Облікова політика підприємства

Визначення терміну «облікова політика» дане в ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.99р. №996-XIV і в п.3 НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 19.03.2013р. №87: «Облікова політика — це сукупність принципів, методів і процедур, використовуваних підприємством для складання і представлення фінансової звітності».

В обліковій політиці підприємства повинні бути відображені всі принципові питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві.

Згідно з НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» для складання фінансової звітності в обліковій політиці підприємства необхідно визначити межу істотності, яка для кожного підприємства може бути різною залежно від обсягів його продаж і складати, наприклад, 100, 500, 1000 грн.

Крім того, в обліковій політиці підприємства повинні бути відтворені:

1) метод вибуття запасів (із встановлених П(С)БО 9), а саме:

- ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

- середньозваженої собівартості;

- собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

- собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО);

- нормативних витрат;

- ціни продажу.

Слід також визначити, що для підприємства буде вважатися одиницею запасів:

1) їхнє найменування або однорідна група (вид);

2) методи визначення величини резерву сумнівних боргів. В обліковій політиці треба встановити, який метод розрахунку величини резерву сумнівних боргів буде використовуватися на підприємстві;

3) метод амортизації основних засобів, тобто один з наступних методів:

- прямолінійний;

- зменшення залишкової вартості;

- прискореного зменшення залишкової вартості;

- кумулятивний;

- виробничий;

- метод нарахування амортизації основних засобів, передбачений податковим законодавством;

4) величина вартісного критерію приналежності матеріального активу до малоцінного необоротного (згідно п.5.1 П(С)БО 7 «Основні засоби»). Крім того, необхідно вибрати метод нарахування амортизації по малоцінних необоротних активах, а саме:

- прямолінійного списання;

- виробничий;

- нарахування амортизації основних засобів, передбачений податковим законодавством;

- нарахування амортизації в першому місяці використання об’єкта в розмірі 50 відсотків його амортизованої вартості і залишок 50 відсотків амортизованої вартості в місяці його вилучення з активів (списання з балансу) внаслідок невідповідності критеріям визнання активом;

- нарахування амортизації в першому місяці використання об’єкта в розмірі 100 відсотків його вартості;

5) методи амортизації і діапазон термінів корисного використання нематеріальних активів. Згідно з п.27 П(С)БО 8 «Нематеріальні активи» розрахунок амортизації при застосуванні відповідних методів нарахування здійснюється відповідно до П(С)БО 7 «Основні засоби»;

6) методи оцінки ступеня завершеності операції по наданню послуг, які згідно П(С)БО 15 «Доход» здійснюються шляхом:

- вивчення виконаних робіт;

- визначення питомої ваги обсягу послуг, наданих на певну дату, у загальному обсязі послуг, що повинні бути надані;

- визначення питомої ваги витрат, понесених підприємством у зв’язку з наданням послуг, у загальній очікуваній вартості таких витрат;

7) порядок формування резервів для забезпечення майбутніх витрат і платежів;

8) застосування (або незастосування) бухгалтерських рахунків класу 8 для узагальнення інформації про витрати по елементах.

Дотримуючись принципів бухгалтерського обліку і формування фінансової звітності, а саме принципу послідовності, підприємствам необхідно забезпечувати постійне (щорічно) застосування обраної ними облікової політики. Зміна облікової політики можлива тільки у випадках, передбачених п.9 П(С)БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах», а саме:

- якщо змінюються статутні вимоги;

- якщо змінюються вимоги органа, який затверджує положення (стандарти) бухгалтерського обліку;

- якщо зміни облікової політики забезпечать достовірне відображення подій або операцій у фінансовій звітності підприємства.

Не вважається зміною облікової політики її встановлення для:

- подій або операцій, що відрізняються за змістом від попередніх подій або операцій;

- подій або операцій, що не відбувалися раніше.

Якщо ж суму коректування нерозподіленого прибутку на початок звітного року не можна визначити вірогідно, то облікова політика поширюється тільки на події та операції, що відбуваються після дати зміни облікової політики.

Облікова політика підприємства і її зміни повинні бути розкриті в примітках до фінансових звітів. Ця вимога ще раз вказує на важливість формування облікової політики, тому що примітки є одним з елементів фінансової звітності підприємства.

У примітках до фінансової звітності підприємство повинне висвітлювати обрану облікову політику шляхом опису:

- принципів оцінки статей звітності;

- методів обліку по окремих статтях звітності.