Зміст поняття «неолітична революція».

Термін «неоліт» увів англійський археолог Г.Чайлд. Неоліт (VІІІ – ІІІ тис. до н.е.) – новий кам’яний вік, період переходу від привласнюючого типу господарства до відтворюючого. Техніка обробки кам’яних знарядь у той час уже досягла високого рівня, перехід до землеробства тривав дуже довго, набагато довше, ніж перехід до машинної техніки, – приблизно 3 тис. років. Саме стільки тривала ПЕРША СВІТОВА РЕВОЛЮЦІЯ – НЕОЛІТИЧНА.

Приблизно 10 тис. рр. тому, коли планета виявилася переповненою мисливцями й збирачами, почалася перша глобальна продовольча криза. Це сталося наприкінці кам’яного віку. Примітивні знаряддя праці, відомі мисливцям і збирачам, дозволяли вести тільки екстенсивне господарство, за якого додаткова продукція виникає тільки за рахунок розширення чи захоплення нових територій. Чисельність первісних людей не перевищувала 5 – 6 млн., але внаслідок того, що сировинна база однієї групи була дуже великою й ставала все більшою в міру виснаження природних ресурсів, вільного простору на Землі ставало все менше й менше. Планета виявилась перенаселеною. Виникла об’єктивна необхідність переходу від екстенсивного способу господарювання до інтенсивного, при якому більше продукту отримують з тієї ж території завдяки більш досконалим знаряддям праці й її організації. Вихід з важкої кризи людство знайшло у переході від збиральництва спочатку до городництва, а потім до землеробства.

Дві лінії еволюції людства. Обробляти ґрунт людина почала почалася близько VІІІ тис. до н.е. на Близькому Сході (Туреччина, Ірак, Іран, Сирія, Йорданія, Ізраїль), в області «плодючого півмісяця». Відбувся перехід від городництва до землеробства. Мешканці цієї частини Землі стали першими землеробами й пастухами. Давні мешканці Середнього Сходу, піонери у виробництві продуктів, збагатили своє харчування й добавили до повсякденного раціону домашню їжу (пшеницю, ячмінь, овець і гусей). Сотні тисяч років до цього люди покладалися тільки на дику їжу й милість природи.

Інша лінія еволюції йшла від мисливства до скотарства (пастушества). Для багатьох суспільств вона виявилася тупиковою, оскільки й сьогодні на планеті зустрічаються відсталі пастуші племена, що так і не перейшли до цивілізованого життя. Правда, більшість скотарських суспільств вступило все-таки в сучасну фазу розвитку, але зробила це багато пізніше землеробських суспільств.