрометаллургические процессы как более экологические, позволяющие перерабатывать низкокачественные промпродукты и повышать комплексность использования сырья.

Сокращение и модернизация неэффективных производств должны привести к повышению производительности труда, которая в настоящее время значительно ниже, чем на зарубежных предприятиях.

Сдвиги в структуре производства должны сопровождаться изменениями в организационной сфере - институциональными преобразованиями. Основным направлением является создание вертикально-интегрированных структур. Между тем в отрасли должны сохраниться и узкоспециализированные предприятия, в частности выпускающие высокотехнологичную продукцию для спеццелей.

ЗМ 1.1

1. Міжнародна торгівля послугами.

Однією з характерних особливостей міжнародних економічних відносин постіндустріальної епохи є випереджаючий розвиток торгівлі послугами порівняно з торгівлею товарами. Тому поряд із міжнародними ринками товарів, капіталів, праці сформувався і міжнародний ринок послуг, який охоплює систему відносин щодо надання послуг із території однієї країни на територію іншої.

Міжнародна торгівля послугами- система міжнародних товарно-грошових відносин між суб'єктами різних країн із приводу купівлі-продажу послуг.

Міжнародну торгівлю товарами і послугами, інтелектуальною власністю регулює Світова організація торгівлі (СОТ). Головним міжнародним документом, який застосовується при цьому, є Генеральна угода про торгівлю послугами, що має статус додатку до угоди про СОТ.

Головними характеристиками послуг є те, що їх не можна, на відміну від товарів, побачити і відчути на дотик; вони не піддаються збереженню; торгівля послугами пов'язана з їх виробництвом; експорт послуг означає надання послуги іноземцю, тобто нерезиденту, навіть якщо він знаходиться на митній території країни. Однак вищенаведений опис характеристик має обмеження. Деякі послуги можна побачити (наприклад, звіт консультанта на дискеті), деякі з них зберігаються (наприклад, система телефонного автовідповідача).

Різниця між товарами і послугами полягає також в тому, як, яким чином уряд надає захист власному виробнику. Якщо виробничі галузі промисловості відгороджуються через встановлення тарифів, кількісних обмежень тощо, то сфера послуг відгороджується головним чином національними нормативами і правилами відносно прямих іноземних інвестицій і участі іноземних постачальників послуг в діяльності національних підприємств.

Специфічні риси міжнародної торгівлі послугами можна визначити наступним чином: місце виробництва і споживання послуг співпадає — експорт послуг обов’язково передбачає їх виробництво за кордоном; тісний зв’язок ринку послуг з ринком товарів, капіталів і робочої сили; ступінь концентрації на ринку сучасних послуг значно більша, ніж на ринку товарів; національна сфера послуг захищена більш сильно; ряд послуг практично не включається до міжнародного обігу.

Світовою організацією торгівлі в Генеральній угоді про торгівлю послугами запропонована класифікація послуг по 12 секторам (1. Комерційні послуги; 2 Послуги зв'язку; 3. Послуги з будівництва та суміжні інженерні послуги; 4. Послуги дистриб'юторів; 5. Послуги у сфері освіти; 6. Послуги з охорони довкілля; 7. Фінансові послуги; 8. Послуги у сфері охорони здоров'я та соціальній сфері; 9. Послуги, пов'язані з туризмом; 10. Послуги з організації відпочинку, культурних та спортивних заходів; 11. Транспортні послуги; 12. Інші послуги, які не зазначені вище) і 155 підсекторам.

Генеральна угода про торгівлю послугами передбачає такі способи поставки послуг на міжнародний ринок: 1. Транскордонна поcтавка(поставка послуг з однієї країни до іншої); 2. Споживання за кордоном(поставка послуги на території однієї країни споживачеві з іншої країни); 3. Комерційна присутність(поставка послуг з однієї країни завдяки комерційній присутності на території будь-якої іншої країни); 4. Присутність фізичних осіб(поставка послуги завдяки присутності фізичних осіб країни-постачальника на території будь-якої іншої країни).

Основну роль в міжнародній торгівлі послуг грають туризм та транспортні послуги.

Оцінку розвиненості країни часто зводять до оцінки дохідності сектору послуг. Є країни, в яких сфера послуг дає до 60% ВНП і вище. Наприклад, в США — 67%, у Франції — 63%, в Японії — 56%, в Англії — 56,5%, в Германії — 58%, в Італії — 56%. Фінансово-кредитна сфера виступає провідною для всіх розвинених країн. Рух капіталів і його обслуговування стоїть завжди на першому місці. По цьому показнику виділяють три центри: США, Японія, Західну Європу.

2. Місце і роль транспортних послуг на світовому ринку послуг.

Зовнішньоекономічна діяльність загалом і зовнішньоторговельна зокрема тісно пов'язані з транспортними операціями. Транспортні операції починають і завершують процес реалізації зовнішньоторговельної угоди і тим самим не тільки обумовлюють практичну реалізацію договору купівлі-продажу, але і помітно впливають на контрактну ціну товару. Зусилля підприємства навіть за високої якості експортної продукції можуть бути зведені нанівець незадовільною організацією транспортного обслуговування і помилками при виборі базисних умов постачання товарів, транспортних умов у договорах купівлі-продажу.

Здійснюючи ЗЕД, учасники транспортного процесу вступають у складні відносини, механізм яких формується під впливом політичних і економічних чинників, комерційних і правових міжнародних і національних норм, актів, звичаїв. У цих умовах власникові вантажу все складніше орієнтуватися в транспортній ситуації, що залежить від стану міжнародних ринків і позицій клієнтури, транспортної політики окремих країн і міжнародних союзів. Усе гостріше відчувається потреба у професійних знаннях, у тому числі і знаннях законодавства різних країн, міжнародних угод (конвенцій), звичаїв, тех-ніко-економічних характеристик транспортних засобів, пунктів перевантаження і перевалювання вантажів, ринку транспортних і посередницьких послуг.

Продукцією транспорту є безпосередньо сам процес переміщення товарів від виробника до споживача. У цьому й полягає суть транспортних послуг. Вони — основна з'єднувальна ланка між продавцем і покупцем. Транспортні послуги, як і будь-яка послуга, мають свої особливості.

1. Транспорт не виробляє нового товару чи продукту, але саме завдяки їх переміщенню з одного місця в інше забезпечується продовження процесу виробництва та обігу, має місце кінцеве споживання вироблених товарів. Переміщення товарів, продукції з місця виробництва до місця споживання і є тією споживчою вартістю, яку створює транспорт, його транспортні послуги.

2. Реалізація транспортних послуг виражається в тому корисному ефекті, який не може виникати, зберігатися і реалізовуватися у відриві від транспорту. Разом з тим виробництво
транспортних послуг не відривне від їх споживання. Транспортні послуги задовольняють потреби в момент свого прояву, тобто створення таких послуг збігається з їх споживанням.

3. Транспорт займає особливе місце в міжнародному товарообігу. З одного боку, він є необхідною умовою здійснення міжнародного поділу праці, зовнішньоекономічних зв'язків. З другого боку — транспортна індустрія виступає на світових ринках експортером своєї продукції — транспортних послуг.

4. На транспортні послуги, що надаються у сфері ЗЕД, впливають всі фактори, що характеризують розвиток ринкової економіки. Насамперед це коливання попиту і пропозиції товарів, цін на нафту, валютного курсу, ступінь втручання держави у зовнішньоекономічну діяльність, стан політичних та економічних відносин різних держав тощо.

Міжнародні перевезення або міжнародні сполучення — це перевезення вантажів або пасажирів між кількома країнами, особливістю яких є обов'язковий перетин кордону як мінімум хоча б двох суміжних країн. Здійснюючи міжнародні транспортні операції, перевізники надають власникам вантажу транспортні послуги, що є специфічним товаром міжнародної торгівлі. Міжнародні транспортні послуги продаються і купуються на міжнародних транспортних ринках. Ціни транспортних послуг та інші умови їх надання в одних випадках є предметом переговорів між зацікавленими сторонами, в інших — установлюються самими перевізниками.

До міжнародних транспортних операцій відносять також і перевезення пасажирів між різними державами. Послуги з доставки пасажирів у міжнародних сполученнях продаються і купуються на відповідних транспортних ринках. Важливу роль при цьому відіграють туристичні агентства та інші подібні організації, що мають тісні зв'язки з підприємствами повітряного, морського, річкового, автомобільного і залізничного транспорту.

Таким чином, послуги з перевезення вантажів і пасажирів є предметом купівлі-продажу на різних міжнародних транспортних ринках. Країни, що беруть участь в міжнародних економічних зв'язках, продаючи і купуючи через своїх власників вантажу, транспортні, туристичні й інші організації транспортні послуги, здійснюють їхній експорт і імпорт.

Стан ринку міжнародних транспортних перевезень в Україні.

Необхідно відзначити, що в Україні обсяги перевезень поступово знижуються, тому що на цей час транспорт ще повністю не забезпечує потреби пасажирів та власників вантажу в перевезеннях. Це пов’язано з нестачею транспорт них засобів, неякісною і в значній мірі зношеною матеріальнотехнічною базою, незадовільною підготовкою вантажів до транспортування, недостатньою відповідальністю транспортних організацій за псування вантажів у дорозі, за їх збереження. Не в повній мірі використовуються потенційні можливості транспортного комплексу по розвитку експорту транспортних послуг.

На даний час в Україні розроблено і використовуються два напрямки контрейлерних перевезень, що, виходячи з геополітичних можливостей України, є недостатнім. Це обумовлено в основному політичними та організаційними аспектами. Політичні аспекти полягають у неузгодженості позицій країн, територією яких здійснюються перевезення. Організаційні аспекти полягають у складності розробки оптимальних маршрутів перевезення вантажів. Вже функціонують два маршрути контрейлерних перевезень: перший маршрут – Київ—Славкув («Ярослав») і другий – Київ—Санкт-Петербург («Вікінг»), який проходить територіями України, Білорусі й Литви.

Серед лідерів міжнародного автотранспортного бізнесу України можна виділити: ЗАТ «Київська виробнича компанія «Рапід»; ЗАТ «Транс Кінг»; компанії «Транс Пеле», «Орлан Транс Груп», «Камаз-Транс-Сервіс». Серед підприємств Західного регіону, які стабільно функціонують на ринку міжнародних вантажних автоперевезень, можна виділити: Укртранс – Львів; СП “Інтерлінія”; СВП “Арсенал”; “Волиньавтомотосервіс»; ЗАО “Эксімп”; СП “Стеллар – ЛТД”; “Діана Інтенаціональ ЛТД” та ін.

А також є КИЙ АВІА КАРҐО – українська транспортно-експедиторська компанія, яка здійснює міжнародні перевезення з доставки вантажів (міжнародні автомобільні перевезення, авіаперевезення вантажів і морські вантажоперевезення), по Україні та за її межами під митним контролем, а також надає комплекс логістичних послуг з складського сервісу та митного оформлення.

На міжнародних ринках перевезень – судноплавних, автомобільних та авіаційних компаній конкурентоспроможність вітчизняних перевізників втрачається. Частка вітчизняного морського флоту у відправленнях експортних і транзитних вантажів становить 8%, вітчизняних авіаперевізників у польотах на Європу – 20%, автомобільного пасажирського транспорту у міжнародному сполученні – 45%.