Порядок ліцензування підприємницької діяльності.

Окремі види суб’єктів підприємницької діяльності потребують спеціального дозволу – ліцензії.

Ліцензуванню підприємницької діяльності підлягають лише ті види, які безпосередньо впливають на здоров’я людини, навколишнє природне середовище та безпеку держави.

Ліцензія –це документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження, зазначеного в ньому, господарської діяльності протягом визначеного строку, за умови виконання ліцензійних умов.

Ліцензіат –це суб’єкт господарювання, який одержав ліцензію на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.

Для здійснення підприємницької діяльності, що ліцензується треба отримати відповідну ліцензію та дотримуватися певних умов та правил здійснення даного виду діяльності (ліцензійні умови).

Ліцензійні умови –це встановлене з урахуванням вимог законів вичерпний перелік організаційних, кваліфікаційних та інших спеціальних вимог, обов’язкових для виконання при проваджені видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню.

Верховною Радою України 01.06.2000р. було ухвалено Закон «Про ліцензування певних видів господарської діяльності». Цей закон визначає види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлює державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб’єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у цій сфері діяльності.

Види діяльності, що підлягають ліцензуванню:

1) надання послуг з перевезення пасажирів, вантажів автомобільним, залізничним, річковим, морським, повітряним транспортом;

2) надання освітніх послуг загальноосвітніми, професійно-технічними та ВНЗ;

3) організація іноземного, внутрішнього, зарубіжного туризму, екскурсійна діяльність;

4) медична, ветеринарна практика;

5) страхова діяльність;

6) посередництво у працевлаштуванні на роботу за кордоном.

Підприємець, що ліцензується особисто або через уповноважений ним орган (особу) звертається до відповідного органу ліцензування із заявою встановленого зразка про видачу ліцензії.

Дані в заяві:

1) для юридичних осіб – відомості про заявника: найменування, місце знаходження, банківські реквізити, ідентифікаційний код;

для фізичних осіб– Прізвище, ім’я, по батькові (ПІП), паспортні дані, ідентифікаційний номер;

2)вид господарської діяльності.

Заява про видачу ліцензії залишається без розгляду, якщо:

А)заява подана (підписана) особою, яка не має на це повноважень;

Б)документи оформлені з порушенням вимог чинного законодавства.

Про залишення заяви без розгляду заявникові повідомляється в письмовій формі із зазначенням підстав залишення заяви без розгляду в строки передбачені для видачі ліцензії.

Орган ліцензування приймає рішення про видачу ліцензії або про відмову в її видачі у строк не пізніше, ніж 10 робочих днів із дати надходження заяви та документів, що додаються до заяви.

Повідомлення про прийняття рішення про видачу ліцензії або про відмову надсилається (видається) заявникові в письмовій формі протягом 3-х робочих днів із дати прийняття рішення.

Підстави про відмову видачі ліцензії:

● недостовірність даних у документах поданих заявником;

● невідповідність заявника, згідно поданими документами.

У разі відмови на підставі виявлених недостовірних даних у документах, підприємець може подати до органу ліцензування нову заяву не раніше, ніж через 3 місяці з дати прийняття рішення про відмову.

Рішення про відмову в видачі ліцензії може бути оскаржено у суді.

Строк дії ліцензії встановлюється Кабінетом міністрів України за поданням спеціально повноваженого органу з питань ліцензування, але не може бути менше, ніж 3 роки.