Структура уроку за І. Я. Лернером

В основу побудови уроку І. Я. Лернер поклав логіку засвоєння матеріалу, яку можна подати у вигляді навчальних станів школяра, що змінюють один одного: сприйняв зрозумів запам'ятав повторив за зразком повторив у новій ситуації, значить, засвоїв. У своїй цілісності ця логіка проявляється в комбінованому уроці, структура якого складається з одинадцяти основних ланок:

1) організаційний момент;

2) перевірка домашнього завдання;

3) перевірка раніше засвоєних знань і умінь для підготовки до нової теми;

4) постановка мети заняття перед учнями;

5) організація сприйняття та осмислення нової інформації;

6) первинна перевірка розуміння;

7) організація способів діяльності за зразком;

8) творче застосування засвоєних знань і способів діяльності;

9) узагальнення та систематизація отриманих знань і способів діяльності;

10) контроль результатів навчальної діяльності, їх оцінка;

11) домашнє завдання до наступного уроку.

Представлена послідовність і зміст перелічених ланок комбінованого уроку стало не фіксуються. Вчителю дається можливість видозмінювати його структуру, вносячи доцільні корективи. Так, якщо в початкових класах комбінований урок повинен містити всі одинадцять перелічених ланок, то в старших після оргмоменту може відразу йти постановка мети заняття. Якщо учні привчені самостійно готуватися до роботи, то оргмомент може бути зведений до мінімуму, до простого вітання на початку уроку. По суті, він наявний у кожному етапі навчання, тому що є організаційним закликом до діяльності.

Типи уроку в даному підході визначаються за домінуючою ланкоюдіяльності на уроці. Якщо такою є засвоєння нових знань, то тип уроку визначається як урок засвоєння нових знань. Якщо на уроці в основному формуються уміння й навички, то тип уроку визначається як урок формування умінь і навичок. У педагогічних посібниках основою для визначення типу уроку часто виступає основна дидактична мета, що по суті й визначає основну ланку діяльності на уроці. Тому протиріччя в даних підходах немає. Однак перевагу ми віддаємо першому, тому що основною визначаємо ціль, що відповідає четвертому компоненту соціального досвіду (див. цілепокладання на уроці).

Узагальнюючи більшість загальноприйнятих підходів, можна сказати, що в сучасній школі в основному функціонують шість типів уроку:

1) урок засвоєння нових знань;

2) урок формування умінь і навичок;

3) урок повторення та закріплення отриманих знань, умінь та навичок (у деяких підходах заперечують наявність такого типу уроку, але перед контрольною роботою вчитель, як правило, проводить такий урок, виходить, він є);

4) урок узагальнення та систематизації отриманих знань і способів діяльності (іноді їх розглядають як два окремі типи уроку);

5) контрольно-перевірочний урок. Інколи його йменують уроком контролю та корекції, інколи – розділяють на два окремі типи: урок контролю та урок корекції знань і умінь (наприклад, виконання контрольної роботи та наступна робота над помилками);

6) комбінований урок.