Предметна область аудиторського дослідження

При проведенні аудиту витрат на виробництво, собівартості виробленої і реалізо­ваної продукції вивчаються процеси і явища, відображені документально і пов'язані з виробничою діяльністю суб'єкта господарювання. Предметна область досліджен­ня включає інформацію, за допомогою якої аудитор відтворює ланцюг взаємо­пов'язаних фактів виробничої діяльності. Дослідження не обмежується вивченням бухгалтерських документів, оскільки рамки відображення господарських операцій значно ширші.

До предметної області дослідження в першу чергу слід віднести інформацію про:

§ технологію виробництва;

§ виробниче обладнання;

§ структуру виробничого управління.

Детальному вивченню підлягають також:

§ посадові інструкції персоналу;

§ звітність (фінансова, статистична, оперативна);

§ регістри обліку;

§ первинні документи;

§пояснення та інформація персоналу суб'єкта господарювання;

§наказ про облікову політику.

У наказі про облікову політику обов'язково вивчають такі питання:

§ методи обліку витрат на виробництво і калькуляції собівартості виробленої продукції;

§ перелік та склад статей калькулювання виробничої собівартості;

§методи нарахування заробітної плати;

§ методи списання виробничих запасів на виробництво;

§методи списання МШП та відображення зносу необоротних МШП;

§порядок розподілу загальновиробничих витрат;

§методи оцінки незавершеного виробництва;

§ методи розподілу витрат між основною і супутньою продукцією;

§ методи оцінки зворотних відходів.

При проведенні перевірки слід зосередити свою увагу на потоках інформації: а) з відображення витрат на виробництво; б) з оприбуткування продукції; в) з каль­куляції собівартості виробленої продукції.

На рис. 15.3 та 15.4 показані потоки інформації щодо відображення в бухгалтер­ському обліку витрат на виробництво продукції.

Облік витрат на виробництво є зведеною (вторинною) ділянкою обліку щодо роз­рахунків з оплати праці, обліку виробничих запасів, основних засобів, розрахунково-фінансових операцій тощо. Він ґрунтується майже на всіх документах первинного і зведеного обліку фінансово-господарської діяльності підприємства. Документація, що використовується при цьому, повинна забезпечити можливість розподілу витрат на виробництво за економічними елементами, місцями їх виникнення, статтями калькуляції та об'єктами калькулювання — замовленнями, виробами.

При перевірці ведення обліку і розподілу прямих витрат аудитор аналізує дані, які мі­стяться у відомостях розподілу і розрахунках, до яких належать: відомості розподілу на­рахованої заробітної плати за рахунками і шифрами витрат; відомості розподілу витра­чання матеріалів за напрямками виробничих витрат; розрахунок зносу основних засобів; розрахунок зносу нематеріальних активів; розрахунок зносу МШП; зведені да­ні за розрахунками із постачальниками і підрядчиками; листки-розшифровки та інші регістри розподілу витрат за напрямками витрат. Інформацію, що міститься в наведе­них регістрах, звіряють із відповідними даними за кореспондуючими рахунками, порів­нюють із шифрами витрат і при встановленні помилок і розбіжностей з'ясовують їх причини. Далі перевіряють, як організований облік і розподіл непрямих (накладних) витрат (відомості розподілу і таблиці за рахунками 23 "Допоміжні виробництва", 91 "За-гальновиробничі витрати". Аудитор повинен перевірити, як здійснювався розподіл цих витрат та їх списання в дебет рахунка 23 або безпосередньо в дебет рахунка 90.

За обліком втрат у виробництві аудитор повинен перевірити, як вівся облік бра­ку продукції, за рахунок кого відшкодовувалися суми втрат від простоїв, нестач то­що. Облік втрат від простоїв організовують за допомогою спеціальних документів — листків обліку простоїв. Втрати від простоїв із внутрішніх і зовнішніх причин облі­ковують на рахунку 24 "Брак у виробництві".

Рис. 15.3. Потоки інформації про відображення витрат із використання рахунків

Рис. 15.4. Потоки інформації про відображення витрат без використання рахунків класу 8 «Витрати за елементами»

Облік нестач і надлишків у виробництві здійснюється, як правило, в ході інвента­ризації. Нестачі є результатом недоліків оперативного контролю, крадіжок та інших причин. Аудитор перевіряє, чи правильно віднесені ці витрати на рахунок 947 "Не­стачі і витрати від псування цінностей", яких заходів було вжито з метою відшкоду­вання завданих збитків за рахунок винних осіб.

Досить трудомісткою роботою є перевірка даних з обліку незавершеного вироб­ництва. Якщо на підприємстві ведуться інвентаризаційні відомості незавершеного виробництва, то аудитор з'ясовує, як проводиться оцінка залишків незавершеного виробництва, як складаються і розраховуються зведені дані, які використовуються для зведеного обліку витрат на виробництво.

При перевірці зведених даних обліку витрат на виробництво в цілому по підпри­ємству аудитор перевіряє інформацію, що міститься в журналах-ордерах. Вони по­рівнюються з Головною книгою і відповідними регістрами. При автоматизованому обліку замість журналів-ордерів перевіряють відповідні відомості оборотів за рахун­ками витрат (рис. 15.5).

Первинні документи

Готова продукція

Готова продукція

Брак у виробництві

Розрахунки з оплати праці і з соціального страхування

Загально виробничі витрати

Рахунки виробництва

Виробничі запаси

Зведені відомості про фактичну собівартість готової продукції. Звіти допоміжних виробництв. Зведені відомості закриття робіт із ремонту основних засобів

Листки-розшифрування

Відомість 12 про облік загально виробничих витрат у розрізі цехів і статей кошторису

Рис. 15.5. Порядок формування даних для заповнення журналу 5 (5А)

Підсумковим етапом аудиту обліку витрат на промислових підприємствах є кон­троль розрахунків із калькулювання собівартості продукції. Калькулювання собівартості продукції (за кожним виробом або групою однорідних виробів) — це визначення фактич­ної собівартості одиниці продукції та порівняння її з плановою (кошторисною) або нор­мативною собівартістю. На практиці використовують різноманітні види калькуляції: пла­нові, кошторисні, нормативні й звітні. Завдання аудитора полягає в перевірці звітних калькуляцій, виявленні застосовуваних статей витрат, аналізі даних. За результатами пере­вірки складаються висновки про відповідність способу калькулювання, що застосовуєть­ся, визначеному в обліковій політиці.

Передусім необхідно перевірити, чи дотримуються на підприємстві положень прийнятої облікової політики. Поряд із цим аудитор повинен ознайомитися з орга­нізаційними і технологічними особливостями підприємства, типом виробництва, ви­дами продукції, що випускається, ресурсами, що використовуються.